Банк Франції (Banque de France)
Банк Фра́нції (фр. Banque de France) — незалежна банківська установа, діяльність якої регламентується французьким та європейським законодавством.
Історична довідка
Банк Франції засновано 18.01.1800 на основі акціонерного банку «Фонд поточних рахунків» (франц. Caisse des comptes courants) Наполеоном І Бонапартом. Відповідно до Закону від 14.04.1803 банк отримав виключне право здійснювати грошову емісію у м. Парижі, а 1848 — по всій країні, перетворившись на єдиний емісійний центр держави. Спочатку Банком Франції управляла регентська рада, до складу якої входило 15 регентів (директорів). Її обирали загальні збори серед найбільших акціонерів. 1936 регентська рада була замінена Генеральною радою у складі 20 директорів. Банк Франції націоналізований 1946, власникам видано компенсацію — акції обміняли на державні облігації.
Відповідно до Закону «Про Статут Банку Франції» (1993) Банк Франції перетворився на незалежний фінансовий інститут, метою якого є забезпечення цінової стабільності в країні. Банк Франції став членом Європейської системи центральних банків (1998).
Характеристика
За Банком Франції закріплено функції центрального банку:
- емісійний центр країни;
- банк держави (здійснює фінансове обслуговування Казначейства та державних підприємств);
- виконання функцій банку банків;
- реалізація грошово-кредитної політики;
- обслуговування юридичних осіб та фізичних осіб (ця функція склалася історично, коли банк був приватною кредитною установою; ця діяльність обмежена Статутом банку 1993, який прямо забороняє йому відкривати нові рахунки).
Головні завдання Банку Франції: реалізація грошово-кредитної стратегії, підтримка фінансової стабільності, надання фінансових послуг.
Система управління Банком Франції відображає його незалежність від політичних структур та уряду. Керує Банком Франції Генеральна рада на чолі з керівником (з 2015 — Ф. Віллеруа де Гало). Банк Франції входить до складу Ради керуючих Європейського центрального банку. Керівник і два його заступники (один із них відповідає за питання грошової політики, інший — за адміністративні питання) призначаються декретом Ради міністрів Франції строком на 6 років без права звільнення і не можуть займати ці посади більше двох строків.
До компетенції Генеральної ради належать: розгляд загальних питань управління банком, зокрема, кадрової політики і штатного розпису; прийняття бюджету банку і змін до нього; складання і затвердження балансового звіту; розробка проекту розподілу прибутку; визначення дивідендів, які відраховуються державі тощо. До структури Генеральної Ради входить Рада з питань грошової політики, представник Казначейства та представник від службовців Банку Франції.
До компетенції Ради з питань грошової політики належить розробка грошової стратегії й тактики держави, визначення основних грошових агрегатів та інших показників, що забезпечують досягнення цілей монетарної політики. Очолює Раду керівник Банку Франції, крім того, до її складу входять вісім членів (2 його заступники та 6 висококваліфікованих спеціалістів у галузі грошово-кредитних проблем, фінансів і економіки, що призначаються Радою міністрів країни). Функції поточного управління діяльністю Банку Франції покладено на Виконавчий комітет.
Організаційно мережа Банку Франції складається зі штаб-квартири у м. Парижі, 95 відділень у департаментах (включно з 13 регіональними офісами), 16 економічних центрів, центру ліквідації заборгованості.
Література
- Кравець В. М., Кравець О. В. Західноєвропейський банківський бізнес: становлення і сучасність. Київ : Знання-Прес, 2003. 470 с.
- Мельник П. В., Тарангул Л. Л., Гордей О. Д. Банківські системи зарубіжних країн. Київ : Алерта ; Центр учбової літератури, 2010. 586 с.
- Діденко О. М. Гармонізація інтересів держави та бізнесу при регулюванні банківської діяльності: теорія, світовий та вітчизняний досвід. Суми : Українська академія банківської справи Національного банку України, 2015. 280 с.
- Ковбаса В. А. Перспективи формування нових регулюючих інститутів світової валютної системи // Економіка та держава. 2017. № 11. С. 104–107.
- Ковбаса В. А. Сучасні тенденції та перспективні напрями реформування міжнародного валютного фонду // Інвестиції: практика та досвід. 2017. № 22. С. 53–56.
- Banque de France (офіційний сайт). URL: https://www.banque-france.fr/en
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Марена Т. В. Банк Франції (Banque de France) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Банк Франції (Banque de France) (дата звернення: 14.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 31.03.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
