Баран, Степан Іванович

Степан Іванович Баран

Бара́н, Степа́н Іва́нович (25.01.1879, с. Крукеничі, тепер Яворівського району Львівської області, Україна ― 04.07.1953, м. Мюнхен, Баварія, Німеччина) — громадський і політичний діяч, журналіст, адвокат. Голова уряду Української Народної Республіки на еміграції (1952–1953). Дійсний член Наукового товариства імені Тараса Шевченка (з 1930).

Баран, Степан Іванович

Народження 25.01.1879
Місце народження с. Крукеничі
Смерть 04.07.1953
Місце смерті Мюнхен
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка
Напрями діяльності політика, журналістика, адвокатська практика


Життєпис

З 1902 навчався одночасно на юридичному і філософському факультетах Львівського університету (тепер Львівський національний університет імені Івана Франка). Після здобуття вищої освіти займався юридичною практикою й готувався до захисту дисертації. 1909 здобув ступінь доктора права у Львівському університеті. 1909–1913 студіював у Віденському університеті й Берлінському університеті.

Після повернення до м. Львова (1913) займався адвокатською практикою.

Після проголошення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) в листопаді 1918 став членом Української національної ради ЗУНР і державним секретарем (міністром) земельних справ у першому уряді ЗУНР.

Після поразки ЗУНР 1919 виїхав до м. Кам’янця-Подільського. У січні 1920 увійшов до складу координаційного міжпартійного органу (Української національної ради) в м. Кам’янці-Подільському від УНТП. Заступник голови ради.

Із 1920 жив у м. Відні, працював у редакції газети «Український прапор» (офіційний орган уряду ЗУНР на еміграції).

1922 повернувся до України. Оселився в м. Тернополі. Провадив адвокатську практику. 1922–1924 очолював місцеву філію Товариства «Просвіта» (див. Просвіти в Україні).

Під час Другої світової війни мешкав у містах Кракові й Холмі (обидва ― тепер Польща). Друкувався в газеті «Краківські вісті». 1942–1944 — головний редактор газети «Холмська земля» (м. Холм).

1944 емігрував до Німеччини. Як переміщена особа перебував у таборі «Міттенвальд», пізніше — у м. Мюнхені.

Після утворення (1948) Української національної ради (законодавчого органу Державного центру УНР на еміграції) був членом її президії.

З 12.01.1952 до кінця життя — голова уряду УНР на еміграції.

Діяльність

Із 1913 член Української національно-демократичної партії (УНДП, з 1919 ― Українська народна трудова партія, УНТП). 1914–1918 редагував газету «Свобода» — центральний орган цієї партії.

У березні 1916 як адвокат уклав заповіт І. Франка.

Зі студентських років розпочав журналістську діяльність у газеті «Діло» (на той час — наймасовіша українська щоденна газета). Публікувався в ній з 1902 до припинення видання газети 1939.

Автор тексту першого проєкту Земельного закону ЗУНР.

Після об’єднання УНТП та інших партій в Українське національно-демократичне об’єднання (УНДО) — член і один із лідерів УНДО. Член ЦК УНДО (1925–1939).

Депутат Сейму Республіки Польща (1928–1939) від Тернопільського й Чортківського виборчих округів, член Українського клубу. Працював у бюджетній, адміністративній і земельній комісіях Сейму.

Автор численних статей юридичної й політичної тематики, спогадів, низки розділів загальної частини «Енциклопедії українознавства».

Праці

  1. Історія української адвокатури // Союз Українських. Адвокатів. Львів : Союзу українських адвокатів, 1934. С. 53–71.
  2. Митрополит Андрей Шептицький. Життя і діяльність. Мюнхен : Вернигора, 1947. 152 с.
  3. Земельні справи в Галичині. Авсбург: Видавництво Об'єднання Українських кооперативів на еміграції, 1948. 20 с.
  4. З моїх спогадів про Івана Франка: В 36-ті роковини з дня смерти (28.5.1916–28.5.1952). Новий Ульм : Видання «Українських Вістей», 1952. 62 с.

Література

  1. Шептицька Л. Степан Баран — державний секретар земельних справ ЗУНР // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 2009. Вип. 18. С. 571–577.
  2. Шептицька Л. Степан Баран // Західно-Українська Народна Республіка. 1918–1923. Уряди. Постаті / Упоряд.: М. Литвин, І. Патер, І. Соляр. Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича, 2009. С. 23–47.
  3. Павлишин О. Українська Національна Рада в Кам’янці на Поділлі (1920) // Проблеми вивчення історії Української революції 1917–1921 років. 2015. Вип. 11. С. 118–137.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Баран, Степан Іванович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Баран, Степан Іванович (дата звернення: 14.05.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено:
04.08.2023

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶