Барасинга

Бараси́нга (Rucervus duvaucelii) — вид ссавців родини оленевих ряду парнопалих (Artiodactyla) або оленеподібних.

Назва «барасинга» походить із мови гінді й означає «дванадцятизубчасті роги», адже дорослі олені мають роги завдовжки до 1 м переважно з 10–15 зубцями.

Таксономія і характеристика

Тривалий час вид розглядали у складі роду олень (Cervus); від початку 21 ст. він увійшов до роду Rucervus. Традиційно виділяють три підвиди: Rucervus duvaucelii duvaucelii (північна Індія, південний Непал і вимерла популяція у Пакистані), Rucervus duvaucelii branderi (центральна Індія) та Rucervus duvaucelii ranjitsinhi (північно-східна Індія й вимерла популяція у Бангладеш).

Барасинга — кремезна тварина з густою вовнистою шерстю, коротким хвостом і великими заокругленими вухами. Довжина голови й тулуба 180–190 см; самці заввишки 120–135 см в холці і вагою 170–200 кг, самиці дрібніші — 115 см і 140–145 кг відповідно. Волосяний покрив має забарвлення від червонувато-коричневого чи золотисто-коричневого до сірувато-коричневого, з білуватою нижньою частиною тіла і внутрішньою частиною вух; на спині є темно-коричнева смуга. У дорослих самців шерсть темніша, до майже чорної, є слабко розвинена грива на шиї. Шерсть оленят одразу після народження коричнева й плямиста, з віком плями зникають.

Спосіб життя

Барасинги — денні тварини, пік активності яких припадає на ранок і вечір, а в полуденну спеку вони відпочивають. Це соціальні тварини, які формують стада здебільшого з 10–20 членів однакових за статтю та віком. Однак стада з особин різного віку й статі теж трапляються. У вологий сезон тварини розосереджуються, у сухий — формують великі стада. Барасинги здебільшого живляться наземними трав’яними рослинами, а підвиди Rucervus duvaucelii duvaucelii та Rucervus duvaucelii ranjitsinhi — ще й водними.

Барасинги полігінні (див. Полігінія): панівний олень збирає гарем до 30 самиць. Він бореться з іншими самцями за володіння гаремом і право розмножуватися. У розмноженні беруть участь самиці віком від 2-х–3-х років, а самці — від 4-х. Сезон розмноження — з жовтня до лютого. Вагітність триває 240–250 днів, більшість оленят народжуються протягом вересня та жовтня. Самиці народжують одне, зрідка двоє оленят, яких вигодовують молоком протягом 6–8 місяців. Самці не беруть участь у догляді дитинчат.

У дикій природі тривалість життя тварин становить до 20 років, у неволі — максимально 23 роки. Гинуть барасинги здебільшого від нападів хижаків, а також від повеней; Rucervus duvaucelii duvaucelii і Rucervus duvaucelii ranjitsinhii — ще й через браконьєрство. Полюють на барасинг здебільшого тигр (Panthera tigris) і леопард (Panthera pardus), проте є повідомлення і про інших хижаків, таких як куон гірський або дхол (Cuon alpinus) і шакал звичайний (нападає на оленят).

Поширення

Тварини мешкають ізольовано, поширені локально в північній і центральній Індії та на південному заході Непалу. У Пакистані й Бангладеш їх популяції вимерли.

Середовище проживання: відкритий ліс (від листопадного до вічнозеленого), заплавні високі луки, узлісся мангрових лісів — найчастіше поблизу водойм. Тварини з популяцій віддалених географічно відрізняються особливостями використання середовища їхнього існування, що спричиняє появу морфологічних особливостей, зокрема відмінностей у будові їхніх копит.

Охорона

За класифікацією Міжнародного союзу охорони природи барасинга належить до категорії «Уразливий» (VU). Цілком імовірно, що ці тварини завжди мали нерівномірне поширення з огляду на обмежені площі типових для них середовищ проживання. Однак, саме зміна середовища призвела до суттєвого скорочення чисельності тварин і втрати значної частини природного ареалу. Барасинг охороняють на державному рівні в Індії, Непалі, Бангладеш. Головним чинником збереження цього таксона є його охорона в межах заповідних територій, особливо зважаючи на приурочення цих тварин до водно-болотних угідь, сприятливих для сільськогосподарського використання.

Значення

Барасинги є важливою здобиччю для тигрів і леопардів. Як копитні тварини, суттєво впливають на структуру й сукцесії трав’яних рослинних угруповань.

Додатково

М’ясо барасинг не є делікатесом, але браконьєри все ще полюють на них задля рогів і м’яса на місцеві ринки; шкури тварин використовують для виготовлення батогів та інших виробів.

Література

  1. Mammal Species of the World / Ed. by D. E. Wilson, D. M. Reeder. 3rd ed. Baltimore : Johns Hopkins University Press, 2005. 2142 p.
  2. Menon V. Indian Mammals: A Field Guide. Gurgaon : Hachette, 2014. 528.
  3. Duckworth J. W., Kumar N. S., Pokharel C. P. et al. Barasingha. Rucervus duvaucelii // The IUCN Red List of Threatened Species. 2015. URL: https://www.iucnredlist.org/species/4257/22167675
  4. Волох А. Гібридизація у роді Cervus // Novitates Theriologicae. 2021. Вип. 12. С. 112–126.

Автор

С. В. Харчук


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Харчук С. В. Барасинга // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Барасинга (дата звернення: 9.05.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
03.08.2023

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України


Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶