Арендт, Ганна
А́́рендт, Га́нна (Ханна; нім. Arendt, Hannah; 14.10.1906, м. Ганновер, тепер Німеччина — 04.12.1975, м. Нью-Йорк, США) — політична філософиня, політологиня, соціологиня. Учениця М. Гайдеггера, Е. Гуссерля та К. Ясперса. Фундаторка теорії тоталітаризму як соціального явища.
|
Арендт, Ганна (Arendt, Hannah) | |
|---|---|
| Народження | 14.10.1906 |
| Місце народження | Ганновер |
| Смерть | 04.12.1975 |
| Місце смерті | Нью-Йорк |
| Напрями діяльності | філософія, політологія, соціологія |
Життєпис
Народилася в родині, яка належала до середнього класу і дотримувалася соціал-демократичних поглядів. Виросла в м. Кенігсберзі (тепер м. Калінінград, РФ), куди незабаром після її народження переїхала сім’я.
Вивчала філософію та теологію в університетах Марбурга, Фрейбурга та Гейдельберга, захоплювалась лекціями Е. Гуссерля, К. Ясперса, Р. Бультмана і М. Гайдеггера.
1928 захистила докторську дисертацію про поняття любові у філософії Августина Аврелія. Протягом 1929–1937 одружена з мислителем і есеїстом Г. Андерсом. Від 1933 після приходу до влади А. Гітлера брала активну участь у роботі організацій, що допомагали переховуватися та виїжджати євреям, спочатку в м. Берліні, потім у м. Парижі. 1940 була заарештована та інтернована до концентраційного табору поблизу м. Гурс, звідки незабаром утекла.
1940 вийшла заміж за філософа і поета Г. Блюхера (1899–1970). 1941 через м. Лісабон (Португалія) емігрувала з чоловіком до США. Громадянство отримала 1950. В еміграції Арендт активно писала статті для різних журналів, зокрема, для журналу німецьких євреїв в США «Ауфбау» («Aufbau»). Вела публічну кампанію за створення єврейської армії, акцентуючи на необхідності заново сформулювати принципи сіонізму. У 1940-ві обіймала посаду виконавчого директора корпорації «Єврейське культурне відродження», що сприяла та підтримувала єврейських письменників і вчених-гуманітаріїв, які зазнали переслідувань від нацистського режиму. Публікувала полемічні статті на тему нацистських переслідувань євреїв. У США співпрацювала з міжнародними єврейськими організаціями.
Після війни Арендт викладала в Принстонському і Колумбійському університетах, Каліфорнійському університеті у Берклі. Від 1963 ― професор Чиказького університету, 1967 стала професором політичної філософії в Нью-Йоркській новій школі (фактично американській філії Франкфуртської школи).
Погляди і творчість
У 1950-ті Арендт аналізувала ступені занепаду вільного світу, розглядала новітні процеси індустріалізації, автоматизації, творення масового суспільства споживання. Вбачала порятунок у стабільності людських інституцій, принципово вважала, що постійні інновації не можуть бути надійною основою суспільства.
Власну активну динаміку письменницької та наукової діяльності Арендт пояснювала «спрагою зрозуміти» оточення. На її думку, в 20 ст. це прагнення несподівано ускладнюється. Зумовлено це жахом, який продукували тоталітарні системи, що кардинальним чином змінили норми моральної оцінки й політичної активності, відмовившись від традицій і спричинивши епохальну «кризу сучасності».
У праці «Витоки тоталітаризму» («The Origins of Totalitarianism»; 1951) Арендт визначала тоталітаризм як «річ у собі», «конкретну універсалію», що має власну форму та логіку. Характерні риси тоталітарної ідеології ― расизм, антисемітизм, імперіалізм, всевладдя бюрократії. Терористичний характер тоталітарного режиму ― не так результат прагматичного розрахунку або вияв людської агресивності, як «дедукція» з ідеології, що не торкається душевних глибин людини. Мета тоталітарного режиму полягає в перетворенні людей на тварин за допомогою табірного терору. У пеклі, виданому пропагандою за рай, «науковими» засобами «стерилізують» людську природу, з якої цілеспрямовано виганяють усе спонтанне. В такому суспільстві покарання не повинно викликати спротиву, а експлуатація не передбачає винагороди. Відтак праця тут ― непродуктивна, а нечутливість ― тотальна.
Арендт переконувала: «щоб позбавити людину можливості діяти в умовах свободи, необхідно позбавити її можливості думати, хотіти, виробляти». На думку Арендт, аналізуючи феномен тоталітаризму, помилково вважати, що він призводить до цілковитої політизації життя, в результаті чого знищується свобода. Навпаки, твердить дослідниця, ми маємо справу з феноменом деполітизації, яку здійснюють настільки радикально, що це зумовлює знищення елемента політичної волі в будь-якій діяльності. Для встановлення тоталітарного режиму необхідний терор як інструмент утілення ідеології. І ця ідеологія мусить здобути підтримку більшості перед тим, як терор зможе набути стабільного характеру.
В еволюції тоталітаризму Арендт вирізняла специфічні аспекти. Зокрема: а) свавілля еліт і політичних лідерів, які широко використовують маніпуляції, нехтують прямими наслідками дій, презирливо ставляться до суспільного блага; б) абсолютна непередбачуваність політики; в) націленість тоталітарної доктрини найперше на трансформацію самої людської природи.
Арендт відзначала, що при тоталітаризмі був реалізований принцип: «приватною особою залишається тільки той, хто спить». У праці «Становище людини» («The Human Condition»; 1958) описана «правильна» структура людського світу, яку навмисно знищили нацизм і сталінізм. Арендт стверджувала, що справжнім змістом влади є здатність людей діяти спільно, а там, де люди розрізнені й апатичні, немає влади взагалі. У дослідженні «Банальність зла. Суд над Айхманом в Єрусалимі» («Eichmann in Jerusalem: A Report on the Banality of Evil»; 1963) Арендт шукає відповідь на питання, що може дати надію в ситуації катастрофи середини 20 ст., яку автор сама пережила і аналізувала все життя. Як жити, знаючи, що люди здатні на радикальне зло? Арендт звертається до досвіду Стародавніх Афін, Французької революції, рад депутатів, які спонтанно створювалися під час революцій ― в м. Парижі в 1871, в Угорщині в 1956.
Інші праці — «Між минулим і майбутнім» («Between Past and Future»; 1961); «Про революцію» («On Revolution»; 1963); «Люди за темних часів» («Men in Dark Times»; 1968); «Про насильство» («On Violence»; 1970); «Кризи республіки» («Crises of the Republic»; 1972).
Нагороди
Арендт стала першим філософом — лауреатом Премії З. Фройда за наукову прозу (1967). Відзначена медаллю Емерсона — Торе Американської академії мистецтв і наук (1969).
Праці
- Eichmann in Jerusalem: a Report on the Banality of Evil. London : Penguin Books, 2006. 336 p.
- The Origins of Totalitarianism. New York : Schocken, 2004. 576 p.
- Between Past and Future. New York : Penguin Classics, 2014. 320 p.
- On Revolution. London : Faber & Faber, 2016. 352 p.
- The Human Condition. Chicago; London : University of Chicago Press, 2018. 380 p.
У к р. п е р е к л. —
- Становище людини. Львів : Літопис, 1999. 254 с.
- Джерела тоталітаризму. Київ : Дух і літера, 2002. 575 с.
- Між минулим і майбутнім. Київ : Дух і літера, 2002. 321 с.
- Люди за темних часів. Київ : Дух і Літера, 2008. 320 c.
- Банальність зла. Суд над Айхманом в Єрусалимі. Київ : Дух і Літера, 2013. 367 с.
Література
- Шевчук Д. Проблема відродження класичної традиції в сучасній політичній філософії: Ханна Арендт, Лео Штраус // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія: Філософія. 2010. Вип. 6. С. 12–19.
- Шиманська К. В. Філософія антитолітаризму Ханни Арендт // Філософські та методологічні проблеми права. 2011. № 1. С. 76–84.
- Соловей А. М., Штерн В. Ю. Ханна Арендт про співвідношення політики і моралі // Панорама політологічних студій. 2013. Вип. 11. С. 6–14.
- Hayden P. Hannah Arendt Key Concepts. London : Routledge, 2014. 256 p.
- Принц А. Ханна Арендт або Любов до світу / Пер. з англ. Київ : Темпора, 2016. 342 с.
- Штерн В. Ю. Поняття політичного Х. Арендт // Політикус. 2016. Вип. 2. С. 38–42.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Гаврилюк Д. Ю. Арендт, Ганна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Арендт, Ганна (дата звернення: 8.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 04.06.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
