Банк
Банк (фр. banque, від італ. banco — лава, конторка) — кредитно-фінансова інституція, що здійснює залучення та нагромадження вільних грошових коштів (вкладів) юридичних і фізичних осіб, а також платіжні грошові операції та операції з цінними паперами, проводить кредитування організацій, підприємств і населення (надає кредити, позики).
Законом України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банк — юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги.
Зміст
Історична довідка
Банківські структури започатковані в 14 ст. (Італія, Німеччина, Нідерланди). Перший акціонерний банк засновано в м. Лондоні (1694 ).
В Україні до кінця 18 ст. кредит провадився лише у формі лихварських операцій (позики грошей у поміщиків, купців, а на Правобережжі також і в католицьких монастирів). Кредитна система в Україні почала складатися наприкінці 18 ст. Із 1783 в Україні розгорнув діяльність Дворянський банк, який давав дворянам позички під заставу «душ» (1786 реорганізований в позичковий банк).
1806 у містах Одесі та Феодосії відкрилися дисконтні контори (філії заснованої 1798 у м. Санкт-Петербурзі Дисконтної контори); 1817 їх реорганізовано в Державний комерційний банк. Цей банк мав контори в містах Одесі (з 1819), Києві (з 1839), Харкові (з 1843), Полтаві (з 1852).
Поряд із конторами державних Дворянського і Селянського банків після реформи 1861 (див. Селянська реформа 1861) в Україні виникло кілька місцевих земельних банків, які мали такий основний капітал: Бессарабсько-Таврійський в м. Одесі — 6,5 млн крб., Харківський — 8 млн крб., Київський — 5 млн крб., Полтавський — 4 млн крб., Херсонський земський в м. Одесі — 8 млн крб. Поряд із установами державних банків діяли також приватні «банкіри» та «дисконтери». Крім того, провадили операції з дисконту векселів і видавали позички під заклад майбутнього врожаю на т. з. київських контрактах.
Більшість місцевих банків, що виникли у 1870–1890-х, були поглинуті великими «столичними» банками. До 1917 в Україні діяло лише 3 місцеві комерційні акціонерні банки: Київський приватний комерційний, Одеський купецький і Одеський дисконтний, основний капітал яких становив близько 10 млн крб.
До Української революції головні позиції в економіці України посідали імперські банки: Державний (на його контори на Україні припадало близько 13–15% всіх його вексельних і комерційних операцій), Петербурзький міжнародний (1914 в Україні діяло 35 філій), Об’єднаний (31 філія), Азовсько-Донський (23 філії), Російський для зовнішньої торгівлі (17 філій). У 1890-х із розвитком монополістичного капіталу відбулось інтенсивне зрощування банківського капіталу з промисловим. Так, Петербурзький міжнародний і дисконтний банки були зв’язані з українською металургією і кам’яновугільним Донбасом. Азовсько-Донський — контролював більшість підприємств цукрової промисловості України. Значне місце серед кредитних установ посідали іпотечні банки, які переважно обслуговували поміщиків.
Наприкінці 19 — на поч. 20 ст. в Україні утворилися товариства взаємного кредиту (в 1915 їх було 418), а також позичково-ощадні каси. Товариства взаємного кредиту акумулювали кошти середньої та дрібної буржуазії міст; каси — верхівки ремісництва, крамарів, селян. Банківська система в Україні базувалася на внутрішньому нагромадженні капіталів.
Після Жовтневого перевороту 1917 серед важливих заходів більшовицької влади (Див. Більшовизм) було завдання націоналізації банків.
Банківські справи були оголошені державною монополією, всі приватні акціонерні комерційні банки були націоналізовані.
У радянську добу була створена однорівнева централізована банківська система, де провідну роль відігравав Держбанк СРСР. Крім того, діяли Будбанк СРСР, Зовнішторгбанк та ощадні каси. В Україні в 1970-х Держбанк був представлений республіканською і 25 обласними конторами та 664 відділеннями банку, Будбанк мав республіканську, 25 обласних контор, 49 відділень і 30 пунктів уповноважених при Держбанку.
У незалежній Україні створено дворівневу банківську систему, основу якої складають Національний банк України (НБУ) та комерційні банки (див. Банківська система України).
Національний банк України веде Державний реєстр банків, що містить визначені НБУ відомості про банки та їхні відокремлені підрозділи, а також філії та представництва іноземних банків в Україні.
Загальна характеристика
Основною функцією банку є посередництво при перерозподілі вільних грошових ресурсів: залучення коштів від тих, хто ними тимчасово не користується, й передача тим, хто потребує вільних коштів. Зважаючи на забезпечення основних цілей і завдань, покладених на банки, виділяють такі групи функцій:
- платіжно-розрахункова,
- ощадно-капіталотворча,
- кредитно-інвестиційна.
Серед приблизно 200 операцій, які виконують сучасні банки, виділяють декілька базових, що й визначають первинну сферу банківської діяльності. До базових банківських операцій належать:
1) приймання вкладів (депозитів банківських) від юридичних і фізичних осіб;
2) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків–кореспондентів, зокрема переказ грошових коштів із цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;
3) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.
Окрім перелічених операцій, банк має право здійснювати такі операції та угоди:
1) операції з валютними цінностями;
2) емісію власних цінних паперів;
3) організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;
4) операцій на ринку цінних паперів від свого імені;
5) надання гарантій і порук та інших зобов’язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;
6) придбання права вимоги на виконання зобов’язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);
7) лізинг;
8) послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;
9) випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;
10) випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;
11) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій та ін.
Види банків
У ринковій економіці функціонують різні види банків.
За формою власності розрізняють банки: державні (100 % статутного капіталу яких належать державі); приватні; кооперативні.
За масштабами операцій: роздрібні (акумулюють невеликі за обсягом кошти численних клієнтів); оптові (обслуговують незначну кількість великих клієнтів, а необхідні ресурси залучають на фінансовому ринку).
За територіальним охопленням: міжнародні; регіональні; локальні.
За колом виконуваних операцій: універсальні, спеціалізовані. Універсальні — банки, які виконують широке коло операцій, надають різноманітні послуги клієнтам та охоплюють багато секторів грошового ринку. В Україні більшість банків універсальні. Спеціалізовані — банки, які виконують окремі операції чи функціонують у вузькому секторі грошового ринку та понад 50 % їхніх активів є активами одного типу.
Спеціалізовані банки у своїй діяльності орієнтуються на: а) обслуговування певної категорії клієнтів (банки з клієнтською спеціалізацією); б) обслуговування переважно юридичних та фізичних осіб у межах певної галузі (банки з галузевою спеціалізацією); в) надання невеликого кола послуг для більшості своїх клієнтів (банки із функціональною спеціалізацією). Так, в Україні за функціональною спеціалізацією виділяють ощадні, іпотечні, клірингові, інвестиційні банки. Ощадні — спеціалізуються на кредитуванні населення за рахунок залучення невеликих за розмірами строкових депозитів. Іпотечні — спеціалізується на операціях із надання довгострокових кредитів під заставу нерухомості (переважно на будівництво житлових і виробничих споруд, під порівняно високі процентні ставки). Клірингові — обслуговують платіжний обіг юридичних та фізичних осіб. Інвестиційні — спеціалізуються на акумуляції тимчасово вільних грошових коштів на тривалі строки (у тому числі через облігаційні позики) та наданні довгострокових кредитів.
За порядком формування статутного фонду комерційні банки поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні банки.
Види банківської діяльності
Залежно від економічного змісту всі види діяльності банків «другого рівня» (див. Банківська система) поділяють на три групи: активні операції, пасивні операції, банківські послуги. Активними називають операції з розміщення банками власного капіталу та залучених ресурсів з метою отримання доходу, забезпечення діяльності й підтримання необхідного рівня ліквідності. Пасивними — такі, що пов’язані з формуванням власного капіталу та ресурсної бази банку, забезпечують проведення активних операцій та є запорукою ліквідності й платоспроможності. Банківські послуги — це різноманітні консультаційні, інформаційні, аудиторські, облікові, реєстраторські, трастові, посередницькі послуги, в результаті надання яких банки отримують дохід у вигляді комісії.
Поєднавши функції фінансових посередників, інвестиційних установ та нагромаджувачів інформації, банки стали основною рушійною силою розвитку економіки та забезпечення реалізації необхідних господарських зв’язків.
Джерела
Про банки і банківську діяльність: Закон України № 2121-III від 7 грудня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. 2001. № 5–6. Ст. 30. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#Text
Література
- Альтерзон С. Г. Нарис розвитку київської кредитової системи. Київ : Всеукраїнська Академія Наук, 1929. 84 с.
- Савлук М. І. Вступ до банківської справи. Київ : Лiбра, 1998. 342 с.
- Стельмах В. С., Шаповалов А. В., Кротюк В. Л. та ін. Кредитна система України і банківські технології : у 3 кн. Львів : Львівський інститут банківської справи Національного банку України, 2002.
- Васюренко О. В. Банківські операції. 6-те вид., перероб. і допов. Київ : Знання, 2008. 318 с.
- Холодна Ю. Є., Рац О. М. Банківська система. Харків : Харківський національний економічний університет імені Семена Кузнеця, 2013. 316 с.
- Благун І. І. Банківська система України в умовах турбулентності фінансового ринку: теорія, методологія, практика. Івано-Франківськ : Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, 2020. 362 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Банк // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Банк (дата звернення: 10.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 24.12.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
