Бакстер, Ворнер
Ба́кстер, Во́рнер (англ. Baxter, Warner; повне ім'я — Ворнер Лерой (Warner Leroy); 29.03.1882, за ін. даними 1889, м. Колумбус, штат Огайо, США — 07.05.1951, м. Беверлі-Гіллз, штат Каліфорнія, США) — кіноактор, лауреат премії «Оскар» у номінації «Найкращий актор» (1930).
|
Бакстер, Ворнер (Baxter, Warner) | |
|---|---|
| Народження | 29.03.1882, за ін. даними 1889«,заін.даними1889» не може бути присвоєно заявленому типу числа типу зі значенням 1882. |
| Місце народження | Колумбус |
| Смерть | 07.05.1951 |
| Місце смерті | Беверлі-Гіллз |
| Місце поховання | Глендейл |
| Напрями діяльності | Кіноактор |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Премії | премія «Оскар» у номінації «Найкращий актор» (1928–1929) |
Життєпис
Батько помер, коли Бакстеру не було ще й 5 місяців. Мати з сином переїхала спочатку до Нью-Йорка, а 1898 ― до Сан-Франциско. Закінчив місцеву політехнічну школу. Під час навчання почав активно займатися драматургією, брав участь у шкільних постановках, відвідував вистави. 1908 повернувся в Колумбус.
Творчість
Початок акторської кар’єри (1910) повʼязаний із виступами у водевілях. Дебют відбувся на сцені в Колумбусі, коли Бакстер замінив танцюриста, який зламав щиколотку.
Кінокар’єру почав з німого кіно. Знявся в епізодичній ролі у фільмі «Її власні гроші» (1914). Протягом нетривалого часу досяг успіху. Від 1921 виконував головні ролі у стрічках. Першу головну роль зіграв у картині «Захищені дочки» (1921). Упродовж 1920-х знявся в 48 фільмах.
Найвідоміші німі фільми за участі Бакстера: «Жахлива правда» (1925) з Агнесою Ейрс (1898–1940; США), «Великий Гетсбі» (1926) із Лоїс Вілсон (1894–1988; США), «Захід Занзібару» (1928) з Лоном Чейні. «Великий Гетсбі» є одним із багатьох утрачених фільмів німої епохи. Це була перша екранізація однойменного роману Ф. С. Фіцджеральда. Жодної копії фільму не знайдено (єдиним доказом його існування залишається однохвилинний трейлер). Утраченими вважають також фільм «Алома південних морів» (1926), де Бакстер зіграв з акторкою та танцівницею Гільдою Грей (1901–1959; тепер Польща ― США), «Втікачка» (1926), у дуєті із зіркою німого кіно Кларою Боу (1905–1965; США). Популярний також завдяки ролі пілота Расса Кейна в пригодницькій мелодрамі «Авіапошта» (1935).
Був актором, який здійснив успішний перехід від німого до звукового кіно. Найвідоміші звукові стрічки, де грав Бакстер: «42-га вулиця» (1933), «Корабель рабів» (1937), «Викрадений» (1938) та 20-хвилинний короткометражний фільм «Слизькі перли» (1931), «Гран-Канарія» (1934), «Бродвей Білл» (1934) та ін.
Найбільш яскравою та успішною в кар’єрі Бакстера стала роль злочинця Малюка Сиско в першому звуковому вестерні «У старій Аризоні» (1928). 03.04.1930 на 2-й церемонії вручення премії «Оскар» Бакстер отримав нагороду в номінації за найкращу чоловічу роль. Знявся в ролі лікаря Семюеля Александра Мадді в історичній драмі реж. Джона Форда «В’язень Острова акул» (1936). Кінокритик Леонард Малтін (1950; США) назвав цю роль найкращою акторською грою Бакстера. 1936 був одним із десяти зірок кіно та радіо, які заробили понад 200 000 дол. 1938 він став найбільш високооплачуваним актором Голлівуду з прибутком у 279 807 дол. Після 1943 поступово перейшов на ролі у фільмах категорії «В». Завершив карʼєру роллю доктора Роберта Ордвея в серіалі «Кримінальний лікар», який випустила компанія «Коламбія Пікчерз» («Columbia Pictures») у 1943–1949. Знявся в більш ніж ста фільмах, половину з яких утрачено.
Нагороди
Премія «Оскар» за найкращу чоловічу роль (1928–1929).
За внесок у кіноіндустрію отримав зірку на Голлівудській алеї слави (1960, посмертно).
Додатково
1911 одружився з Віолою Колдуелл, але шлюб тривав недовго. З 1918 до своєї смерті був одружений з актрисою Вінфред Брайсон (1892–1987; США). В останні роки життя страждав від артриту, який завдавав такого болю, що актор не міг навіть їсти. 1951 пройшов процедуру лоботомії, яка, як він сподівався, полегшить його біль.
У вільний час був майстром і винахідником. 1935 створив револьвер-прожектор, який кидав світло на ціль і дозволяв стрільцю стріляти в темряві. Пізніше винайшов радіокерований пристрій, який давав змогу поліції та пожежникам змінювати сигнали світлофора на відстані до двох кварталів, щоб краще гарантувати їм безпечний проїзд через перехрестя. Бакстер встановив цей пристрій 1940 на місцевому перехресті Беверлі-Гіллз за власний кошт.
Література
- Driscoll J. Reflections of a «B» — Movie Junkie: A Tribute to, and Homage of, the «B» — Movie Genre Films of the Saturday Matinees, of primarily the ‘40's and ‘50's. [W. p.] : Xlibris, 2008. 459 p.
- Кучмий В. Старый новый Голливуд: 1903–2010 : в 2 т. Москва : Человек, 2010. Т. 2. 792 с.
- Hoffmann H. Western Movie References in American Literature. Jefferson : McFarland & Company, 2012. 224 p.
- Mathis A. Warner Baxter: 162 Success Facts — Everything You Need to Know About Warner Baxter. [W. p.] : Emereo Publishing, 2014. 154 p.
- Blottner G. Columbia Noir: A Complete Filmography, 1940–1962. Jefferson : McFarland & Company, 2015. 283 р.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Бакстер, Ворнер // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бакстер, Ворнер (дата звернення: 10.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 30.03.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
