Барретт, Вільям Крістофер
Ба́рретт, Ві́льям Крі́стофер (англ. Barrett, William Christopher; 30.12.1913, м. Нью-Йорк, США — 09.09.1992, сел. Таррітаун у межах м. Грінберга, шт. Нью-Йорк, США) — філософ, історик філософії, популяризатор європейського екзистенціалізму для англомовної аудиторії.
|
Барретт, Вільям Крістофер (Barrett, William Christopher) | |
|---|---|
| Народження | 30.12.1913 |
| Місце народження | Нью-Йорк |
| Смерть | 09.09.1992 |
| Місце смерті | Таррітаун |
| Напрями діяльності | філософія, викладання |
| Традиція/школа | екзистенціалізм |
Життєпис
З 15 років навчався у Нью-Йоркському міському коледжі (City College of New York). 1935 отримав диплом доктора філософії (PhD) від Колумбійського університету.
З кінця 1940-х близько 5 р. працював літературним журналістом і редактором часопису «Партісан Ревю» (англ. «Partisan Review») — одного із найвпливовіших тогочасних політичних та літературних журналів у США; літературним критиком щомісячника «Атлантік» («The Atlantic Monthly»). Викладав філософію в Чиказькому університеті, Браунівському університеті. Упродовж 1950–1979 — професор Нью-Йоркського університету, згодом — університету Пейс.
Помер у Тарритаунському геріатричному центрі (Tarrytown Hall).
Погляди і творчість
Здійснив спробу прищепити філософію екзистенціалізму американській культурі й менталітету. Розмірковував про головні теми екзистенціальної філософії, серед яких виділяв ідею цілісної людини, з її неповторним особистим й історичним досвідом (на противагу однобічним уявленням технологічної доби про людину як передовсім раціональну, «розумову» істоту). Споріднена тема його творчості — проблема відчуження особистості від Бога, природи, суспільства й від самої себе, втрата справжнього «Я», відчуття безглуздості існування. Серед головних чинників відчуження виділяв «технологічний дух» західної цивілізації, владу техніки, домінування раціоналістичної філософії й наукової картини світу, що витісняє міфопоетичні й релігійні уявлення.
В книзі «Що таке екзистенціалізм?» («What Is Existentialism?», 1947) Барретт міркував про соціальні чинники ґенези екзистенціалізму, зокрема його компенсаторську функцію (щодо релігії) в умовах секуляризованого індустріального суспільства. Вирізнив два основні типи екзистенціалізму, які уособили С. Кєркегор і М. Гайдеґґер. Перший — вказав на примат актуального над потенційним, фокусувався на індивідуальності; другий — міркував про вищість потенційного, відкривав універсальність онтологічної структури існування.
У праці «Ірраціональна людина. Дослідження екзистенційної філософії» («Irrational Man: A Study of Existential Philosophy»; 1958) осмислював еволюцію, проблематику і місце екзистенційної філософії. Вказував на втрату філософією колишньої універсальної світоглядної ролі та її перетворення на спеціалізовану дисципліну, раціональну методологію науки. Вважав екзистенціалізм тим філософським напрямом, що здатен повернути філософії сенсожиттєву значущість і фундаментальний вплив. Здійснив історико-філософське дослідження з метою виявити попередників і виразників екзистенційної проблематики. Серед мислителів, близьких до екзистенціальних тем (абсурдності, закинутості, динамізму буття, ірраціональності існування, свободи та цілісності людини тощо) виділяв Платона, Аврелія Августина, Тертулліана, Б. Паскаля, Ф. Ніцше, І. Канта, С. Кєркегора, М. Гайдеґґера та ін., шерегу теологів, письменників, (зокрема М. Достоєвського, В. Фолкнера, Е. Хемінгуея), подав оригінальну інтерпретацію їхньої творчості. Ключем до входження ідей екзистенціалізму в американський менталітет вважав філософію прагматизму (В. Джеймс, Дж. Дьюї), вказував на її психологізм, увагу до індивідуальності, релігійного досвіду. «Ірраціональна людина» стала однією з найвідоміших праць Баррета, що була адресована широкій зацікавленій аудиторії та познайомила англомовний світ з екзистенціалізмом.
Серед інших праць: «Філософія у двадцятому столітті» («Philosophy in the Twentieth Century», т. 1–4; 1962, у співавт.), «У час потреби: Форми уяви у двадцятому столітті» («Time of Need: Forms of Imagination in the Twentieth Century»; 1972), «Смерть душі: Від Декарта до комп'ютера» («Death of the Soul: From Descartes to the Computer»; 1986) тощо. В останній книзі проводив думку, що екзистенціалізм кинув виклик абстрактному погляду на людину, який започатковано картезіанством, розвинуто далі в марксизмі, позитивізмі, біхевіоризмі, аналітичній філософії. Окреслив історію сучасної філософії як відкрите й проблемне поле для дискусій.
Особисто знав багатьох літературних діячів свого часу — Альбера Камю, Делмора Шварца, Едмунда Вільсона, Ганну Арендт, Філіпа Рава та ін. У мемуарах «Прогульники: пригоди серед інтелектуалів» («The Truants: Adventures Among the Intellectuals», 1982) згадує спільну працю і дружні стосунки з ними під час роботи в «Партісан Ревю».
Праці
- Philosophy in the Twentieth Century: An Anthology : in 4 vol. New York : Random House, 1962.
- What Is Existentialism? New York : Grove Press, 1965. 218 р.
- Death of the Soul: From Descartes to the Computer. Auckland : Anchor Press, 1986. 173 р.
- Irrational Man: A Study in Existential Philosophy. New York : Anchor Books, 1990. 314 р.
Література
- American Thought Before 1900, A Sourcebook from Puritanism to Darwinism, and American Philosophy in the Twentieth Century, A Sourcebook from Pragmatism to Philosophical Analysis / Ed. by P. Kurtz. New York; London : Macmillan, 1966. 448 p.
- Юлина Н. С. Философская мысль в США. XX век. Москва : Канон+РООИ «Реабилитация», 2010. 600 с.
- Таранов С. В. Теологічний екзистенціалізм. Київ : Четверта хвиля, 2014. 328 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Барретт, Вільям Крістофер // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Барретт, Вільям Крістофер (дата звернення: 2.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 07.05.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
