Григорій XV
Григо́рій XV [ лат. Gregorius XV, справжнє ім’я та прізвище — Алессандро Людовізі (італ. Alessandro Ludovisi); 09.01.1554, м. Болонья, тепер Італія — 08.07.1623, м. Рим, тепер Італія] — церковний діяч, Папа Римський у 09.02.1621 — 08.07.1623.
|
Григорій XV (Gregorius ХV) | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Алессандро Людовізі |
| Народження | 09.01.1554 |
| Місце народження | Болонья |
| Смерть | 08.07.1623 |
| Місце смерті | Рим |
| Місце поховання | Рим |
| Alma mater | Болонський університет |
| Місце діяльності | Італія |
| Напрями діяльності | церковне управління, дипломатія |
| Традиція/школа | католицизм |
Життєпис
Належав до знаного аристократичного роду. Здобув освіту в Римській єзуїтській колегії. Продовжив навчання в Німецькій колегії та Болонському університеті, де 04.06.1575 отримав ступінь доктора канонічного та римського права.
Обіймав різні посади в Римській курії. Служив референдарієм (особа, відповідальна за розгляд клопотань громадян) Верховного трибуналу Апостольської сигнатури (1593–1596), секретарем кардинала-вікарія Риму (з серпня 1596). Намісник-архієпископ Римської єпархії (1597–1598).
У 1599–1612 був аудитором Трибуналу Римської роти.
12.03.1612 папа Павло V призначив Людовізі архієпископом Болоньї. З серпня 1616 направлений Апостольським нунцієм у Савойське герцогство. У нагороду за успішну місію щодо Монферратської спадщини 19.09.1616 піднесений до гідності кардинала-священника.
Після смерті Павла V взяв участь у конклаві (січень 1621), де й був обраний на Святий престол. Узяв ім’я Григорій ХV (за припущенням, на честь Григорія XIII, який також походив з м. Болоньї). Коронований 14.02.1621.
Понтифікат
Зійшов на папський престол у добу Тридцятилітньої війни, турбувався про створення умов для миру між народами.
На момент обрання був уже серйозно хворим. Призначив кардиналом і секретарем свого племінника Людовіко Людовізі, який перебрав на себе більшість церковних справ.
У період свого понтифікату Григорій ХV прагнув відновити міцність папської влади. Був активним прихильником Контрреформації, особливо на теренах Німеччини, Нідерландів, Франції, Англії та Угорщини. Надавав грошову допомогу імператору Священної римської імперії Фердинанду II Римському та Католицькій Лізі (проти союзу протестантських держав), ревно підтримував зміцнення позицій католицизму в Європі. Призначив у Франції кардиналом А. Ж. де Рішельє — ідеолога французького абсолютизму.
Субсидіював короля Речі Посполитої Сигізмунда III Вазу супроти Османської імперії (надсилав 4 тис. скудо щомісяця для утримання армії під час воєнних дій). Вітав перемогу в Хотинській битві 1621, встановив на її честь день пам’яті (10 жовтня) та спеціальну службу (відправляли до кінця 19 ст.).
У внутрішньоцерковній сфері папа Григорій ХV 06.01.1622 ініціював створення Конгрегації з поширення віри, покликаної опікуватися й керувати католицькими місіями та місіонерами в усіх частинах світу. Після майже піврічного періоду підготовчих робіт папська булла «Inscrutabili Divinae Providentiae» від 22.06.1622 офіційно затвердила створення такої конгрегації у складі 13 кардиналів і 2 прелатів
(у 20 ст. дикастерію перейменовано на Конгрегацію євангелізації народів, конституція «Regimini ecclesiae universae» від 15.08.1967).
Реформував також процедуру голосування на конклаві, замінивши відкрите голосування таємним, бюлетенями (булла «Aeterni Patris Fillius», 15.11.1621).
За час свого понтифікату Григорій ХV канонізував Франциска Ксаверія, Ігнатія Лойолу, Філіпа Нері, Терезу Авільську та ін., беатифікував Альберта Великого та ін.
Помер у Квіринальському палаці від хвороби нирок. Був похований спершу в базиліці Святого Петра, пізніше (з 1634) — у церкві Санта-Марія-Аннунціата (при Римській єзуїтській колегії), яку часто відвідував за життя. Остаточно перепохований у каплиці церкви Сант-Іньяціо-ді-Лойола (збудована на кошти кардинала Людовіко Людовізі).
Додатково
Був першим папою, який здобув освіту в єзуїтській колегії.
Література
- Navas Gutiérrez A. M. El papa Gregorio XV y sus relaciones con España. Granada : Pontificia Universitas Gregoriana, 1982. 81 p.
- Fischer-Wollpert R. Leksykon papieży. Kraków : Znak, 1996. 464 р.
- Koller A. Gregorio XV // Enciclopedia dei Papi : in 3 vol. Roma : Istituto dell'Enciclopedia Italiana, 2000. Vol. 3. P. 292–297.
- Wassilowsky G., Wolf H. Päpstliches Zeremoniell in der Frühen Neuzeit — Das Diarium des Zeremonienmeisters Paolo Alaleone de Branca während des Pontifikats Gregors XV. (1621–1623). Münster : Rhema, 2007. 464 p.
- Отрош М. І. Церковно-політична історія римських пап : у 3 т. Одеса : Фенікс, 2019. Т. 2: Римські папи від розділення Східної і Західної церков у 1054 році до Вестфальського миру 1648 року. С. 260–262.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Присухін С. І. Григорій XV // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Григорій XV (дата звернення: 15.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 06.12.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
