Пропаганда
Пропага́нда (від лат. propago — поширюю) — поширення різних політичних, філософських, наукових, художніх, мистецьких, інших ідей з метою їхнього впровадження в свідомість масову суспільства та активізації масової практичної діяльності населення; систематичні спроби маніпулювання переконаннями, поглядами чи діями інших за допомогою слів, знаків, символів (прапорів, пам’ятників, музики, одягу, жестів, знаків розрізнення, зачісок, зображень на монетах і поштових марках тощо). До пропаганди належать повідомлення, які поширюють для здійснення вигідного впливу на суспільну думку, провокування запрограмованих емоцій та зміни ставлення чи поводження певної групи людей в напрямі, безпосередньо чи опосередковано вигідному організаторам.
Зміст
Характеристика
Основні елементи процесу пропаганди: її суб'єкт (соціальна група, інтереси якої виражає пропаганда), зміст, форми і методи, засоби або канали пропаганди (друковане слово, радіо, телебачення, система лекційної пропаганди тощо), об'єкт (аудиторія або соціальні громади, на яких скеровано пропаганду). Вирішальним для розуміння процесу пропаганди є соціальні інтереси її суб'єкта, їхнє співвідношення з інтересами суспільства загалом та окремих груп, на які націлена пропаганда. Це визначає її зміст і здійснює суттєвий вплив на вибір форм, методів і засобів пропаганди.
Види і типи пропаганди
Залежно від джерел походження інформації виділяють «білу», «сіру» та «чорну» пропаганду. «Біла» пропаганда репрезентує відверто лояльну щодо об’єкта спрямувань позицію, яку проводять через будь-які ЗМІ офіційними каналами без приховування її спрямованості та джерела. «Сіра» нелояльна до адресата пропаганди; проводять через ЗМІ офіційними каналами, але з приховуванням її джерела та достовірної спрямованості. «Чорну» проводять офіційними каналами через оперативні можливості спецслужб від імені неіснуючих чи спеціально створених під відповідними «легендами» підпільних опозиційних (див. Опозиція) організацій.
Відповідно до природи повідомлення виокремлюють два типи пропаганди:
- позитивна, або конструктивна пропаганда — виконує в суспільстві виховну й інформаційну функції, не переслідує маніпулятивної мети, спрямована на все суспільство та прагне сприяти соціальній гармонії, злагоді, вихованню людей згідно із загальноприйнятими цінностями;
- негативна, або деструктивна пропаганда — нав’язує людям певні переконання та стереотипи для пошуку чи створення «образу ворога», конструювання ілюзорної, паралельної реальності з аберативною (перевернутою) або спотвореною системою цінностей, переконань, поглядів, що в кінцевому результаті має на меті розпалювання ворожнечі, нагнітання конфліктів, загострення суперечностей у суспільстві.
Пропаганду широко використовують у військових цілях (військова пропаганда):
- психологічна війна — вид і складник війни інформаційної, що містить сукупність різних форм, методів і засобів впливу на людину з метою зміни в бажаному напрямку її психологічних характеристик (поглядів, думок, ціннісних орієнтацій, настроїв, установок, мотивів, стереотипів поведінки), а також суспільної свідомості;
- інформаційна війна — форма ведення інформаційного протиборства між різними суб’єктами (державами, неурядовими, економічними або іншими структурами), яка передбачає проведення комплексу заходів із нанесення шкоди інформаційній сфері конфронтуючої сторони і захисту власної інформаційної безпеки;
- психологічна операція — заплановані дії з передачі спеціально відібраної інформації до іноземних аудиторій, зокрема до іноземних урядів, організацій, груп, індивідуумів із метою впливу на їхні емоції, мотиви, цілі міркування.
До засобів військової пропаганди належать:
- пропаганда полону;
- пропаганда військових успіхів;
- пропаганда перспективності боротьби шляхом критичного аналізу своїх помилок;
- пропаганда шляхом навіювання противнику страху поразки.
Методи пропаганди
Методи проведення пропаганди:
- пропаганда способу життя (соціологічна) — натуральний показ досягнень, переваг, перспектив тощо конкретної держави;
- використання ЗМІ, друкованих наукових і художніх видань;
- «резонансна» пропаганда — коректування вже існуючих думок, а не формулювання та створення нових;
- дезінформування — спеціальний метод, що передбачає обман чи уведення об’єкта спрямувань в оману щодо справжності намірів для спонукання його до запрограмованих суб’єктом дій;
- напівправда — оманливе твердження, що містить деякі елементи правди; його можуть подавати у різних формах;
- «навішування ярликів» — надання явищу, проти якого виступає пропагандист, негативного змісту шляхом такої назви цього явища, яка викликає негативні асоціації та навпаки;
- управління новинами — подача відібраних і відповідним чином опрацьованих новинних інформацій з метою вироблення у суспільстві «єдино вірної точки зору» чи однотипного бачення й інтерпретації ситуації, подій, фактів тощо;
- створення стереотипів — спровокувати в суспільстві упередження шляхом «вішання ярликів» на об’єкт пропаганди як щось, чого цільова аудиторія боїться, ненавидить, вважає небажаним.
Пропаганда є потужною зброєю у війні; використовується для дегуманізації та створення ненависті до відповідного ворога як зовнішнього, так і внутрішнього, створенням хибного образу у свідомості. Так, серед методів пропаганди, які Росія використовувала в підготовці до повномасштабної війни проти України: 1) маніпулювання історією з метою творення власного історичного міфу та побудови концепту «русского мира» з еклектичним поєднанням імперських і комуністичних російських наративів; 2) формування «символіки війни», покликаної мобілізувати маси на героїзоване насильство проти українців (використання «георгіївської стрічки» в її оновленій семантиці, створення відповідної теле-, аудіо-, кінопродукції з метою «уславлення подвигу російського солдата»); 3) дегуманізація ворога (українців) шляхом невизнання права на розбудову власної держави, заперечення самодостатності української культури, ототожнення українських військових і громадсько-політичних діячів із «нацистами». Російська пропаґанда фактично леґітимізує геноцид українців та знищення Української держави.
Завдання
Пропаганда завжди виступала і залишається важливою формою політичної боротьби; є одним із засобів політичної маніпуляції, впливаючи як на емоції, так і розум людей. Пропаганда є одним із методів ведення психологічної війни і використовується насамперед для дегуманізації та створення ненависті до внутрішнього чи зовнішнього ворога.
Засоби поширення
Пропаганду поширюють насамперед через засоби масової інформації (ЗМІ) та соціальні мережі. Поряд із традиційними засобами пропаганди — плакати, брошури, листівки, оголошення по радіо чи телебаченню з метою здійснення пропаганди можуть використовувати практично всі жанри образотворчого, ігрового та вербального мистецтв, а також інші сучасні види масового впливу на свідомість населення (Інтернет, чати, соціальні мережі тощо).
Додатково
- Походження терміну пропаганда пов’язують з назвою католицької організації Конгрегація поширення віри (Congregatiode Propaganda Fide), створеної 1622 папою Григорієм XV.
- Пропаганда — монолог, який шукає не відповіді, а відлуння. (Вістен Г’ю Оден).
- Пропаганда — мистецтво брехати своїм прихильникам частіше, ніж противникам. (Френсіс Макдоналд Корнфорд).
- У пропаганди … немає автора, однак є обличчя того, хто доносить її до нас. Воно мусить викликати максимум довіри, бо за цими словами часто також немає правди. І фейки, і пропаганда наближені одне до одного тим, що на них є лише «наліт» правди, який потрібен для надання бодай мінімуму достовірності…. Держава хоче мати кращий вигляд в очах своїх громадян, тому пропаганда починає прикрашати дійсність. Щоправда, зазвичай пропаганді вірять мало, зате фейкам — добре, адже вони поширюються тільки тому, що їх починають постити люди. (Георгій Почепцов. Із книги «Токсичний інфопростір. Як зберегти ясність мислення і свободу дії»).
Джерела
- Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 грудня 2016 року «Про Доктрину інформаційної безпеки України»: Указ Президента України № 47/2017 від 25 лютого 2017 р. // Верховна Рада України. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/47/2017
Стратегія інформаційної безпеки // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/685/2021#n7
Література
- Горбулін В. П., Додонов О. Г., Ланде Д. В. Інформаційні операції та безпека суспільства: загрози, протидія, моделювання. Київ : Інтертехнологія, 2009. 164 с.
- Скуленко М. І. Ефективність пропаганди. Запоріжжя : Видавництво КПУ, 2011. 362 с.
- Почепцов Г. Сучасні інформаційні війни. Київ : ВД «Києво-Могилянська академія», 2015. 498 с.
- Світова гібридна війна: український фронт / За заг. ред. В. П. Горбуліна. Харків : Фоліо, 2017. 494 с.
- Коруц У. Інформаційна війна як інструмент пропаганди війни: правові підстави протидії // Підприємництво, господарство і право. Міжнародне право. 2020. № 8. С. 334–339.
- Пасічний Р. Вплив сучасної російської пропаганди на країни Європи // Вісник НТУУ «КПІ». Політологія. Соціологія. Право. 2021. Вип. 2. С. 70–75.
- Ільницький В., Старка В., Гаів М. Російська пропаганда як елемент підготовки до збройної агресії проти України // Український історичний журнал. 2022. № 5. С. 43–55.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Троян С. С. Пропаганда // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Пропаганда (дата звернення: 9.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 31.08.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
