Григорій XIII
Григо́рій ХІІІ [ лат. Gregorius XIII; світське ім’я — Уго Бонкомпаньї (італ. Ugo Boncompagni); 01 або 07.01.1502, м. Болонья, тепер Італія — 10.04.1585, м. Рим, тепер Італія] — церковний діяч, Папа Римський у 13.05.1572 — 10.04.1585.
|
Григорій XIII (Gregorius ХIIІ) | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Уго Бонкомпаньї |
| Народження | .01.бл. 1502«бл» не може бути присвоєно заявленому типу числа типу зі значенням 0.1502. |
| Місце народження | Болонья |
| Смерть | 10.04.1585 |
| Місце смерті | Рим |
| Місце поховання | собор Святого Петра в Римі |
| Alma mater | Болонський університет |
| Місце діяльності | Італія |
| Напрями діяльності | право, церковне управління, дипломатія |
| Традиція/школа | католицизм |
Життєпис
Народився в заможній сім’ї болонського купця.
Вивчав право у Болонському університеті. 1530 здобув докторський ступінь із канонічного й світського права; у 1531–1539 викладав юриспруденцію в аlma mater.
1539 на запрошення Папи Римського Павла ІІІ переїхав до м. Рима: отримав посаду судді на Капітолійському пагорбі (тоді — адміністративний центр міста), працював у папській канцелярії. Був віце-канцлером у Кампанії.
1542 висвячений на священника. У 1546 вперше взяв участь у роботі колегії при Тридентському соборі як експерт з канонічного права.
1545 був доповідачем Верховного трибуналу Апостольської сигнатури (вищий орган у системі судочинства Католицької церкви).
Від 1550 обіймав різні посади в Римській курії та виконував папські місії за понтифікатів Юлія ІІІ (зокрема, пролегат у Кампанії, 1555), Павла IV (зокрема, легат у Фландрії, 1556). З 1558 — єпископ Вієсті.
1559 або 1561 папа Пій IV знову залучив Бонкомпаньї до роботи Тридентського собору, де той фахово проявив себе у розробці багатьох декретів (до 1563). На знак вдячності Пій ІV призначив Бонкомпаньї кардиналом-священником титулярної церкви Сан-Сісто в Римі (1565).
Папський легат в Іспанії (з 1565). Виконував доручення Пія ІV в розслідуванні справи впливового богослова, архієпископа Толедо Бартоломе Карранса де Міранда (1503–1576; Іспанія), ув’язненого трибуналом інквізиції за звинуваченнями в єресі. Завершив справу уже за свого понтифікату — виніс остаточний пом’якшений вирок (1576).
Понтифікат
13.05.1572 (упродовж доби після смерті Пія V) кардинал Бонкомпаньї був обраний на Святий престол. Коронований 25.05.1572 під іменем Григорія ХІІІ, яке взяв на честь Григорія І Великого.
Швидко набув популярності: вів побожний спосіб життя, самостійно відправляв меси, увів практику публічних авдієнцій тощо.
Григорій ХІІІ став гарантом реалізації рішень Тридентського собору. Заснував значну кількість нунціатур, що мали керувати впровадженням соборних ухвал. Призначив комітети кардиналів для розслідування зловживань серед духовенства та розробки «Індексу заборонених книг» (лат. Index Librorum Prohibitorum). Допускав, що в справі поширення віри можна використовувати насильницькі методи, а з єретиками потрібно боротися «вогнем і мечем». Виправдав знищення гугенотів у м. Парижі в ніч проти свята св. Варфоломія (24.08.1572, див. Варфоломіївська ніч). За його наказом опубліковано «Корпус канонічного права» («Corpus juris canonici»; 1582) — одне з головних джерел канонічного права Католицької церкви аж до поч. 20 ст.
Як послідовний прихильник ордену єзуїтів, спирався на них в організації освітянської справи. Відродив статус Римської колегії (заснована 1551 Ігнатієм Лойолою), наново визначив її академічні права (конституція «Quanta in vinea»; 1578), забезпечив матеріальні умови діяльності. Заклад пізніше названо на його честь — Папський Григоріанський університет. Для іноземних студентів заснував Грецьку колегію (1576, із наданням можливості користуватися грецькою мовою в пастирській діяльності), Англійську колегію (1578), Угорську колегію (1579, у 1580 об’єднана з Німецькою), Польську колегію (1582), Маронітську колегію (1584). Надав значну фінансову підтримку Німецькій колегії, подарував їй у власність палац Св. Аполлінарія. Загалом заснував близько 23 колегій та семінарій, більшість із яких очолювали представники ордену єзуїтів.
Підтримав створення конгрегації ораторіанців (1575) та реорганізацію ордену базиліан (1579), санкціонував утворення першої провінції ордену кармелітів босих («Pia consideratione», 1580).
Одне з найрезонансніших рішень Григорія ХІІІ — реформа юліанського календаря, щоби ліквідувати його відставання від нових астрономічних даних. 1578 наказав збудувати на Ватиканському пагорбі вежу для астрономічних спостережень, заснував Ватиканську обсерваторію. Новий календар запроваджено папською буллою «Inter gravissimas» від 24.02.1582, яка проголосила, що наступним днем за четвергом 4 жовтня 1582 буде п’ятниця 15 жовтня. Спирався на наукові розрахунки, здійснені католицькими вченими А. Лілієм (1510–1576) й К. Клавіусом (1538–1612); поточнював тривалість календарного року, містив новий метод обчислення переступних років. Нововведений календар отримав назву «григоріанський». Найшвидше та найуспішніше календарна реформа була проведена в Іспанії, Італії, Португалії та Речі Посполитій (на історичних землях Польщі).
Зовнішня політика Григорія ХІІІ поглибила тяглий конфлікт Папської держави із протестантськими країнами. З відома папи була створена Католицька ліга у Франції, яка залучила до лав своїх прихильників іспанського короля Філіпа ІІ. Підтримував дії ірландських повстанців проти англійської королеви Єлизавети І, санкціонував змову з метою усунути її з трону (не вдалася, Англія лишилася протестантською країною). Підтримав підготовку військової експедиції іспанської Непереможної армади до Англії.
1586 опублікував перший Римський мартиролог (Martyrologium Romanum) — зведений перелік дат вшанування пам’яті святих і блаженних Католицької церкви.
Активно сприяв місіонерській діяльності в колоніальних володіннях Іспанії та Португалії, приділяв велику увагу євангелізації в країнах Азії (зокрема, відніс до місії єзуїтів євангелізацію Китаю та Японії).
За наказом Григорія ХІІІ в м. Римі були зведені: Квіринальський палац (як папська резиденція), фонтани на площах Навони, П’яцца-дель-Пополо, завершено собор Іль-Джезу (соборна церква Товариства Ісуса) тощо.
Похований у соборі Святого Петра в Римі. Пишний надгробок створив скульптор Камілло Русконі (1658–1728; Італія).
Додатково
- 28.02.2023 ватиканські астрономи назвали на честь папи астероїд 560974 Ugoboncompagni.
- Хоча календарну реформу вітали провідні європейські астрономи (зокрема, Й. Кеплер, Т. Браге) та освічена світська еліта, її впровадження викликало значний опір протестантів. Останні вважали новий календар справою Антихриста і відмовлялися його приймати. Тривалий спротив викликала реформа і на теренах Великого князівства Литовського та українських землях. Сподівання Григорія ХІІІ, Римської курії, королівської влади Речі Посполитої на те, що прийняття календаря православними вірянами сприятиме їх ближчому порозумінню з католиками і послабить протестантів, не справдилися. Широкі верстви українського й білоруського соціумів були збурені нововведеннями; і православні, і протестанти вбачали у реформі експансійні прагнення папства. Київська митрополія відмовилася впроваджувати григоріанський календар. Не прийняли його і греко-католики. Українська греко-католицька церква перейшла на григоріанський стиль тільки з 1 вересня 2023 (у відзначенні нерухомих свят).
- Найстарішу папську тіару, що збереглася до наших днів, датують правлінням Григорія XIII.
Література
- Borromeo A. Gregorio XIII // Enciclopedia dei Papi : in 3 vol. Roma : Istituto dell'Enciclopedia Italiana, 2000. Vol. 3. P. 180–202.
- Banaszak М. Historia Kościoła katolickiego : w 4 t. Warszawa : Wydawnictwo Uniwersytetu Kardynała Wyszyńskiego, 2009. T. 2. 382 p.
- Отрош М. І. Церковно-політична історія римських пап: монографія : у 3 т. Одеса : Фенікс, 2019. Т. 2. Римські папи від розділення Східної і Західної церков у 1054 році до Вестфальського миру 1648 року. С. 241–243.
- Тимошенко Л. Календарна реформа Папи Григорія ХІІІ і Київська митрополія: втрачений шанс поєднання Церков // RISU. Релігійно-інформаційна служба України. 2022. URL: https://risu.ua/kalendarna-reforma-papi-grigoriya-hiii-i-kiyivska-mitropoliya-vtrachenij-shans-poyednannya-cerkov_n135261
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Присухін С. І. Григорій XIII // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Григорій XIII (дата звернення: 15.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 23.11.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
