Банкрутство
Банкру́тство (від франц. banqueroute, італ. bancarotta, від banca rôtta — розбитий банк; італ. bancа rotta ― поламана лава) —
1) визнана господарським судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника;
2) примусова ліквідація підприємства для поділу майна боржника між кредиторами;
3) переносно: неспроможність, крах планів, провал, розорення, нездатність виконати взяті зобов’язання.
Зміст
Історична довідка
Банкрутство як інститут господарського права формувалося впродовж тривалого часу. У початковий період розвитку права акцентом на забезпеченні боргу було не майно боржника, а він сам. У римському праві виконавче провадження передбачало реалізацію процедури банкрутства протягом тридцяти днів.
Якщо боржник упродовж цього часу не задовольняв вимоги кредитора, останній здобував право власності на боржника як раба (за своїм бажанням міг продати його за межі Риму або навіть убити).
Поступово в цивільному та торговельному законодавстві більшості країн було запроваджено норми, спрямовані не на тілесне покарання банкрута, а на стягнення його майна з метою задовольнити позови та претензії кредиторів. Еволюція норм законодавства про банкрутство пов’язана з процесами, які скеровані не так на ліквідацію боржника, як на його фінансове оздоровлення.
Нормативно-правова база в Україні
Інститут банкрутства в Україні відновлено 1992 (з ухваленням Закону України «Про банкрутство»). Етапом розвитку системи державного регулювання сфери неплатоспроможності в Україні стало прийняття Закону України «Про відновлення платоспроможності божника або визнання його банкрутом» (1999).
18.10.2018 Верховна Рада України ухвалила Кодекс України з процедур банкрутства. З набуттям чинності цього документа (21.04.2019) стало можливим банкрутство фізичних осіб. Відповідно до Кодексу, боржником є фізична особа, яка не має можливості виконувати свої грошові зобов’язання при настанні строку їх виконання.
Відповідно до указу Президента України від 23.10.2000 № 1159/2000 державним органом із питань банкрутства є Міністерство економіки України.
За законодавством інших країн суб’єктом банкрутства може бути будь-який громадянин, котрий через відсутність коштів відмовляється сплатити свої боргові зобов’язання.
Процес і процедуру банкрутства описано й урегульовано в Кодексі України з процедур банкрутства, Господарському процесуальному кодексі та інших законах України.
2023 процедура банкрутства в Україні зазнала змін. Це було зумовлено потребами узгодити норми відповідно до стандартів Європейського Союзу та врахувати виклики, спричинені воєнним станом (див. Російсько-українська війна). Верховна Рада ухвалила 2 закони, які впроваджують низку змін у процедуру банкрутства:
- 15.04.2023 набув чинності Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (№ 2971-IX), де з-поміж іншого внесено зміни до Кодексу України з процедур банкрутства;
- 13.07.2023 Верховна Рада України ухвалила Закон «Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства щодо застосування процедур банкрутства у період дії воєнного стану» (законопроєкт № 7442).
Нововведення спрямовано на спрощення та автоматизацію процедури банкрутства, а також усунення неузгодженостей і технічних недоліків у Кодексі України з процедур банкрутства.
Характеристика
Суб’єктами банкрутства відповідно до законодавства є юридичні особи (суб’єкти підприємницької діяльності, підприємства, які є об’єктами права державної власності) та фізичні особи, зокрема фізична особа-підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов’язання, строк виконання яких настав.
Види банкрутства
- реальне (повна нездатність підприємства відновити в майбутньому свою фінансову стійкість і платоспроможність через реальні втрати капіталу, які воно використовує);
- технічне (стан неплатоспроможності підприємства, зумовлений істотним простроченням його дебіторської заборгованості);
- навмисне (свідоме створення / або збільшення керівником чи власником підприємства його неплатоспроможності);
- фіктивне (свідомо помилкове оголошення підприємством про свою неплатоспроможність із метою введення в оману кредиторів для одержання від них відстрочки (розстрочки) виконання своїх кредитних зобов’язань або знижки із суми кредитної заборгованості. Такі дії передбачають карне переслідування).
Процесуальність
Відповідно до законів України до боржника застосовують такі судові процедури банкрутства:
- розпорядження майном боржника;
- мирова угода;
- санація (відновлення платоспроможності) боржника;
- ліквідація банкрута.
Залежно від категорії боржника, виду його діяльності та наявності в нього майна господарський суд задіює порядок провадження:
- загальний — застосовують процедуру розпорядження майном із подальшим переходом до процедур санації, ліквідації або мирової угоди;
- спеціальний — залучення до справи додаткових учасників, продовження строків санації, збігу процедур розпорядження майном і санації;
- спрощений — застосовують під час ліквідації банкрута без використання процедур розпорядження майном і санації.
Етапи процесу банкрутства:
- розпорядження майном боржника;
- санація боржника;
- ліквідація банкрута;
- реструктуризація боргів боржника;
- погашення боргів боржника.
Процедура
Банкрутство юридичної особи відбувається за такими процедурами:
- за заявою про банкрутство. Підставою є заява про банкрутство. На її основі суд у справах про банкрутство розглядає формальні та матеріальні передумови для її прийнятності. Процедуру банкрутства починають відповідно до судового наказу про банкрутство (за умови його не оскарження). Для цього складають опис вимог, визначають склад і стан конкурсної маси, її ліквідацію та задоволення вимог кредиторів;
- після оголошення банкрутства. З дати оголошення банкрутства настає строк виконання грошових зобов’язань банкрута, термін реалізації яких ще не збіг. Усі зобов’язання боржника підлягають оплаті. При цьому враховують той факт, що боржник утрачає можливість управляти активами. Права боржника забезпечує конкурсний керівник.
Прогнозування
Моделі прогнозування банкрутства залежать від способу формування узагальненого висновку щодо кризи і загрози банкрутства та методології аналізу оцінних показників. Виокремлюють підходи: коефіцієнтний (із переліком коефіцієнтів, які визначають фінансовий стан підприємства), індексний (зважають на динамічні показники зміни стану об’єкта дослідження), агрегатний (пов’язаний із формування балансових моделей оцінки фінансового стану підприємства) та ін.
Моделі прогнозування банкрутства:
- тест на банкрутство Тамарі (1964);
- модель Бівера (1966);
- модель Е. Альтмана (1968);
- модель Р. Ліса (1972);
- модель Беєрмана (1976);
- модель Р. Таффлера і Г. Тішоу (1977);
- модель Г. Спрінгейта (1978);
- модель Краузе (1993);
- модель О. О. Терещенка (2004);
- модель А. В. Матвійчука (2005).
Додатково
В основі сучасного поняття банкрутства лежить явище, поширене в середньовічній Італії. Термін «банкрутство» в перекладі з італійської означає: banco — лава, rotto — зламаний. Таку назву пов’язують зі звичаєм перекидати чи ламати лаву, на якій сидів неплатоспроможний міняйло. З часом сам термін залишився, але його трактування видозмінилося та позначає фінансовий крах боржника, неспроможного виконати свої зобов’язання перед кредиторами.
Джерела
- Кодекс України з процедур банкрутства: станом на 10 лютого 2021 р. Харків : Право, 2021. 130 с.
- Кодекс України з питань банкрутства. Науково-практичний коментар. Київ : Видавничий дім «Професіонал», 2022. 324 с.
- Науково-практичний коментар Кодексу України з процедур банкрутства. Київ : ТОВ «Сігматрейд», 2022. 432 с.
Література
- Бланк И. А. Финансовый менеджмент. 2-е изд., перераб. и доп. Киев : Эльга ; Ника-Центр, 2004. 655 с.
- Терещенко О. О. Фінансова санація та банкрутство підприємств. Київ : Київський національний економічний університет, 2004. 412 с.
- Джунь В. В. Інститут неспроможності: світовий досвід розвитку і особливості становлення в Україні. 2-ге вид., випр. і допов. Київ : Юридическая практика, 2006. 384 с.
- Терещенко О. О. Управління фінансовою санацією підприємств. 2-ге вид. Київ : Київський національний економічний університет, 2009. 552 с.
- Лігоненко Л. О., Хіленко О. О, Дянков І. І. Банкрутство та санація суб’єктів господарювання в Україні. Київ : Державний торговельно-економічний університет, 2011. 348 с.
- Бутирська І. А. Правовий статус учасників справи про банкрутство. Чернівці : Технодрук, 2017. 184 с.
- Возняковська К. А. Право неспроможності банків: проблеми теорії та практики. Чернівці : Друк Арт, 2018. 380 с.
- Грабован Л. І. Погашення вимог кредиторів у процедурі банкрутства: теорія і практика. Одеса : Фенікс, 2018. 308 с.
- Застосування норм Кодексу України з процедур банкрутства / За заг. ред. С. В. Жукова. Київ : Алерта, 2019. 216 с.
- Поляков Р. Б. Інститут банкрутства (неплатоспроможності) в юридичній доктрині України. Київ : Право України, 2021. 311 с.
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 06.08.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
Покликання на цю статтю: Банкрутство // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Банкрутство (дата звернення: 13.05.2024).
