Балтійські мови
Балті́йські мо́ви — група мов у складі балто-слов’янської гілки індоєвропейських мов.
Історична довідка
До балтійських мов належать сучасні литовська мова й латиська мова, латгальська мова (за латвійським законодавством — паралельний літературний варіант латиської). Деякі дослідники вважають окремою мовою також жемайтську (має окремий літературний стандарт, нею друкують пресу, ведуть трансляції на радіо), однак більшість лінгвістів визначають її як одне з наріч литовської мови.
До балтійських мов також належать мови, які зникли внаслідок асимілятивних (див. Асиміляція) процесів у пізньому середньовіччі й ранньому Новому часі.
Із мертвих балтійських мов найкраще досліджено прусську мову, яка зникла на початку 18 ст. (останні відомі носії померли під час епідемії чуми 1709–1711). Письмово засвідчено два її діалекти: самбійський (у 16 ст. надруковано 3 видання лютеранського катехізису цим діалектом у перекладі з німецької) і помезанський (збережено рукописний словничок цього діалекту на 812 слів).
Знайдено фрагментарні писемні пам’ятки ятвязької мови (декілька фраз у німецькомовних документах 16 ст. і словничок на 215 слів «Язичницькі говірки з Нареву» (польс. «Pogańske gwary z Narewu»; рукопис виявлено у 1970-х, опубліковано 1984) і, ймовірно, куршської мови [переклад молитви «Отче наш» у «Прусській хроніці» (нім. «Preußische Chronik») 1517–1521 Симона Грюнау (близько 1470 — 1530, за іншими даними 1537; тепер Польща)].
Дані про інші вимерлі балтійські мови (земгальська, селонська, галіндська) відомі лише зі збереженої топонімії.
Підгрупи
Балтійські мови поділяють на 3 підгрупи:
- східнобалтійські мови (до них належать усі живі балтійські мови, а також вимерлі селонська, земгальська, куршська);
- західнобалтійські мови (вимерлі прусська, галіндська, ятвязька);
- дніпровсько-балтійська (вимерла голядська, існування якої засвідчено згадкою племені глядів у «Повісті минулих літ» і численними балтійськими коренями в топонімії).
Найближчою до балтійських мов групою індоєвропейських мов є слов’янські мови, з якими вони об’єднуються у спільну гілку (надгрупу) балто-слов’янських мов. Дискусійним залишається питання про існування єдиної балто-слов’янської прамови або про походження балтійських і слов’янських мов від близьких діалектів індоєвропейської прамови.
Балтійські мови мають порівняно незначний відсоток запозиченої лексики (див. Запозичені слова), серед якої переважають германізми і слов’янізми.
Балтійські мови (передусім литовська мова) зберегли архаїчні риси, що робить їх одним із важливих джерел для реконструювання праіндоєвропейської мови. Комплексним дослідженням балтійських мов займається балтистика, яка остаточно сформувалася в 19 ст.
Носії
Загальна кількість носіїв балтійських мов — близько 4,75 млн осіб, серед них:
- латвійська мова (близько 1,9 млн; із них близько 1,5 млн володіють нею як першою мовою і близько 400 тисяч — як другою);
- литовська мова (близько 3 млн);
- латгальська мова (до 200 тисяч; усі носії знають латиську мову);
- жемайтська мова (400–500 тисяч; усі носії володіють литовською мовою).
Література
- Gimbutas M. The Balts. London : Thames and Hudson, 1963. 286 p.
- Dini P. U. Baltų kalbos: lyginamoji istorija. Vilnius : Mokslo Ir Enciklopedijų Leidybos Institutas, 2000. 540 p.
- Gelumbeckaitė J. The Evolution of Baltic // Handbook of Comparative and Historical Indo-European Linguistics : in 3 vol. / Ed. by J. Klein, B. Joseph, M. Fritz. Berlin; Boston : De Gruyter Mouton, 2018. Vol. 3. P. 1712–1715.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Балтійські мови // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Балтійські мови (дата звернення: 5.05.2024).
Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 30.07.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
