Барабаш, Тібор
Ба́рабаш, Ті́бор (угор. Barabás, Tibor ; 27.08.1911, м. Пецел, поблизу м. Будапешта, тепер Угорщина — 01.05.1984, м. Будапешт, Угорщина) — письменник, майстер історичної та біографічної прози. Писав угорською мовою.
|
Барабаш, Тібор (Barabás, Tibor) | |
|---|---|
| Народження | 1911 |
| Місце народження | Пецел |
| Смерть | 1984 |
| Місце смерті | Будапешт |
| Місце діяльності | Угорщина |
| Напрями діяльності | письменник |
Життєпис
Походив з робітничої родини. Закінчив Будапештський торговельний інститут. У 1930-х включився в робітничий рух.
У роки Другої світової війни за режиму М. Горті перебував у трудовій роті (1940–1944), був відправлений туди примусово.
Працював літературним директором книжкового видавництва І. Черепфалві (1945), згодом культурним оглядачем газети «Стабад неп» («Szabad nép»). Був генеральним секретарем Спілки письменників Угорщини (1946–1949). Обіймав посаду директора Видавництва художньої літератури (1949–1951). Очолював прес-службу Угорської соціалістичної робітничої партії (1957–1966).
Творчість
Творчість розпочав у 1930-і. Від 1932 регулярно писав статті та публікував їх у різних газетах і журналах. Визнання здобув завдяки історичним та біографічним романам: «Вогнище у Флоренції» («Máglyák Firenzében»; 1942), «Підпоручик князя Ракоці» («Rákóczi hadnagya»; 1953), «Бетховен» («Beethoven»; 1956), «Паризька подорож Моцарта» («Mozart párizsi utazása»; 1957), «Генуезьке побачення» («Génuai randevú»; 1961), «Шопен» («Chopin»; 1963), «Життя Мікеланджело» («Michelangelo élete»; 1970), «Хрест на горі» («Kereszt a hegytetőn;»; 1973), «Урієль» («Uriel»; 1974) та ін.
Писав також оповідання, п’єси та сценарії.
Автор праць: «Аттіла Йожеф — співець бідноти» («József Attila, a szegénység költője.»; 1942), «Література і прогрес» («Irodalom és haladás»; 1948), «Сила книги» («A könyv hatalma»; 1961) тощо.
Україніка
Виступав із доповідями на вечорах, присвячених пам’яті Т. Шевченка в м. Будапешті (1954, 1964). Переклав «Заповіт» Т. Шевченка (1961), уривок з поеми «Гайдамаки» (1961, у співавторстві).
Автор статей «Шевченкова слава» (1959), «Т. Шевченко. До 100-річчя з дня смерті» (1961), «Тарас Шевченко» (1964). Порівнював творчість Т. Шевченка та Ш. Петефі.
Нагороди
Лауреат Премії Йожефа Аттіли (1953), Премії Кошута (1954).
Нагороджений орденами — «За заслуги перед працею» (1955, 1965, 1970), орденом Кирила і Мефодія (1974), «За заслуги перед соціалістичною Батьківщиною» (1973), «За заслуги перед соціалістичною Угорщиною» (1981), медалями — Меморіальною медаллю Лафонтена (1940), Болгарською антифашистською медаллю (1947), золотою медаллю «За болгарську культуру» (1970) та іншими.
Твори
- Beethoven. Budapest : Magvető, 1955. 140 p.
- Mozart párizsi utazása. Budapest : Kossuth Könyvkiadó, 1957. 294 p.
- Р о с п е р е к л. — Бетховен. Подпоручик князя Ракоци. Москва : Издательство иностранной літературы, 1958. 276 с.
Література
- Стець І. Кобзар в Угорщині // Всесвіт. 1975. № 3. С. 189–192.
- Герасимова Г. Барабаш Тібор // Шевченківська енциклопедія : в 6 т. Київ : Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2012. Т. 1. С. 326.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Барабаш, Тібор // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Барабаш, Тібор (дата звернення: 15.05.2024).
Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 2022.11.09
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
