Баранга, Аурел
Бара́нга, Ауре́л (рум. Baranga, Aurel; справжнє прізвище — Лейбович; 20.06.1913, м. Бухарест, тепер Румунія — 10.06.1979, там само) — поет, драматург, перекладач, лауреат Державних премій Румунської Народної Республіки (1951, 1954). Писав румунською мовою.
|
Баранга, Аурел (Baranga, Aurel) | |
|---|---|
| Справжнє прізвище | Лейбович |
| Народження | 20.06.1913 |
| Місце народження | Бухарест, тепер Румунія |
| Смерть | 10.06.1979 |
| Місце смерті | Бухарест, тепер Румунія |
| Місце поховання | м. Бухарест, тепер Румунія |
| Напрями діяльності | літературна,перекладацька діяльність |
| Відзнака | Лауреат Державної премії Румунської Народної Республіки (1951, 1954) та премії Асоціації письменників Бухареста (1975) |
Зміст
Життєпис
1931 закінчив середню школу Матея Басараба в м. Бухаресті. Вищу освіту здобув 1938 на медичному факультеті Університету медицини і фармакології «Кароль Давіла». Літературний дебют відбувся 1928 (за іншими даними — 1929) у журналі «Білете де папагаль» («Bilete de papagal») етюдом «Біла ніч» («Noaptea alba»).
1930–1931 редагував журнал «Алдже» («Alge»), 1934–1940 працював над репортажами, памфлетами та хронікою для часописів «Факла» («Facla», «Відблиск»), «Кувинтул лібер» («Cuvântul liber», «Вільне слово»), «Репортер» («Reporter»),«Азі» («Azi»,«Сьогодні»). Був редактором видань «Люмеа романеска» («Lumea românească», «Румунський світ», 1937–1939), «Романіа лібера» («Romania liberă», «Вільна Румунія», 1944–1948), заступником головного редактора «Віата романеска» («Viaţa romănească», «Румунське життя», 1962–1967). Співпрацював з антифашистською та авангардною періодикою. 1949–1979 — головний редактор сатирично-гумористичного журналу «Урзіка» («Urzica», «Кропива»).
Працював на Румунському радіо (1945) та в Національному театрі І. Л. Караджале в м. Бухаресті (1949–1952 — літературний секретар, 1958–1962 — художній керівник).
Творчість
Дебютував збіркою авангардної поезії «Вірші зі сліпими» («Poeme cu orbi»; 1933). Автор збірок [Вірш|віршів]] «Велика буря» («Marea furtună»; 1946) та «Vocea Americii» («Голос Америки»; 1949). У репортажі «Снігопад над Україною» («Ninge peste Ucraina»; 1945) відобразив трагедію Голокосту в Трансністрії. Автор тексту «Зламані кайдани» («Zdrobite cătușe»; 1948), який був державним гімном Румунії в період 1948–1953. У драматургії дебютував комедією «Бал у Фегедеу» («Bal în Făgădău»; 1946). Першу Державну премію отримав за пʼєсу «За щастя народу» («Pentru fericirea poporului», 1951), яку написав у співпраці з Н. Морару (дати й місця народження та смерті невідомі). Другу премію одержав за комедію «Скажене ягня» («Mielul turbat»; 1954). Автор п’єс (переважно комедій і драм), натхненних сучасною йому історією: «Рецепт щастя або те, про що не говорять» («Reţeta fericirii sau despre ceea ce nu se vorbeşte»; 1957), «Сицилійський захист» («Siciliana»; 1961), «Адам і Єва» («Adam şi Eva»; 1963), «Святий Митике Блажину» («Sfântul Mitica Blajinu»; 1966), «Громадська думка» («Opinia publică»; 1967), «Загальний інтерес» («Interesul general»; 1971), «Життя жінки» («Viaţa unei femei»; 1975) та ін. Творам властива оригінальна колізія, динамізм дії. У п’єсах відображено зіткнення різних політичних поглядів в умовах післявоєнного перетворення румунського суспільства, звучить сатира на адресу тогочасного політиканства. Порушував суспільні та морально-етичні проблеми, засуджував бюрократизм, демагогію. 1978 опублікував «Цеховий щоденник» («Jurnal de atelier») — вибране з особистих нотаток за тридцять років. Перекладав твори В. Маяковського, Л. Леонова, В. Катаєва, Л. Штейна, Ж.-П. Сартра.
Баранга та Україна
Відвідав міста Київ і Харків, де виступав з лекціями про румунську культуру (1954). 1978 Закарпатський музично-драматичний театр поставив комедію «Не втрачай розуму, Христофоре!». 2008 у Національному академічному українському драматичному театрі імені Марії Заньковецької відбулася прем’єра вистави «Комедіанти» за комедією Баранги «Травесті» у перекладі українською Ж. Макаренка (1934–2018; Україна).
Визнання
Лауреат Державної премії Румунської Народної Республіки (1951, 1954) та премії Асоціації письменників Бухареста (1975).
Додатково
Одним із вчителів Баранги в школі Матея Басараба був Перпессицій (1891–1971; тепер Румунія) — історик і літературний критик, фольклорист, есеїст і поет, дослідник і редактор творів М. Емінеску, дійсний член Румунської академії.
Твори
- Bal în Făgădău. Bucureşti : Editura şi tipografia «Eminescu», 1946. 103 p.
- Mielul turbat. Bucureşti : Consiliului Central al Sindicatelor, 1954. 31 p.
- Comedii : 3 vol. Bucureşti : Eminescu, 1971.
Література
- Садовник Ш. Велич і краса героїв Баранги // Всесвіт. 1964. № 3. С. 147–148.
- Popa M. Dicționar de literatură română contemporană. 2-a edita a revizuită și adăugită. Bucureşti : Albatros, 1977. 630 p.
- Ştefănescu A. Aurel Baranga // Romania literara. 2003. URL: https://web.archive.org/web/20150924092200/http:/www.romlit.ro/aurel_baranga
- Enciclopedia identității românești. Personalități. București : Litera, 2011. 864 p.
- O Personalitate Pe Zi: Dramaturgul şi poetul Aurel Baranga // Agenția Națională de Presă AGERPRES. 2019. URL: https://www.agerpres.ro/documentare/2019/06/10/o-personalitate-pe-zi-dramaturgul-si-poetul-aurel-baranga-323452
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Баранга, Аурел // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Баранга, Аурел (дата звернення: 10.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 04.08.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
