Бажанський, Михайло Васильович
.jpg)
Бажа́нський, Миха́йло Васи́льович (псевдоніми: Михайло Вірлиний, Кудеяр, Пелехатий та ін.; 06.02.1910, м. Снятин, тепер Івано-Франківської області, Україна — 18.01.1994, м. Детройт, штат Мічиган, США) — культурно-громадський і суспільно-політичний діяч, письменник, краєзнавець, редактор, видавець.
|
Бажанський, Михайло Васильович | |
|---|---|
| Псевдоніми | Михайло Вірлиний, Кудеяр, Пелехатий та ін. |
| Справжнє ім’я | Михайло |
| Справжнє прізвище | Бажанський |
| Народження | 06.02.1910 |
| Місце народження | Снятин |
| Смерть | 18.01.1994 |
| Місце смерті | Детройт |
| Alma mater | Український вільний університет |
| Місце діяльності | Пласт (організація) |
| Напрями діяльності | політика, літературна творчість, видавнича справа |
Життєпис
Народився в заможній міщанські сім’ї. Закінчив народну школу. Навчався в Снятинській гімназії та польській середній школі в м. Коломиї.
Від 1921 — учасник «Пласту», 1922–1923 — організатор пластунів на Снятинщині. Член Української військової організації. Один із головних обвинувачених у політичному процесі покутських гімназійних учнів. Після засудження відбував покарання у в’язницях міст Коломиї та Львова (1927–1928). По виході з тюрми емігрував на Закарпаття, що входило до складу Чехословаччини, звідти переїхав до м. Праги, де проживав 10 років. Був слухачем Українського вільного університету.
Співорганізатор і прес-референт 1-го з’їзду Союзу українських пластунів-емігрантів (СУПЕ) у м. Празі (1930). Член Організації українських націоналістів (з 1930). 1931 — редактор відновленого журналу «Молоде життя» (перший випуск опублікував власним коштом) і видання «Пластова трибуна » (додаток до журналу «Студентський вісник»).
1930–1937 — член і керівник пластових таборів на Закарпатті, організатор осередків «Просвіти» в українських громадах.
1933 закінчив Вищу політичну школу в м. Празі.
Голова «Українсько-литовського товариства» (1936), головний секретар «Українського європейського об’єднання», очільник куреня старших пластунів ім. О. Вахнянина (1936–1939, усі – м. Прага).
Брав участь у розбудові Карпатської України (1938–1939); працював у Бюро преси і пропаганди, редагував урядовий «Бюлетень» (м. Хуст, 1938–1939). Поручник Карпатської Січі.
Наприкінці 1941, щоб уникнути арешту гестапо, переїхав до м. Львова. До 1943 працював директором Дослідного інституту України. У цей час став членом Мистецького українського руху. Редагував підпільний часопис ОУН «Сурма» (1941–1943). Референт Літературно-мистецького клубу (1942–1943), член Культурної ради м. Львова.
1943 гестапо арештувало Бажанського за участь у національно-визвольній боротьбі. До 1944 був в’язнем тюрми на Лонцького, тюрми Монтелюпі (м. Краків) та концентраційного табору Брец (поблизу м. Берліна, тепер Німеччина).
У повоєнні роки мешкав у Німеччині, був одним із організаторів табору переселенців у м. Ашаффенбурзі (1945–1949). Член редакційної колегії журналів «Наступ» і «Пробоєм».
Співорганізатор нової пластової організації, яку утворено в м. Мюнхені (1945), курінний 6-го куреня СУПЕ «Закарпатці» (1946).
1949 оселився в м. Детройті (США). Голова Контрольної комісії Головної пластової старшини (1950–1952) та Літературно-мистецького клубу (1951–1956). Редактор бюлетеня «За чаром Срібної землі» (1950–1958), тижневика «Український Прометей» (усі — м. Детройт).
Громадянин США з 1954. Голова Метрополітального відділу Українського конгресового комітету Америки в м. Детройті (1962–1965) і Комітету поневолених народів (1962–1964). Засновник, редактор і видавець журналу «Снятин» (з 1968, вийшло 14 чисел).
Останні роки життя був частково паралізований, але продовжував працювати.
Діяльність
На початку 1930-х дебютував як письменник (новела «Емігрант», 1933). Першу збірку оповідань «У вирі життя» опубліковано 1941 в м. Празі. Автор новел, художніх нарисів, віршів та оповідань. Друкувався у вітчизняних і закордонних часописах та збірниках: «Жіноча доля» (м. Коломия), «Самостійна думка» (м. Чернівці), «Неділя», «МУР» (обидва — Німеччина) та ін. Відстоював ідею української державності, писав про національно-визвольну боротьбу українців.
1941 в м. Празі вийшли книги «У вирі життя» (збірка нарисів), «Гордіївський вузол розтято» (сатира).
Писав статті для календарів, газет, журналів. Член об’єднання письменників у діаспорі «Слово».
Автор спогадів про ув’язнення «Мозаїка квадрів в’язничних» (1946) з посвятою О. Ольжичу.
Головний редактор і упорядник «Книги мистців» (м. Торонто, 1954) — видання про українських митців-емігрантів; «Відновлення Української Держави 1918 року» (м. Детройт, 1979) — збірки спогадів воїнів Українських січових стрільців і Української галицької армії та ін.
Фундатор музею-архіву та української бібліотеки (понад 12 тис. томів), які 1974 передав Українському науковому інституту Гарвардського університету.
Автор трилогії «Віки говорять: матеріали до історії Снятинщини від найдавніших часів» (1981), «Творчий динамізм патріотизму моїх земляків» (1983), «Вічно житимуть…: постаті від зарання історії аж до найновіших часів» (1984). Видання містить енциклопедійно-довідкові матеріали з історії, культури, освіти, етнографії, революційної боротьби, духовного життя Снятинщини переважно кінця 19 — початку 20 ст.
Визнання
Нагороджений почесною відзнакою «Святий Юрій» за активну працю в «Пласті».
Почесний громадянин м. Снятина (з 1993).
Почесний член «Просвіти» Снятинщини (з 2000, посмертно).
У м. Снятині є вулиця Бажанського (з липня 1994). Неподалік ратуші 1996 встановлено пам’ятний знак, на місці якого 2008 відкрито бронзовий бюст.
З 2019 Снятинську середню школу № 2 названо на честь Бажанського.
До 90-річчя з дня народження письменника в м. Снятині відкрито «Музей-бібліотеку Михайла Бажанського» (2000). В експозиції представлено рукописи письменника, особисті речі, газети та журнали з його статтями.
Твори
- Мозаїка квадрів в’язничних. Ашаффенбург : Накладом Товариства українських політичних в’язнів - Мюнхен, 1946. 160 с.
- Птах рівного льоту // Дніпро. 1995. № 2–4. С. 127–133.
- [Твори] // Творчість Яра Славутича : в 2 кн. / Упоряд. В. Жила. Київ : Дніпро, 1997. Кн. 2. С. 341; 523.
- Мемуарна мозаїка. Київ : Критика, 1998. 336 с.
Література
- Книга мистців і діячів української культури. Торонто : Друкарня ОО Василіян, 1954. С. 17.
- Романенчук Б. Азбуковник: Енциклопедія української літератури : в 2 т. Філадельфія : Київ, 1969. Т. 1. С. 211.
- Енциклопедія Українознавства: Словникова частина : в 11 т. / За ред. В. Кубійовича. Львів : Наукове товариство ім. Т. Шевченка у Львові, 1993. Т. 1. С. 82.
- Шерех Ю. Третя сторожа: література, мистецтво, ідеології. Київ : Дніпро, 1993. С. 501; 506.
- Українське слово : у 3 кн. / Наук. ред. А. Погрібний; упоряд.: В. Яременко, Є. Федоренко. Київ : Рось, 1994. Кн. 3. С. 585.
- Швидкий В. П. Бажанський Михайло // Енциклопедія історії України : в 10 т. Київ : Наукова думка, 2003. Т. 1. С. 164–165.
- Бажанський Михайло // Кость С. Західноукраїнська преса першої половини ХХ століття: люди боротби й ідеї. Львів : Львівський національний університет імені Івана Франка, 2015. С. 30–31. URL: https://journ.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2014/11/Ludi_borotby_j_ideji-3-do-druku.pdf
- Бурляк С. Михайло Бажанський // Снятинський ліцей імені Михайла Бажанського. 2021. URL: https://sniatynlb.e-schools.info/pages/mihajlo-bazhanskij
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бажанський, Михайло Васильович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бажанський, Михайло Васильович (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 10.01.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
Стаття відсутня у друкованій версії.
