Бардін, Джон
Барді́н, Джон (англ. Bardeen, John; 23.05.1908, м. Медісон, штат Вісконсин, США — 30.01.1991, м. Бостон, штат Массачусетс, США; похований у м. Медісоні) — фізик, член Національної академії наук США (з 1954), двічі лауреат Нобелівської премії з фізики (1956, 1972).
|
Бардін, Джон (Bardeen, John) | |
|---|---|
| Народження | 23.05.1908 |
| Місце народження | Медісон |
| Смерть | 30.01.1991 |
| Місце смерті | Бостон |
| Місце поховання | Медісон |
| Alma mater | Вісконсинський університет в Медісоні |
| Напрями діяльності | фізика твердого тіла, надпровідність, фізика низких температур |
Зміст
Життєпис
З дитинства виявляв непересічні математичні здібності.
Закінчив Вісконсинський університет в Медісоні (1928) зі ступенем магістра електротехніки, аспірантуру Принстонського університету (під керівництвом Ю. Вігнера). 1936 отримав докторський ступінь з математичної фізики.
1935–1938 працював у Гарвардському університеті, 1938–1941 — Міннесотському університеті. Під час Другої світової війни очолював дослідницьку групу артилерійської лабораторії ВМС США.
З 1945 вів дослідження у нововідкритому відділі фізики твердого тіла Лабораторії Белла (англ. Bell Laboratories, Bell Labs), з 1951 — професор електротехніки та фізики Іллінойського університету в Урбана-Шампейн (з 1975 — почесний професор).
1959–1962 входив до складу Науково-дорадчого комітету при президенті США (President's Science Advisory Committee).
Обирався віце-президентом (1966) і президентом (1968) Американського фізичного товариства.
Наукові здобутки
Основні праці — з теорії твердого тіла, надпровідності та фізики низьких температур.
1948 (спільно з В. Браттейном та В. Шоклі) відкрив транзисторний ефект і створив транзистор (Нобелівська премія, 1956). У співпраці з Дж. Пірсоном (1905–1987; США) дослідив численні зразки кремнію з різним вмістом фосфору та сірки, розглянув механізм розсіювання на донорах та акцепторах (1949).
1950 з В. Шоклі ввів поняття деформаційного потенціалу. Незалежно від Г. Фрьоліха (1905–1991; Велика Британія) передбачив (1950) притягання між електронами за рахунок обміну віртуальними фононами. 1951 здійснив спробу побудувати теорію надпровідності, засновану на врахуванні електрон-фононної взаємодії. 1952 провів розрахунки притягання між електронами, обумовленого обміном віртуальними фононами.
1957 спільно з Л. Купером і Дж. Шріффером побудував мікроскопічну теорію надпровідності, відому як теорія Бардіна–Купера–Шріффера (Нобелівська премія, 1972). Розвинув теорію ефекту Мейснера на основі моделі з енергетичною щілиною, узагальнив (1958) теорію електромагнітних властивостей надпровідників на випадок полів довільної частоти.
1961 запропонував метод ефективного гамільтоніана у теорії тунелювання (модель тунелювання Бардіна). 1962 розрахував критичні поля та струми для тонких плівок.
Нагороди і визнання
Премія ім. О. Баклі (1954), Ф. Лондона (1962). Національна наукова медаль США (1965), Медаль пошани ІЕЕЕ (1971), медаль Б. Франкліна (1975), Президентська медаль свободи (1977), інші нагороди.
Іноземний член Лондонського королівського товариства (1973), почесний доктор низки університетів.
Праці
- Conductivity of Monovalent Metals // Physical Review. 1937. Vol. 52. Is. 7. P. 688–697.
- У с п і в а в т. — The Transistor, a Semi-Conductor Triode // Physical Review. 1948. Vol. 74. Is. 2. P. 230–231.
- Electron-Phonon Interaction in Metals // Physical Review. 1955. Vol. 99. Is. 4. P. 1140–1150.
- Microscopic Theory of Superconductivity // Physical Review. 1957. Vol. 106. Is. 1. P. 162–164.
- Theory of Superconductivity // Physical Review. 1957. Vol. 108. Is. 5. P. 1175–1204.
- Effective Interaction of He3 Atoms in Dilute Solutions of He3 in He4 at Low Temperatures // Physical Review. 1967. Vol. 156. Is. 1. P. 207–221.
- Model for an Exciton Mechanism of Superconductivity // Physical Review B. 1973. Vol. 7. Is. 3. P. 1020–1029.
Література
- Hoddeson L., Daitch V. True Genius: The Life and Science of John Bardeen, the Only Winner of Two Nobel Prizes in Physics. Washington : Joseph Henry Press, 2002. 367 p.
- Храмов Ю. А. История физики. Киев : Феникс, 2006. 1176 с.
- Worek M. Nobel: A Century of Prize Winners. Richmond Hill : Firefly Books, 2010. 336 p.
- Goldberg R. The 100: A Ranking of the Most Influential People in American History. Boston: American Press, 2017. 348 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бардін, Джон // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бардін, Джон (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 21.06.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
