Байчжан
Ба́йчжа́н [Бай-чжан; кит. 百丈 — букв. сто сажнів; справжнє ім’я — Хуайхай (Хуай-хай; кит. 懷海); 720 або 749, ймовірно м. Юечжоу, тепер міський округ Шаосін, провінція Чжецзян, Китай, за іншою версією — м. Фучжоу, тепер міський округ Фучжоу, провінція Фуцзянь, Китай — 814, гора Байчжан, тепер повіт Фенсінь міського округу Ічунь, провінція Цзянсі, Китай] — чернець, один із відомих наставників школи чань (чань-цзун) за династії Тан, засновник чанського чернецтва.
|
Байчжан (百丈懷海) | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Хуайхай |
| Народження | 720 або 749«або749» не може бути присвоєно заявленому типу числа типу зі значенням 720. |
| Місце народження | Юечжоу або Фучжоу |
| Смерть | 814 |
| Місце смерті | Байчжан |
| Напрями діяльності | релігія, філософія |
| Традиція/школа | чань-цзун |
Зміст
Життєпис
Походив з роду Чжу, тому після посвяти в ченці у монастирі Даюньси рідного міста отримав ймення Дачжу (букв. Велика перлина).
Пізніше став мандрівним ченцем, не приписаним до конкретного монастиря.
Від 776 — учень чаньського наставника Мацзу Даої, який вів Хуайхая до пробудження вельми грубими чаньськими прийомами (боляче хапав за ніс, приголомшував гучним криком). Після смерті наставника оселився на г. Байчжан у гірській місцевості Сінь-у. За назвою гори отримав і прізвисько.
Діяльність і погляди
Започаткував створення окремих чаньських монастирів. Склав власний монастирський статут, що став відомим під назвою «Байчжан цін гуй» («Чистий статут [наставника з гір] Байчжан»). У статуті Байчжана подано регламентацію п’яти основних правил чаньського способу життя («життя у послуху», «життя у праці», «життя в служінні», «життя в молитві й вдячності», «життя в медитації»), яких дотепер дотримуються ченці китайських монастирів.
Традиційно саме Байчжану приписують принцип: «день без роботи — день без їжі», що був покладений в основу співжиття в чаньських монастирях. Також статут містив деталізований опис ритуальних дій ченців (до прикладу, системи ритмічних ударів у барабани і дзвіночки). Уславився і як автор шастри «Дунь у жудао яомень лунь» («Міркування про головну браму, котра веде до Дао через миттєвє осягнення»). Пізніше його висловлювання були упорядковані у збірки «Байчжан Хуайхай чаньші юй лу» («Запис промов чаньського наставника Байчжан Хуайхая») і «Байчжан Хуайхай чаньші гуан лу» («Розширений запис промов чаньського наставника Байчжан Хуайхая»).
У своїх творах особливу увагу приділяв вченню магаяни про тотожність природи усіх живих істот з «природою Будди», осягнення якої потребує відмови від довільного мислення. Основним способом самовдосконалення вважав цілковите абстрагування від текстів і думок задля зосередженості на певних предметах — тим досягається ефект звільнення свідомості від концентрації на собі.
Визнання
Після смерті вчителя його послідовники утворили т. з. хунчжоуську школу чань-буддизму. Пізніше став одним із персонажів класичних коанів.
1335 правила Байчжана відновив і письмово зафіксував чернець Дехуей. Відтоді вони отримали назву «Сю Байчжан цін гуй» («Відновлені чисті правила Байчжана») і стали головним регламентом китайської сангхи та взірцем для пізніших монастирських статутів.
Сентенції Байчжана про «серце, подібне до каменю і дерева» (тобто, звільнене від ілюзій) та про стремління до стану Будди як «пошук буйвола, сидячи на буйволі верхи», стали хрестоматійними.
Афоризми
- Шукати природу Будди, шукати пробудження, взагалі шукати будь-що, існуюче чи неіснуюче — означає забути про корені й гнатися за гіллям.
- Не чіпляйтесь за те, що відбувається, не ототожнюйте себе ні з чим, зберігайте свідомість завжди безмовною й абсолютно чистою, наче порожнечу, і тоді досягнете звільнення.
Додатково
Роль Байчжана відображена у знаному китайському прислів’ї: «Мацзу створив чанську школу, Байчжан створив “чисті правила”».
Твори
- Р о с. п е р е к л. — О внезапном просветлении // О внезапном просветлении. Донецк : «Махасангха», 1995. С. 5–40.
- Трактат о созерцании ума. Учение дзен о мгновенном пробуждении. Москва : Либрис, 1996. 144 с.
- Учение Чань о мгновенном постижении // Врата Дзэн. Москва : Ганга, 2006. С. 5–110.
Література
- Абаев Н. В. Чань-буддизм и культурно-психологические традиции в средневековом Китае. 2-е изд. Новосибирск : Наука, 1989. С. 127–129.
- Мумонкан. Застава без ворот. Сорок восемь классических коанов дзэн с комментариями Р. Х. Блайса / Пер. с яп. А. Мищенко. Санкт-Петербург : Евразия, 2000. С. 51–65.
- Письмена на воде. Первые наставники Чань в Китае / Пер. с кит. А. А. Маслова. Москва : «Сфера», 2000. С. 65; 234; 299–304; 513–515; 517–518.
- Кобзев А. И. Хуай-хай // Духовная культура Китая : в 5 т. / Гл. ред. М. Л. Титаренко. Москва : Восточная литература, 2007. Т. 2: Мифология. Религия. С. 660–662.
- Чань-буддийские притчи. Москва : Эксмо, 2009. С. 135–137.
- Heine S., Wright D. Zen Masters. New York : Oxford University Press, 2010. 291 р.
- Dumoulin H. A History of Zen Buddhism. New Delhi : Munshiram Manoharlal Publishers, 2011. 336 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Сарапін О. В. Байчжан // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Байчжан (дата звернення: 10.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 17.02.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
