Єзуїти
Єзуї́ти (від лат. Jesu — Ісус), офіційна назва — Товариство Ісуса (лат. Societas Jesu), також орден св. Ігнатія — члени католицького чернечого ордену, заснованого Ігнатієм Лойолою 1534 (затверджений папою 1540) в м. Парижі.
Зміст
Історична довідка
Зародження ордену пов’язують із чернечою громадою, зорганізованою Ігнатієм Лойолою разом із однодумцями з Паризького університету. Подвижники заприсягнули присвятити своє життя Богові, стати «слугами Спасителя Ісуса». Згідно з початковим задумом Ігнатія Лойоли, орден мав діяти за взірцем апостолату (послідовників і посланців Ісуса Христа), стати чином відданих Папі Римському мандрівних місіонерів і проповідників (служити як в Європі, так і в Америці, Азії, Африці), повсюдно поширювати християнську віру. Його гаслом став вислів «Ad maiorem Dei Gloriam» — «Для більшої Слави Божої».
Затверджений папою Павлом ІІІ 27.09.1540 з метою протидіяти впливу ідей М. Лютера. Головний документ ордену, де були зафіксовані його структура та основні завдання, — Конституції (схвалені першою генеральною конгрегацією ордену 1558). Головою ордену був генерал (з резиденцією в м. Римі), якого обирали на генеральній конгрегації пожиттєво. Адміністративною одиницею ордену встановлено провінцію. Її очолював провінціал, якого призначав генерал ордену. Першим генералом ордену був обраний Ігнатій Лойола. На рік його смерті (1556, канонізований 1622) Товариство Ісуса налічувало бл. 1000 членів, на 1580 — бл. 5 тис., на 1615 — бл. 13 тис.
Від початку свого існування Товариство Ісуса прагнуло надавати своїм членам всебічну й ґрунтовну освіту, стати «орденом учених».
У 16 ст. Католицька церква в умовах загострення внутрішніх протиріч і рішучого наступу Реформації доручила ордену стати провідною релігійно-ідеологічною, політичною та економічною силою Контрреформації. За короткий час єзуїти набули такого впливу, з яким мусили рахуватися світські можновладці та церковна ієрархія. Після Тридентського собору (1545–1563) Товариство Ісуса отримало під своє керівництво духовні семінарії. Засновували й власні освітні заклади, в яких навчали і виховували духовенство з тих країн, яким особливо загрожувала «схизма», друкували підручники, вели наукові розвідки. У 16–17 ст. єзуїти перетворилися на монополістів у галузі освіти й виховання в західних країнах, за ними закріпилася назва «шкільних вчителів Європи»; як учені були долучені до сплеску інтелектуальної активності Нового часу.
Мережа монастирів, колегіумів, резиденцій, місійних осідків охопила всю Європу. Місії єзуїтів діяли на різних континентах (див. наприклад: Гуарані єзуїтські місії, Єзуїтські місії на землях індіанців чікітос). Принципи діяльності та вплив на тогочасне суспільство кардинально вирізняли Товариство Ісуса від католицьких орденів середньовіччя.
У 17 і 18 ст. орден відігравав помітну роль в європейській політиці.
Під тиском монархів Португалії, Іспанії й Франції, які побоювалися щораз більшої могутності ордену, папа Климент XIV ухвалив 1773 рішення про його розпуск (на той момент Товариство Ісуса налічувало бл. 23 тис. членів). Бреве «Dominus ac Redemptor» містило звинувачення єзуїтів у різноманітних порушеннях і злочинах. Майно й землі ордену підлягало конфіскації на користь світської влади, керівників (генерала Лоренцо Річчі та його заступника) було ув’язнено. Легальні осередки ордену збереглися тільки в Пруссії, Швейцарії й Росії.
07.03.1801 папа Пій VII офіційно дозволив діяльність ордену в Російській імперії. Загальне відновлення Товариства Ісуса санкціонував 07.08.1814 (булла «Sollicitudo omnium Ecclesiarum»). Перед єзуїтами було висунуте завдання боротьби з європейським революційним рухом.
1965 папа Павло VI як чільне завдання єзуїтів визначив боротьбу з атеїзмом.
2013 на Святий престол уперше обрано вихованця і члена Товариства Ісуса — Хорхе Маріо Бергольйо (папа Франциск).
Загальна характеристика
Для ордену притаманна сувора дисципліна, беззаперечне підпорядкування орденському керівництву та служіння Римському Папі.
Релігійна «формація» є доволі тривалою: після закінчення 2-річного новіціату новиків запрошують до перших обітниць (моральної чистоти, вбогості, послуху), які вважаються вічними (тимчасових немає, обіти не поновлюють). Останні обітниці складають у зрілому віці, після десятиліть служіння, що вважають остаточним включенням до чину. Єзуїти дають і особливий обіт — послух папі у справах місії.
Товариство Ісуса виведене з-під єпископської юрисдикції, а підпорядковано безпосередньо чинному понтифіку.
Орден складається із 9 асистенцій, що охоплюють різні регіони світу. Вище керівництво здійснює Генеральна рада під проводом Генерала (генерального настоятеля), якого завжди обирали довічно.
За даними Товариства Ісуса, орден охоплював у 2022 бл. 15 тис. членів зі 112 країн, які належать приблизно до 80 провінцій і регіонів. Веде активну видавничу діяльність: видає понад 1 тис. газет і журналів, що виходять 50 мовами світу загальним накладом 150 млн примірників. Має 33 власні університети і 200 шкіл різного типу.
Товариство Ісуса натепер вважають найпотужнішим і найбільшим чернечим орденом у Католицькій церкві, який активно впливає на всі напрями її діяльності, прагне скерувати церкву до оновлення й реформування. У цьому контексті відзначають інноваційну еклезіальну, кадрову, реформаційну діяльність папи Франциска. Понтифік, з огляду на сучасні світові та європейські тенденції, визначив нові напрями розвитку Католицької церкви як «децентралізованої», «деклерикалізованої», «периферійно-орієнтованої», «бідної церкви для бідних» тощо.
Головна курія ордену діє в м. Римі. Офіційний сайт: https://www.jesuits.global/
Щорічно 5 листопада члени ордену відзначають день усіх святих та блаженних Товариства Ісуса (за майже п’ять століть існування ордену канонізовано бл. 50 святих і беатифіковано бл. 180 блаженних з-поміж його членів, зокрема 33 мучеників за віру).
В Україні
Служіння Товариства Ісуса в українських етнічних землях (у складі Речі Посполитої, Угорського королівства) започатковано від середини 1560-х. Засновували місії й школи-колегії, що відзначалися найвищим рівнем освіти серед тогочасних шкіл. Проте служіння отців-єзуїтів розцінюють неоднозначно, зокрема, вказують на їх роль у розколі Київської церкви, теоретичному обґрунтуванні й підготовці унії (див. Берестейська церковна унія 1596).
1574 постала окрема Польська провінція ордену.
Першу єзуїтську колегію відкрито 1575 в м. Ярославі (тепер Польща). Упродовж 16–18 ст. були засновані й діяли колегії в містах Львові, Луцьку, Острозі, Барі, Фастові, Переяславі, Кам’янці (тепер Кам'янець-Подільський), Вінниці, Овручі, Самборі, Кременці, Станіславі (тепер Івано-Франківськ), Житомирі тощо. За підрахунками істориків, лише в кін. 16 — першій пол. 17 ст. через місцеві єзуїтські школи пройшло бл. 2,5–3 тис. юнаків, тут навчалися представники майбутньої політичної й церковної еліти. На середину 17 ст. на теренах Речі Посполитої діяли 32 колегіуми, з них 13 — на українських землях. Модель шкільництва ордену згодом була обрана Петром Могилою як взірець для створення православних освітніх закладів (Лаврської школи, Києво-Могилянського колегіуму; див. Єзуїтські школи). Освітню діяльність єзуїти здійснювали й через конвікти, учительські семінарії, школи для шляхетної молоді, духовні семінарії.
1661 Львівську єзуїтську колегію королівською грамотою реформовано в академію з правом викладання університетських дисциплін, присудження вчених ступенів (тепер Львівський національний університет імені Івана Франка).
Після відновлення чин мав свої монастирі у великих містах Галичини (Львові, Тернополі, Станіславі), провадив душпастирську діяльність серед греко-католиків, у 1880-х допомагав реформувати орден василіян. 1924 засновано Східний відділ ордену, один із осередків якого діяв у м. Дубно.
Від 1820 єзуїти були змушені припинити легальну діяльність на українських землях у складі Російської імперії, з 1939 — у Західній Україні.
На початку 1990-х діяльність Товариства Ісуса в Україні відновлено. 2003 створено Провінцію ордену в Україні.
Головний дім Товариства Ісуса в Україні діє в м. Львові. Йому підпорядковані парафії в містах Хмельницькому, Кіцмані, сел. Чорний Острів (Хмельницький р-н Хмельницької обл.). Провадяться духовні вправи, реколекції, дні духовної віднови, конференції, семінари. Засновано філії міжнародних єзуїтських релігійних служб, зокрема Єзуїтської служби допомоги біженцям (Jesuit Refugee Service). Єзуїти разом із домініканцями та францисканцями порядкують освітніми католицькими закладами, видавництвами, входять до складу редколегій часописів і газет, відіграють помітну роль у розвитку католицької богословської думки.
Офіційний сайт Товариства Ісуса в Україні: https://jesuits.org.ua/
Див. також: Єзуїтські школи, Колегіум і костел єзуїтів у Луцьку, Костел єзуїтів у Львові.
Додатково
- До 1750 єзуїтські астрономи керували 30 з-поміж 130 астрономічних обсерваторій світу. Головним розробником чинного григоріанського календаря був єзуїт Христофор Клавіус (1538–1612). Італійські єзуїти, астроном Джованні Баттіста Річчолі (1598–1671) і фізик‑математик Франческо Марія Ґрімальді (1618–1663) створили одну з перших мап Місяця. На честь вчених-єзуїтів названо до 35 місячних кратерів.
- Одне з відомих гасел єзуїтів: «Світ — наш дім» (Єронім Надаль). У сучасну епоху вислів інтерпретують у такий спосіб, що весь глобальний світ стає об’єктом інтересу і піклування з боку ордену.
- Єзуїтська резиденція в м. Києві вперше з’явилася 1620, невдовзі перенесена до м. Фастова. Після 1633 єзуїти знову повернулися до Києва й розмістилися в будинку, який придбав для них київський воєвода Януш Тишкевич. 1647 в місті відкрито єзуїтську колегію. Із початком Хмельниччини єзуїти залишили місто.
- Серед відомих діячів ордену — Ф. Ксав’є, П. Канізій (1521; Нідерланди — 1597; Швейцарія), М. Річчі (1552; Італія — 1610; Китай), П. Скарга, А. Гонзага (1568–1591; Італія), Р. Белларміно, А. Боболя (1591; Польща — 1657; Білорусь), відомий як «апостол Полісся», К. де Акунья, А. Кірхер (1602–1680; Німеччина), Б. Грасіан, Е. Корет та ін.
Література
- Mitchell D. Jesuits: A History. New York : F. Watts, 1981. 320 p.
- Barthel M. Jesuits: History & Legend of the Society of Jesus. New York : Quill ; William Morrow & Co, 1984. 324 p.
- Chapple C. Jesuit Tradition in Education & Missions: A 450-Year Perspective. Scranton : University of Scranton Press, 1993. 290 p.
- Wright J. God’s Soldiers: Adventure, Politics, Intrigue & Power: A History of the Jesuits. New York : Doubleday, 2004. 337 p.
- Шевченко Т. Єзуїтське шкільництво на українських землях останньої чверті ХVI — середини ХVIІ ст. Львів : Свічадо, 2005. 340 с.
- Лакутюр Ж. Єзуїти : у 2 т. / Пер. з фр. Львів : Свічадо, 2011–2014.
- Папазова А. В. Релігійна діяльність єзуїтів у східнослов'янському регіоні в останній третині XVI — першій половині XVII ст. // Схід. 2011. №3 (110). С. 111–115.
- Wright J. From Immolation to Restoration: The Jesuits, 1773–1814 // Theological Studies. 2014. Vol. 75 (4). P. 729–745.
- Папазова А. В. Орден єзуїтів в сучасній Україні // Гілея. 2016. Вип. 114. С. 107–110.
Автор ВУЕ
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 26.10.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
