Барвінський, Василь Олександрович
Барві́нський, Васи́ль Олекса́ндрович (20.02.1888, м. Тернопіль, тепер Україна — 09.06.1963, м. Львів, тепер Україна) — композитор, піаніст, музичний критик, педагог, диригент.
|
Барвінський, Василь Олександрович | |
|---|---|
| Народження | 20.02.1888 |
| Місце народження | Тернопіль |
| Смерть | 09.06.1963 |
| Місце смерті | Львів |
| Напрями діяльності | музичне мистецтво, педагогіка. |
Зміст
Життєпис
Син Олександра Барвінського, мати — піаністка, співачка Євгенія Барвінська (1854–1913; Україна). 1911 закінчив філософський факультет Карлового університету (м. Прага, Чехія). Навчався композиції у В. Новака (1870–1949; Чехія), фортепіано — у Я. Гольфельда (1835–1920; Чехія). 1916 одружився з піаністкою Наталією (1886–1965; Україна), донькою Івана Пулюя. Повернувся до м. Львова, 1915 очолив Вищий музичний інститут ім. М. Лисенка (тепер — Львівська національна музична академія імені М. В. Лисенка); викладав до 1948. Керував хором співацького товариства «Боян» у м. Львові.
Виступав як піаніст-соліст із виконанням власних творів та в ансамблі зі співаками й інструменталістами. 1923 разом зі співаком Р. Любинецьким (1885–1945; Україна) здійснив концертне турне Чехо-Словаччиною. 1928 разом із віолончелістом Б. Бережницьким (1886–1964; Україна) провів авторські вечори у містах Києві, Харкові, Одесі, Дніпропетровську.
У 1930-их — ініціатор заснування, а згодом голова Союзу Українських Професійних Музик у Львові, член Наукового товариства імені Шевченка. 1940 — директор Львівської державної консерваторії ім. М. Лисенка. 1948–1958 Барвінський заарештований на підставі сфабрикованого звинувачення; відбував заслання в Мордовській АРСР. Рукописи його творів спалили за наказом радянської влади. Після ув’язнення частину творів відновлено композитором з пам’яті.
Барвінський звертався листом до О. Корнійчука про потребу вшанувати С. Людкевича та М. Лисенка Шевченківською премією.
1964 посмертно реабілітований.
Творчість і діяльність
1920–40-х разом із С. Людкевичем розбудовував українське музичне життя в Галичині. Домігся високої якості музичної освіти, професіонального рівня концертного життя, систематичності й фаховості музичної критики, підтримував молодих композиторів.
У композиторській творчості Барвінського переважали камерно-інструментальні жанри. Використовував народні пісні та пов’язував українську традицію з актуальними тенденціями європейської музики. Одним із перших українських композиторів здобув визнання у світі: його твори видавалися в Німеччині, США, Японії, звучали з багатьох світових сцен, у радіо- та телепередачах із міст Відня, Лондона, Берліну, Стокгольму, Праги, Варшави, Нью-Йорку, Буенос-Айресу та ін.
Учнями Барвінського в Україні були піаністи й педагоги: Р. Савицький, Д. Гординська-Каранович (1908–1999, Україна–США), О. Криштальський (1930–2010), О. П’ясецька-Процишин (1909–1998).
У 1930-ті Барвінський увійшов до редколегії журналу «Українська музика» (видавався у м. Львові). У цьому виданні публікував музикознавчі статті та рецензії на концерти українських виконавців. Як музичний референт співпрацював із часописами-щоденниками «Діло» та «Новий час» (бл. 300 оглядів, рецензій).
Музичні твори
Серед творів:
- оркестрово-симфонічні: «Українська рапсодія» (1911), «Увертюра-поема» (1930, втрачено);
- вокально-симфонічні: «Українське весілля» (у 2-х частинах, 1914);
- кантати: Заповіт (на слова Т. Шевченка, 1917), «Наша пісня, наша туга» (на слова С. Черкасенка, 1933) та ін.;
- для голосу з оркестром: «Псалом Давида» (на слова П. Куліша, 1918), «Сонет і Ноктюрн» (на слова І. Франка, 1933);
- для фортепіано з оркестром: «Концерт фа мінор» (1937);
- для камерно-інструментального ансамблю: 2 фортепіанні тріо (1910—11, втрачено), 2 струнні квартети (1912, 1935), фортепіанний секстет (1915), фортепіанний квінтет (1953–1963);
- для фортепіано: 8 прелюдій (1908), Соната до-дієз мажор (1910), Пісня, Серенада, Імпровізація (1911), Українська сюїта (1915), цикл «Любов» (1914–1915) та ін.;
- для віолончелі і фортепіано: Варіації на українську народну тему (1918), Соната фа-дієз мінор (1926), Сюїта на українські народні мотиви (1927), Концерт (1956) та ін.;
- хори; солоспіви; Пісня пісень, тріо для сопрано, фортепіано і скрипки (сл. В. Маслова-Стокіз, 1924).
Визнання
1993 у м. Львові вул. Верховинську перейменовано на честь родини Барвінських, які мешкали у буд. № 5. На фасаді будинку встановлено меморіальну дошка, яка сповіщає, що тут 1890–1908 та 1958–1963 мешкав композитор і піаніст Василь Барвінський (1991, скульптор В. Одрехівський).
Пам’ятну таблицю Барвінському відкрито у фоє Львівської філармонії (2017, скульптор Л. Романюк).
Іменем Барвінського названо Дрогобицький музичний фаховий коледж, а також музичні школи в містах Івано-Франківську (№ 2) та Тернополі (№ 1).
На вшанування пам’яті композитора організовані конкурси піаністів-виконавців: міжнародний конкурс у м. Дрогобичі (від 1998), обласні конкурси юних піаністів у містах Івано-Франківську, Тернополі.
Праці
- Вражіння з побуту на Україні // Новий час. 1929. № 38–100.
- 60-ліття чеського композитора і педагога Вітезслава Новака // Новий час. 1930. 19 груд.
- В обороні доброго імені української музичної культури (відповідь А. Рудницькому) // Новий час. 1935. 21 січ.
- Беля Барток у Львові // Українська музика. 1937. № 5–6. С. 71–76.
- Мої спомини про М. Лисенка // Українська музика. 1937. № 9–10. С. 141–142.
- Огляд історії української музики // Історія української культури. Львів : Іван Тиктор, 1937. С. 691–718.
- З музично-письменницької спадщини. Дослідження, публіцистика, листи / Упоряд. В. Грабовський. Дрогобич : Коло, 2004. 256 с.
Література
- Павлишин С. Василь Барвінський. Київ : Музична Україна, 1990. 87 с.
- Лист композитора Василя Барвінського Президії Верховної Ради СРСР у зв’язку із звинуваченням його в антирадянській діяльності. Серп. 1956 р. // Культурне життя в Україні. Західні землі : в 3 т. Львів : Наукова думка, 1996. Т. 2: 1953–1966. С. 183–201.
- Людкевич С. Василь Барвінський. У 30-ліття музичної діяльности // Людкевич С. Дослідження, статті, рецензії, виступи : в 2 т. Львів : [б. и.], 1999. Т. 1. С. 365–367.
- Витвицький В. Василь Барвінський у моїх спогадах // Витвицький В. Музикознавчі праці. Публіцистика. Львів : [б. в.], 2003. С. 138–157.
- Kyyanovska L. Die Briefe von Vassyl Barvins’kyj aus Prag als Spiegel des Musiklebens vor dem Ersten Weltkrieg (1905–1914) // Musikgeschichte in Mittel- und Osteuropa. 2005. Heft 10. P. 72–78.
- Статті. Листи. Спогади / Упоряд. В. Грабовський. Дрогобич : Посвіт, 2008. 336 с.
- Кашкадамова Н. Авторські вказівки до виконання фортепіанних творів Василя Барвінського в контексті сецесійного стилю // Записки НТШ. Праці Музикознавчої комісії. 2009. Т. 258. С. 284–297.
- Василь Барвінський і сучасна українська музична культура / Упоряд.: В. Грабовський, Л. Філоненко, О. Німилович. Дрогобич : Дрогобицький державний педагогічний університет ім. Івана Франка, 2012. 327 с.
- Гнатишин О., Кашкадамова Н. Барвінський Василь // Енциклопедія Наукового товариства ім. Шевченка. 2015. URL: http://encyclopedia.com.ua/search_articles.php?id=202
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Кашкадамова Н. Б. Барвінський, Василь Олександрович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Барвінський, Василь Олександрович (дата звернення: 10.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 20.09.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
