Байлова, Меланія Володимирівна
Ба́йлова, Мела́нія Володими́рівна (англ. Baylova, Melanie; дівоче — Доскоч; 1896, с. Сівка Войнилівська, тепер Калуського району Івано-Франківської області — 03.02.1979, м. Нью-Йорк, США) — піаністка, педагог.
|
Байлова, Меланія Володимирівна | |
|---|---|
| Народження | 1896 |
| Місце народження | Сівка Войнилівська |
| Смерть | 03.02.1979 |
| Місце смерті | Нью-Йорк |
| Alma mater | Львівська національна музична академія імені М. В. Лисенка |
| Напрями діяльності | Музичне мистецтво |
Життєпис
Народилася у вчительській сім’ї, батько вчителював, був директором української школи в м. Долина Івано-Франківської області. 1916 закінчила Вищий музичний інститут ім. М. Лисенка (тепер Львівська національна музична академія імені М. В. Лисенка) у м. Львові. 1916–1922 продовжувала навчання у м. Відні у класах С. Дністрянської (1882–1956; Україна — Чехія), П. Вайнгартена (1886–1948; Австрія).
Після повернення до м. Львова (1922) виступала в камерних концертах, а також акомпанувала співакам і скрипалям міст Львів, Калуш, Стрий.
Виступала на Львівському радіо.
1925–1927 навчалася у консерваторії Галицького музичного товариства (тепер Львівська національна музична академія імені М. В. Лисенка). Від середини 1920-х почала приватну педагогічну діяльність. 1930–1939 працювала викладачем у Вищому музичному інституті ім. М. Лисенка у м. Львові та його філії у м. Стрию. 1939–1941 — директор дитячої музичної школи у м. Львові.
1944 емігрувала до західної Європи: проживала у таборах для переміщених осіб, спочатку в «Лексенфельді» поблизу м. Зальцбурга (Австрія), потім на запрошення З. Лиська переїхала до м. Міттенвальду (Німеччина). У табірних українських гімназіях викладала фортепіано та теорію музики. Брала участь у табірних концертах, акомпанувала в музичних виставах у складі оркестру з музикантів-емігрантів, виголошувала реферати про українську музику.
1947–1949 поглиблювала теоретичні студії в Моцартеумі в м. Зальцбурзі.
1950 емігрувала до США. Відкрила приватну студію у м. Нью-Йорку. 1952 була співзасновницею Українського музичного інституту (УМІ) в м. Нью-Йорку, в якому працювала до кінця життя (1952–1960 — заступник директора, 1970–1979 — президент).
Була членом Союзу українських професійних музик (СУПроМ) у м. Львові, членом американських музичних спілок.
Творчість
Як і в Галичині, у США брала активну участь в українському музичному житті: акомпанувала на імпрезах діаспори, виступала зі вступним словом на концертах, писала про цікаві музичні заходи до українсько-американської преси: короткі доповіді на концерті пам’яті В. Барвінського (1964), авторському вечорі І. Соневицького (1926–2066; Україна — США) в м. Нью-Йорку (1974), на концерті УМІ до 150-ї річниці смерті Д. Бортнянського, на ювілейних вечорах УМІ у березні 1972 та лютому 1973, на пресовій конференції до відкриття Українського музею в м. Нью-Йорку у вересні 1976 та інших заходах.
Автор музикознавчих статей в американській пресі.
Цитати
«Акомпаніямент на калуському концерті обняла п[ан]і М. Байлова, що вив’язалася зі своєї задачі дуже добре, чим причинилася в немалій мірі до успіху вечора».
Цит. за: газета «Діло» за 1928 рік від 22 грудня,де відзначено мисткиню як доброго акомпаніатора на концерті Василя Тисяка в Калуші.
«Була вона строга, але тільки тому, що всім серцем бажала провести нас прямою стежкою не тільки музичного, але й життєвого розвитку. Була вимагаюча, але тільки тому, що сама була повністю віддана музичному мистецтву, своїй вибраній професії. Не раз і сварила нас тоді, коли ми цього заслужили, тому що любила нас, як своїх рідних дітей. Бажала вона виплекати в нас не тільки чітку техніку гри, але й засадниче почуття естетики та чутливість у виконанні музичних творів, згідно з намірами композитора. Навчала нас цікавитись українською музичною літературою, включати твори українських композиторів в наш репертуар, особливо, коли ми виступали перед чужинцями. Намагалась передати нам свої особисті шляхетні прикмети, які виробила у своїй довгій і корисній музичній та педагогічній кар’єрі […] Ціле життя присвятила музиці, а головно — українській музиці та її розвитку. Тремтіла над кожним учнем, як мати над немовлятком, не шкодуючи безліч годин свого приватного часу, а найбільшою її насолодою був кожний успіх її багатьох учнів […] … відчинила кожному з нас двері в чарівний світ, світ музичного мистецтва»
Спогади одного з її учнів Олеся Кузишина.Цит. за: Кузишин О. Вечір у пам’ять проф. М. Байлової // Свобода. 1984. Ч. 2.
«Її я бачу маленьку й тоненьку, зодягнену із скромною педантерією, як дрібушкою, в свято, чи будні, поспішає до першої лавки. Це все в старій церковці. Отого місця у першій, церковній лавці Меланія Байлова не купила за гроші. Вона його вимолила своїми широкими молитвами й вистояла навколішки роками, як ревна, примірна парафіянка. Дивлячись на неї із віддалі кількох лавок, ніхто з чужих не подумав би, що в оцій маленькій, літній пані криється непересічна духова сила, подивугідне відчуття громадських, щоденних обов’язків, та індивідуальність, що переростала своє довкілля. Воно, оте довкілля, не все розуміло Маленьку Пані, не все сприяло її задумам, проте, немає здається людини, яка не схилила би з шанобою свого чола перед її небуденними осягами. Це вона, маленька, дрібонька Пані, роками провадила розгойданий Ковчег Українського Музичного Інституту, ковчег, об який вдаряли і бурі, і громи, і посуха. Проблеми й клопоти тієї музичної установи, зданої на власні сили, зганяли сон з її втомлених очей, проте, не давали часу старітися Маленькій Пані. Її ми бачили роками все й все таку саму, постійно зайняту, ділову, з усміхом на в’ялих устах, бадьору, духом все молоду, задивлену в молодь, єдину остою і надію на розвиток майбутньої української музичної культури. У вівторок, шостого лютого 1979 року Родина, Учительський збір Музичного Інституту і численна українська громада прощали Меланію Байлову на її далеку дорогу. Не було оте прощання таке величаве і багате, як прощання Нельсона Рокфеллера. Він був філантроп, меценат і потентат фінансовий. Меланія Байлова не мала мільйонів одідичених по предках, ні зароблених лекціями, чи акомпаньяментом на громадських імпрезах. Її мільйони були іншої вартости, а на «банковій книжці» тієї незвичайної Пані був капітал, що його не схопити ні цифрами, ні найновішим компютором. Маленька Пані відійшла від нас тихо і скромно, як відходять великі люди. Порожнє місце, що зараз стоятиме в новій, величавій церкві, говоритиме вічно про нашу незаступиму втрату. Бо Меланія Байлова не була тільки собою, Вона була інституцією, і пам’ять по тій незвичайній людині житиме вічно в історії музичної культури»
Цит. за: Савицька І. Порожнє місце. Пам’яті Меланії Байлової // Свобода. 1979. Ч. 30.
Література
- Витвицький В. Михайло Гайворонський: життя і творчість. Нью-Йорк : Накладом Неонілі Гайворонської, 1954. С. 37; 75; 156.
- Рудницький А. Українська музика: Історико-критичний огляд. Мюнхен : Дніпрова хвиля, 1963. С. 356–358.
- Савицький Р. мол. Музика як представник народу (до 50-річчя Українського музичного інституту Америки) // Альманах Українського Народного Союзу. Нью-Йорк; Парсиппані : Свобода, 2002. С. 169–174.
- Савицький Р. мол. Байлова Меланія // Українська музична енциклопедія : в 5 т. Київ : Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2006. Т. 1. С. 122.
- Карась Г. Музична культура української діаспори у світовому часопросторі ХХ століття: монографія. Івано-Франківськ : Тіповіт, 2012. С. 62; 402; 405; 443; 445; 498; 667; 670; 871.
- Максим’юк Г. Меланія Байлова // Українська музика. 2017. № 1 (23). С. 127–129.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Карась Г. В. Байлова, Меланія Володимирівна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Байлова, Меланія Володимирівна (дата звернення: 12.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 12.04.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
