Барбюс, Адрієн Гюстав Анрі
.jpg)
Барбю́с, Адріє́н Гюста́в Анрі́ (фр. Barbusse, Adrien Gustave Henri; 17.05.1873, м. Аньєр, тепер Аньєр-сюр-Сен, регіон Іль де Франс, Франція — 30.08.1935, м. Москва, тепер Російська Федерація, похований у м. Парижі, Франція) — письменник і громадський діяч. Писав французькою мовою.
|
Барбюс, Адрієн Гюстав Анрі (Barbusse, Adrien Gustave Henri) | |
|---|---|
| Народження | 17.05.1873 |
| Місце народження | Аньєр-сюр-Сен, Франція |
| Смерть | 30.08.1935 |
| Місце смерті | Москва, Росія |
| Місце поховання | Париж, Франція |
| Напрями діяльності | літературна творчість, громадська діяльність |
Зміст
Життєпис
Народився в родині журналіста. 1883–1889 навчався у колежі Роллен (м. Париж), де його вчителями були С. Малларме і А. Бергсон. По закінченні колежу зайнявся журналістикою. Закінчив філологічний факультет Паризького університету, де 1894 захистив дисертацію з філософії.
1892 взяв участь у поетичному конкурсі газети «Еко де Парі» («L’Écho de Paris»). Перші збірки віршів «Таємниця Адама» («Le Mystère d’Adam»; 1894), «Плакальниці» («Pleureuses»; 1895) привернули увагу до його творчості; його вірші публікувалася у французьких антологіях.
У роки Першої світової війни брав участь спочатку рядовим солдатом, а згодом став лейтенантом. 1917 став одним із засновників і першим президентом Республіканської асоціації ветеранів війни. У повоєнні роки розгорнув антимілітаристську діяльність.
1919 заснував міжнародне об’єднання письменників «Кларте» («Світло»), 1920 — журнал під тією ж назвою. Був членом Французької компартії (з 1923). Один із організаторів створення міжнародної організації «Друзі Радянського Союзу» (1927).
Був літературним директором газети «Юманіте» («L’Humanité»; 1926–1929), одним із директорів журналу «Коммюн» («Commune»; 1933–1939). У 1828 заснував власний журнал «Монд» («Monde»).
Ініціатор проведення Світового антивоєнного конгресу (1932, м. Амстердам), Європейського конгресу проти фашизму (1933, м. Париж).
Творчість
Поетична творчість Барбюса еволюціонувала від символізму (на кшталт творів символістів і поетів групи «Парнас») до натуралізму.
Роман «Благаючі» («Les Suppliants»; 1903) пройнятий песимістичними настроями. Роман «Пекло» («L’Enfer»; 1908) — соціальна фреска, за манерою схожа на романи Е. Золя.
У романах «Вогонь» («Le Feu»; 1916, Гонкурівська премія), «Ясність» («Clarté»; 1919) А. Барбюс засудив війну, зобразив її жахи, його називали «Золя траншей».
1920 вийшла збірка публіцистичних статей Барбюса «Слово бійця» («Paroles d’un combattant»), 1921 — «З ножем у зубах» («Le Couteau entre les dents»). Твори 1920–1930 присвячені суспільній проблематиці: роман «Ланки» («Les Enchaînements»; 1925), збірки повістей, оповідань, нарисів «Сила» («Force»; 1926), «Кати» («Les Bourreaux»; 1926), біографічні твори «Золя» («Zola»; 1932), «Сталін» («Staline»; 1935) та ін.
Неодноразово відвідав СРСР (1927, 1928–1929, 1932, 1933, 1934, 1935); написав про цю країну низку книжок.
Помер під час поїздки до СРСР. Похований на кладовищі Пер-Лашез (м. Париж), поряд зі Стіною федератів.
Україніка
Відвідував Україну. Зокрема 1927 приїздив до дитячої колонії імені М. Горького під Харковом. 1928 був гостем піонерського табору «Артек». 1929 відвідав Одесу. 1932 виголосив промову на відкритті Дніпрогесу.
У публіцистичній книзі «Росія» («Russie»; 1930) схвально оцінив фільм фільм О. Довженка «Арсенал».
Українською мовою твори Барбюса переклали М. Терещенко, Е. Ржевуцька, Н. Андріанова, С. Шевель, В. Свідзинський та ін.
За новелою А. Барбюса «Ніжність» композитор В. Губаренко написав монооперу «Ніжність (Листи кохання)» (1971). Серед виконавців, зокрема, Є. Мірошниченко та ін.
Цитати
«Ця кімнатка снить порожня: Як пізнати їй мене?
Та вона вже не засне,
І таємна, і тривожна.
Літні ранки чарівні.
Всюди віє тишиною.
Знов встають забуті мною,
Воскресають юні дні.
Світ нездійсненої мрії,
Де святкові лиш огні,
Знов відбився на стіні. Ще не втрачені надії!»(Барбюс А. Повернення / Переклад М. Терещенка // Сузір’я французької поезії. Антологія. Київ : Дніпро, 1971. Т. 2. С. 356.).
Твори
- Œuvres: lci-117. lci-eBooks, 2016. 1106 p.
- Le Feu. Paris : Archipoche , 2016. 454p.
- У к р. п е р е к л. — Справжні історії. Харків : ДВУ, 1928.
- Жан-плаксій і Жан-сміхотун. Харків : Книгоспілка, 1930.
- Вибране. Київ, 1953.
- Кривава нафта. Київ, 1960.
- Вогонь. Київ : Молодь, 1974. 303 с..
- Шкільний учитель // Репертуарний збірник. Київ, 1985.
Бібліографія
Паевская А. В. Анри Барбюс. Биобиблиографический указатель. Москва : Книга, 1964. 193 с.
Література
- Тахо-Годи М. Анри Барбюс // Писатели Франции. Москва : Просвещение, 1964. С. 620–629.
- Савченко С. В. «Вогонь» Барбюса // Савченко С. В. З історії зарубіжної літератури. Київ, 1975.
- Пащенко В. І. Анрі Барбюс. Київ : Дніпро, 1980. 214 с.
- Relinger J. Henri Barbusse écrivain combattant. Paris : Presses universitaires de France, 1994. 289 p.
- Baudorre Ph: Barbusse, Le Pourfendeur de la Grande Guerre. Paris : Flammarion, 1995. 427 p.
- Henri Barbusse. URL: https://republique-des-lettres.com/barbusse-9782824903286.php
- Bonniel M.-A. Le feu d'Henri Barbusse (1916) // Le figaro. 2014. URL: http://www.lefigaro.fr/histoire/centenaire-14-18/2014/09/09/26002-20140909ARTFIG00065-le-feu-d-henri-barbusse-1916.php
- Denis Pernot : «Le Feu de Barbusse prétend dire la guerre telle qu'elle est» // L'Humanité. 2016. URL: https://www.humanite.fr/denis-pernot-le-feu-de-barbusse-pretend-dire-la-guerre-telle-quelle-est-629161
- Варвянська С. Анрі Барбюс бачив Першу світову війну зсередини // Трибуна. 2017. Режим доступу: https://tribuna.pl.ua/news/32679/
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Барбюс, Адрієн Гюстав Анрі // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Барбюс, Адрієн Гюстав Анрі (дата звернення: 12.05.2024).
Оприлюднено: 09.09.2019
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
