Бандрівська, Дарія-Софія
Бандрі́вська, Да́рія-Софі́я Ка́рлівна (Ода́рка; 17.03.1902, м. Грибів, Австро-Угорщина, тепер Малопольське воєводство, Республіка Польща — 05.05.1981, м. Львів, тепер Україна) — камерна співачка (драматичне сопрано), піаністка, педагог.
|
Бандрівська, Дарія-Софія | |
|---|---|
| Народження | 17.03.1902 |
| Місце народження | Грибів |
| Смерть | 05.05.1981 |
| Місце смерті | Львів |
| Alma mater | Львівська національна музична академія імені М. В. Лисенка |
| Напрями діяльності | музичне мистецтво, педагогіка |
Життєпис
Народилася у сім’ї співачки О. Крушельницької (1867–1958) та правознавця, громадського діяча К. Бандрівського (1855–1931).
1922 закінчила Вищий музичний інститут у Львові (тепер Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка) за двома фахами (клас фортепіано М. Криницької; сольний спів — клас З. Козловської), 1927 — гуманітарний факультет Львівського університету (тепер Львівський національний університет імені Івана Франка).
1924–1928 навчалася співу в консерваторії Польського музичного товариства (тепер Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка) у професора З. Козловської.
Удосконалювала виконавську піаністичну майстерність 1922–1923 у Віденській академії музики та виконавського мистецтва (тепер Віденський університет музики й виконавського мистецтва), вокальну — у тітки С. Крушельницької (1928–1929; м. Мілан та м. Віа-Реджо, Італія).
1929 повернулася до Львова. У Львівській державній консерваторії імені М. Лисенка (тепер Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка): 1931–1939 — викл. сольного співу, 1940–1963 — доцент вокального факультету.
У роки Другої світової війни працювала у державній музичній школі з українською мовою викладання (м. Львів).
Творчість
Гастролювала як співачка та піаністка 1929–1949 в Україні, Польщі, Австрії.
У камерно-вокальному репертуарі співачки — твори В. Барвінського, Й.-С. Баха, Р. Вагнера, М. Вербицького, Й. Гайдна, К. Дебюссі, М. Колесси, В. Косенка, С. Людкевича, В. Матюка, Г. Малера, М. Мусоргського, Л. Ревуцького, Д. Січинського, Я. Степового, К. Стеценка, Р. Штрауса, Ф. Шуберта та інших.
Їй акомпанували В. Барвінський, Г. Левицька-Крушельницька (1901–1949; Польща — Україна) та інші.
Авторка статей і спогадів у періодиці про С. Крушельницьку та її родину, зокрема нарисів «Слухаючи її концерти...» (1956), «Соломія Крушельницька» (1963), «Слово про мою улюблену вчительку» (1976), «Уточнення до спогадів Ванди Вермінської про Соломію Крушельницьку» (1977), а також про С. Людкевича, І. Франка, Г. Левицьку-Крушельницьку, О. Карпатського; низки науково-методичних праць.
Зібрала й зберегла архів тітки, на основі якого створено Музично-меморіальний музей С. Крушельницької у Львові (відкрито 1991).
Педагогічна діяльність
Від 1929 Бандрівська почала формувати власні педагогічні міркування. Метод навчання С. Крушельницької вона визначила як типовий для італійської вокальної педагогіки — слуховий, емпіричний (з голосу). Бандрівська обстоювала переваги практичної основи у викладацькому процесі, створила багатомірну концепцію камерного співу, започаткувала виконавську традицію українського солоспіву широкого стильового діапазону.
В наукових працях означено особливості виконання камерно-вокальної лірики слов’янських, європейських композиторів, принципів вокальних шкіл різних століть.
За 56 років викладацької та виконавської діяльності створила власну вокальну школу. Серед її вихованців — соліст Віденської опери М. Антонович, солісти Львівської опери — Т. Дідик (нар. 1935), П. Криницька (1922–2004), сестри Д. Байко, М. Байко та Н. Байко (усі — Україна), Л. Дороніна (1923–2006; Узбекистан — Україна), І. Мацюк, М. Процев’ят (нар. 1936; Україна).
Література
- Людкевич С. Дослідження, статті, рецензії, виступи : в 2 т. Львів : М. Коць, 2000. Т. 2. 816 с.
- Антонюк В. Українська вокальна школа: етнокультурологічний аспект. Київ : Українська ідея, 2001. 144 с.
- Процев’ят М. Значення творчості М. Лисенка для концертної і педагогічної діяльності Одарки Бандрівської // Наукові збірки Львівської національної музичної академії імені М. В. Лисенка. 2013. Вип. 27. С. 120–125.
- Дзюба О. А. Одарка Бандрівська: творчий портрет видатної української вокалісти // Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Мистецтвознавство. 2017. Вип. 37. С. 176–183.
- Дзюба О. А. Вокально-педагогічна спадщина Одарки Бандрівської // Імідж сучасного педагога. 2018. № 3. С. 45–48.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Дзюба О. А. Бандрівська, Дарія-Софія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бандрівська, Дарія-Софія (дата звернення: 11.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 06.12.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
