Балудянський, Михайло Андрійович
Балудя́нський, Миха́йло Андрі́йович (Балуг’янський; 07.10.1769, с. Верхня Ольшава, тепер Пряшівського краю, Словаччина — 15.04.1847, м. Санкт-Петербург, тепер РФ) — правознавець, економіст, державний діяч, доктор права (з 1797), перший ректор Санкт-Петербурзького університету (1819–1821).
|
Балудянський, Михайло Андрійович | |
|---|---|
| Народження | 07.10.1769 |
| Місце народження | Верхня Ольшава |
| Смерть | 15.04.1847 |
| Місце смерті | Санкт-Петербург |
| Alma mater | Віденський університет |
| Місце діяльності | Санкт-Петербурзький університет |
| Напрями діяльності | правознавство |
Зміст
Життєпис
Народився в сім’ї греко-католицького священника. Походив із закарпатських українців (русинів).
1787 закінчив філософський факультет Королівської академії правознавства в м. Кошице (тепер Словаччина), 1789 — юридичний факультет Віденського університету. Учень правознавця Й. Зоннефельса (1732–1817; тепер Австрія).
Від 1789 — викладач політичних, камеральних наук і діловодства Юридичної академії у м. Надьвараді (тепер м. Орадя, Румунія). Був активним учасником (за деякими даними — одним із керівників) підпільної угорської якобінської організації «Свобода і рівність». За цю діяльність заарештований і відданий під суд, проте 02.03.1795 виправданий.
1797 у Пештському університеті захистив розгорнуті тези «з усіх правових і політичних наук» і дисертацію «Про зерносховища», на підставі захисту здобув ступінь доктора права. З 1800 — заступник декана, від 1802 — декан юридичного факультету цього університету.
Від 1803 — на російській державній службі. З 1804 — професор політичних наук Педагогічного інституту в м. Санкт-Петербурзі, де викладав політичну економію, фінанси і дипломатику. Декілька разів обирався деканом юридично-філософського факультету інституту.
1811–1820 читав публічні лекції для осіб, які перебували на державній службі. 1813–1817 викладав природне, публічне та народне право великим князям Миколі Павловичу (майбутньому царю Миколі І) та Михайлу Павловичу.
1819 призначений ректором Санкт-Петербурзького університету. 1821 через незгоду з реакційною політикою Міністерства освіти подав у відставку з посад ректора та професора. 1828 обраний почесним членом університету, але до викладання не повертався.
Водночас 1807–1812, 1821–1826 працював у Комісії зі складання законів. З квітня 1826 — начальник другого відділення «власної Його Імператорської величності канцелярії». Статс-секретар (від 1827), таємний радник (з 1828), сенатор (від 1839).
Діяльність
Наукова діяльність
Балудянський був одним із предтеч і засновників наук господарського, фінансового і аграрного права, провідників прогресивних ідей у сфері податкового права в Російській імперії. Автор напрацювань, що стосувалися пропорційного оподаткування, свободи зовнішньої та внутрішньої торгівлі, ліквідації прямих податків.
У наукових поглядах Балудянський (за винятком короткочасного захоплення якобінськими ідеями) послідовно обстоював ідеї освіченого абсолютизму. Як прибічник раціоналізму вважав, що уряд має керуватися принципами розуму та законності. Запропонував низку поміркованих реформ, що мали сприяти раціоналізації та зміцненню державного апарату та державного управління. За економічними поглядами Балудянський був близьким до послідовників А. Сміта, виступав за невтручання держави в розвиток економіки, ліквідацію кріпацтва і використання вільної праці в сільському господарстві та промисловості.
Цінність та новація праць Балудянського — у спробах створити систему «державної економіки» Росії. Його діяльність сприяла поширенню на теренах Російської імперії камерального права (регулювало державне господарство) та права поліцейського.
За активної участі Балудянського під егідою другого відділення реалізовано план підготовки перших російських докторів права (С. Богородський, К. Неволін, С. Орнатський, П. Редькін, О. Федотов-Чеховський та інші), які згодом, зокрема, стали фундаторами університетської юридичної освіти в містах Києві та Харкові.
Творчий доробок ученого значною мірою не опублікований. В архівах збережені конспект лекційного курсу «Основ державного господарства» та значна кількість підготовлених ученим службових документів науково-правового характеру. Не віднайдено рукопис його теоретичної праці у 8 т. із політичної економії та фінансів. Видав «Національне багатство. Зображення різних господарських систем» («Национальное богатство. Изображение различных хозяйственных систем» // «Статистический журнал», 1806, т. 1, ч. 1–2), «Про поділ та обіг багатства» («О разделении и обороте богатства», там само, 1808, т. 2, ч. 1–2). У збірнику Російського історичного товариства (1894, т. 90) надруковані його пропозиції щодо вдосконалення державного управління: «Міркування про засоби виправлення установ та законодавства в Росії» («Рассуждения о средствах исправления учреждений и законодательства в России»), «Міркування про заснування губерній» («Рассуждение об учреждении губерний»).
Законотворча діяльність
Балудянський брав активну участь у законотворчій роботі. З червня 1807 працював у Комісії зі складання законів. Став найближчим соратником директора Комісії М. Сперанського. У роки заслання М. Сперанського (1812–1821) активно співпрацював із Міністерством фінансів. Він підготував проекти щодо утворення державних кредитних установ і банків, облаштування державних селян, реорганізації міністерств; доповідні записки про історію фінансових установ Росії та організацію фінансового управління у передових європейських країнах.
Брав участь у підготовці видань: «Повне зібрання законів» («Полное собрание законов»; від 1830), «Звід законів Російської імперії» («Свод законов Российской империи»; 1832–1836 з продовженнями), «Звід військових постанов» («Свод военных постановлений»; 1838).
1839 Балудянський, зберігаючи всі попередні посади, призначений «к присутствованию в Правительствующем Сенате». Помер у чині таємного радника.
Нагороди і визнання
Почесний член Ботанічного товариства в м. Альтенбурзі (з 1808), Мінералогічного товариства в м. Єні (з 1810; обидва — Німеччина), Санкт-Петербурзького університету (з 1828).
Ордени Святого Володимира ІІІ (1819) і ІІ (1826) ступенів, Святої Анни (1828), Білого орла (1833), Святого Олександра Невського (1841).
1837 Балудянському надано спадкове російське дворянство.
1874 у Санкт-Петербурзькому університеті заснована стипендія його імені.
Додатково
Разом із М. Сперанським, 1810 Балудянський працював у складі Комітету фінляндських справ, брав участь у написанні конституційних норм для Великого князівства Фінляндського.
До особистого доробку Балудянського у складі Комісії зі складання законів належить проект Статуту цивільної служби, в якому серед іншого передбачали «цивільні чини поєднати з посадою чиновника і не давати їх за вислугою років і на підставі особистих стосунків».
В останні роки життя налагодилися стосунки правознавця з австрійською владою, що дало йому змогу кілька разів (1828, 1833, 1845 і 1846) відвідати Австро-Угорщину, зокрема лікуватися у містах Карлсбаді (тепер Німеччина), Тепліце (тепер Чехія). Учений багато разів бував у Пруссії та Чехії, особисто чимало зробив для налагодження контактів з європейськими вченими. Підтримував дружні стосунки з В. Ганком і П. Шафариком.
Праці
- Национальное богатство. Изображение различных хозяйственных систем // Статистический журнал. 1806. Т. 1. Ч. 1. С. 45–71.
- О народном богатстве (продолжение) // Статистический журнал. 1806. Т. 1. Ч. 2. С. 33–71.
- О разделении и обороте богатства // Статистический журнал. 1808. Т. 2. Ч. 2. С. 1–76.
- Рассуждение о средствах исправления учреждений и законодательства в России // Сборник Императорского русского исторического общества. 1894. T. 90. С. 27–38.
- Рассуждение об учреждении губерний // Сборник Императорского русского исторического общества. 1894. Т. 90. С. 214–265.
- Черты судебного устройства (проект преобразования 1828 г.) // Сборник Императорского русского исторического общества. 1894. Т. 90. С. 265–274.
Література
- Баршев Я. И. Историческая записка о содействии второго отделения собственной его императорского величества канцелярии развитию юридических наук в России. Санкт-Петербург : Типография Второго отделения собственной его императорского величества канцелярии, 1876. 32 с.
- Баранов П. И. М. А. Балугьянский, статс-секретарь, сенатор, тайный советник (1769–1847). Санкт-Петербург : Типолитография А. Э. Мюнстера, 1882. 44 с.
- Медем М. М. Мои воспоминания об отце моем Михаиле Андреевиче Балугьянском // Русский архив. 1885. № 3. С. 414–432.
- Фатеев А. Н. Академическая и государственная деятельность М. А. Балугьянского в России. Ужгород : Типография «Школьной помощи», 1931. 64 c.
- Tardy L. Balugyánsky Mihály. Budapest : Akadémiai Kiadó, 1954. 256 p.
- István Cs. Balugyánszky Mihály élete és munkássága // Századok. 1957. № 1–4. P. 326–350.
- Fedor M. Michail Andrejevič Balugjanskij: príspevky k medzislovanským vzťahom v československých dejinách. Bratislava : Slovenská akadémia vied, 1960. 531 p.
- Косачевская Е. М. Михаил Андреевич Балугьянский и Петербургский университет первой четверти XIXвека. Ленинград : Ленинградский университет, 1971. 271 с.
- Данилюк Д. Д. Історія Закарпаття в біографіях і портретах (з давніх часів до початку ХХ ст.). Ужгород : Патент, 1997. 289 с.
- Голубка С. «Економічна система» М. А. Балудянського. Львів : Світ, 1998. 228 с.
- Дронов М. Ю. Михаил Андреевич Балугьянский: «свой» среди «чужих», «чужой» среди «своих» // Славянский мир в третьем тысячелетии. 2013. Т. 8–1. С. 156–164.
- Вахрушева Е. А, Руденко В. В. Реформаторские идеи и государственная деятельность М. А. Балугьянского: к 250-летию со дня рождения // Русин. 2020. № 60. С. 39–60.
- Жуковская Т. Н. М. А. Балугьянский — университетский профессор, ректор и государственный деятель // Петербургский исторический журнал. 2020. № 2 (26). С. 250–270.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Усенко І. Б., Олейников В. В. Балудянський, Михайло Андрійович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Балудянський, Михайло Андрійович (дата звернення: 12.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 12.12.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
