Балалайка
Балала́йка — народний щипковий музичний інструмент.
Зміст
Історична довідка
Походить від старовинної домри. Питання часу появи бабалайки залишається дискусійним. Перша писемна згадка про інструмент зустрічається в документах 17 ст. Поширена з 18 ст. Наприкінці 19 ст. музикант В. Андреєв (1861–1918; тепер Російська Федерація) удосконалив і модернізував інструмент, створив його різновиди. Інструмент набув поширення здебільшого на території Росії та Білорусі.
Характеристика
Балалайка має дерев’яний корпус трикутної форми, довгий гриф з дещо відтягнутою назад голівкою й трьома (раніше двома) струнами. Звук видобувають брязканням, торкаючись струн кінчиками трьох пальців правої руки, складеними особливим способом; а також щипком, подвійним щипком, дробом, зривом, вібрато, тремоло. Також грають на балалайці за допомогою медіатора (див. Плектр).
Репертуар: обробки народних пісень, перекладання класичних творів, авторська музика.
Балалайка в Україні
З 1920-х балалайка в Україні стала складником народних оркестрів. У повоєнний час вийшла на естраду як сольний інструмент. В Україні балалайку пов’язують із діяльністю виконавця і педагога Є. Блінова (1925; тепер Російська Федерація ― 2018; Україна) та його учнів. Композитор Г. Таранов (1904–1989) написав концерт для балалайки і бандури з оркестром (1954); К. Мясков (1921–2000) ― Сюїту для балалайки та фортепіано (1966). Автором статей із питань майстерності гри на балалайці був Ю. Алексик (1941; усі ― тепер Україна).
В. Ілляшевич (1939–2004; Україна) 1993 створив Київський квартет балалаєчників, з яким виконував народні мелодії, твори композиторів-класиків і сучасників. Мав сольні виступи з симфонічними оркестрами України, Німеччини.
В українському репертуарі твори композиторів К. Мяскова, О. Канерштейна (1933–2006), Я. Лапинського (1928–2020), В. Польового (1927–1986), А. Мухи (1928–2008; усі ― Україна) та ін.
Додатково
За однією з версій, балалайка виникла в побуті скоморохів Давньої Русі.
Література
- Давидов М. Історія виконавства на народних інструментах (українська академічна школа). Київ : Національна музична академія України імені П. І. Чайковського, 2005. 419 с.
- Юцевич Ю. Є. Музика. Словник-довідник. 2-ге вид., перероб. і допов. Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2009. 352 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Балалайка // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Балалайка (дата звернення: 11.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 21.06.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
