Василіяни
Василія́ни (отці-василіяни; традиційна назва — Чин Святого Василія Великого, ЧСВВ; офіційна назва з 1931 — Василіянський Чин Святого Йосафата; лат. Ordo Sancti Basilii Magni) — члени чернечого греко-католицького ордену св. Василія Великого, що утворився внаслідок реформи чернецтва (з 1617) уніатським митрополитом Йосифом Велямином Рутським.
Монастирі були об’єднані за зразком ордену єзуїтів у єдину організацію (Чин) на основі правил чернечого життя Василія Великого для спільножитніх монастирів (передбачали не лише духовне самовдосконалення ченців, але й відповідну допомогу мирянам).
Василіянський Чин Святого Йосафата належить до візантійської традиції, є чоловічим, клирицьким і папського права; присутній у різних Церквах sui iuris (свого права).
Зміст
Історична довідка
За задумом митрополита, василіянам було відведено роль будівничих уніатської Церкви. В. Рутський готував реформу понад 10 років, дбаючи про якісну — в європейських папських університетах — освіту майбутніх вихователів і викладацьких кадрів. Правила чернечого життя зібрав у Статут, котрий згодом доповнювався на капітулах.
1617 митрополит скликав до с. Новогородичів (тепер с. Нагородовичі Дятлівського району Гродненської області, Білорусь) Віленського архимандрита Йосафата Кунцевича, ігуменів та отців з 5-ти монастирів Віленської й Київської дієцезій на першу капітулу. На зібранні було ухвалене рішення з’єднати монастирі в одну Конгрегацію Св. Трійці Чину Святого Василія Великого з протоархимандритом (виборним серед василіян що чотири роки) на чолі. Відтак монастирі виходили з-під влади єпископів і становили одну спільноту. Також було вирішено, що митрополит і єпископи вибиратимуться з василіян, а в монастирях проходитиме вишкіл вся уніатська ієрархія.
Від 1616–1617 василіяни мали свій новіціат і отримали монопольне право на заснування різних шкіл (див. Василіянські школи) та колегій в Україні: як для новиків і молодих ченців, так і для люду. Організовували їх за зразком найкращих на той час єзуїтських, на фінансування освіти й виховання кліру спрямовували частину своїх прибутків (так, від Лавришевської капітули 1626 — 1/8 частину що чотири роки). На середину 17 ст. ЧСВВ вступив у добу розквіту, набув рис типово католицького чернечого ордену, запозичивши практичний досвід західнохристиянського чернецтва (останнє з боку православно-орієнтованих дослідників стало об’єктом критики як латинізація).
1739–1743 структура Чину мінялася: після переходу до унії західноукраїнських земель тамтешні монастирі приєдналися до Чину і склали окрему Конгрегацію Покрови Пресвятої Богородиці (у 1739). На Дубенській капітулі 1743 обидві Конгрегації були об'єднані в один Чин Св. Василія Великого (ЧСВВ), підпорядкований безпосередньо Папі Римському.
В кін. 17 — на поч. 18 ст. відбулася насильницька децентралізація й розподіл ЧСВВ згідно з новими політичними кордонами (після поділів Речі Посполитої, розгрому василіян у Російській імперії та втручання влади Австрійської імперії в організацію і життя ордену).
У 19–20 ст.
За період входження українських земель до складу Австрії, число монастирів скоротилося з 58 до 14 (внаслідок розпоряджень австрійської адміністрації щодо укрупнення монастирів), протоігуменів підпорядковано місцевому єпископу. Скоротилися можливості комунікації монастирів, обмежено їх роль в діяльності Церкви, вплив на виховання вірян. Через це, василіяни втрачали своє колишнє значення в Греко-католицькій церкві.
Власних сил василіян для оновлення було замало, відтак папа Лев ХІІІ листом «Особлива Охорона» від 12.05.1882 доручив здійснити реформу василіян Товариству Ісуса. Понтифік висунув перед єзуїтами завдання виховати нове покоління василіян (з урахуванням місцевих умов і актуальних потреб греко-католиків) у традиційно католицькому дусі, з увагою до гнучкого вживання східних обрядів і церемоній. Голова Чину був підпорядкований безпосередньо папі. Рекомендовано також реформувати й тих ченців-василіян, котрі залишилися поза Галичиною, й «привести до єдності» всі василіянські монастирі. Термін реформування визначено в кілька десятиліть.
Перші результати реформи з’явилися вже в 1890-их. Василіяни з успіхом проводили місії, реколекції, катехизували юнацтво й молодь, сприяли організації різних біляцерковних товариств.
1895 у м. Жовкві засновано друкарню, а згодом і видавництво, що з часом стало найбільшим у Галичині. З 1896–1897 виходив щомісячний журнал «Місіонер», щорічник «Календар Місіонера», а також науковий журнал «Записки ЧСВВ». Продукція видавництва стала швидко поширюватися не тільки Галичиною, але й українською діаспорою, найперше в США та Бразилії, а також Канаді й Аргентині, де з кін. 19 — початку 20 ст. засновано місії василіян. Василіянські видання доклали вагомий внесок у духовне й культурно-національне піднесення українського народу. Реформовані василіяни стали національно-свідомою конструктивною силою українства. З першої генерації реформованих василіян вийшов, зокрема, Андрей Шептицький.
На Генеральній капітулі 1931 було прийнято назву Василіянський Чин Святого Йосафата (на пошану св. Йосафата Кунцевича — першого архимандрита і будівничого Чину).
У 1946–1989 василіяни були піддані репресіям, вигнанню; легальна діяльність ордену в СРСР була заборонена. Подвижники ордену продовжували діяльність підпільно.
Офіційно ЧСВВ легалізовано 1989.
Сучасний стан у світі та в Україні
Натепер отці-василіяни — знаний і дієвий орден Української греко-католицької церкви. Більшість відомих діячів УГКЦ — пастирів, богословів, освітян, науковців є василіянами.
Василіянський Чин Святого Йосафата є церковною юридичною особою з Головним осідком у м. Римі.
Територіальна структура Чину складається з Головного осідку і різних Провінцій; Провінції — із чернечих осідків (це — монастирі, резиденції, місійні осідки, осідки новіціату та осідки студій).
Станом на 2022 в Україні діють дві Провінції василіян: Найсвятішого Спасителя в Україні (29 монастирів, понад 300 братів) та Святого Миколая (Закарпаття, 4 монастиря, бл. 30 братів).
За межами України:
- Провінції Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії в Аргентині (3 монастиря);
- Святого Йосифа у Бразилії (15 монастирів);
- Пресвятого Серця Христового в Канаді (10 монастирів);
- Святого Стефана в Угорщині (5 монастирів);
- Покрови Пресвятої Богородиці у Польщі (4 монастиря);
- Святих Апостолів Петра і Павла в Румунії (3 монастиря);
- Святих Кирила і Методія в Словаччині (6 монастирів);
- Успіння Пресвятої Богородиці в Америці (7 монастирів). Разом Чин нараховує понад 600 братів.
Під проводом ЧСВВ діє Василіянський інститут філософсько-богословських студій імені митрополита Йосифа Велямина Рутського у Брюховичах (Львівська область) та Бучацький ліцей імені Святого Йосафата (Тернопільська область). Василіяни працюють в Українській Папській колегії імені Святого Йосафата (м. Рим, Італія), Ужгородській греко-католицькій богословській академії імені Теодора Ромжі, Українському католицькому університеті (м. Львів) та інших закладах освіти.
Василіяни ведуть українську секцію Радіо Ватикану. Видавнича діяльність здійснюється через власне видавництво «Місіонер» і друкарню «Отців Василіян» у Жовкві (богословські праці, релігійно-філософська, святоотцівська й богослужбова література, прозові й поетичні твори духовного змісту, історичні видання, документи Апостольського престолу тощо). З 1990 відновлено видання найдавнішого релігійного часопису УГКЦ «Місіонар», від 2003 — щорічник «Календар Місіонаря».
Василіяни провадять апостольську діяльність (проповідування і катехизи, опіка над парафіями і школами, народні місії, реколекції для мирян та ін.), організовують т. з. Апостольство молитви, Марійську та Вівтарну дружини, товариства, є капеланами в лікарнях, закладах освіти, пенітенціарних закладах.
Монастирські храми є постійними місцями паломництва та великих відпустів.
Із початком російсько-української війни василіяни активно відгукнулися на актуальні потреби українського суспільства — здійснюють духовну, гуманітарну, благодійну допомогу військовим та цивільним, зокрема біженцям, вимушеним переселенцям, постраждалим від війни тощо.
Сайт василіян в Україні: http://osbm.info/
Сайт Провінції Найсвятішого Спасителя в Україні: https://osbm.in.ua
Сайт Провінції Св. Миколая: https://www.osbm.org.ua/
Значення
Василіяни історично відіграли виняткову роль як будівничі уніатської Церкви. Покоління василіянського чернецтва виявляли вміння застосувати кращі духовні й організаційні надбання католиків для розвитку українських церковних традицій і щирий патріотизм; вберігали українську ідентичність; довели марність побоювань частини галицької громадськості (головно, русофілів) щодо латинізації й зденаціоналізації Чину.
Додатково
Василіянський герб складають такі елементи: обрамлений дугою вогняний стовп, що означає полум’я любові — символ постійного служіння Богові і ближньому. Вгорі, над вогняним стовпом, зображено сонце — символ Ісуса Христа Спасителя. У сонці вміщена монограма Ісуса Христа, над якою зображено хрест, як заклик Його наслідувати. Герб обрамлює вінок з двох галузок: дубової (символізує постійність і силу в духовному зростанні та праці) й лаврової (вічну нагороду для переможців).
Література
- Семчук С. Митрополит Рутський. Торонто : ОО. Василіян, 1967. 104 с.
- Великий А. Г. З літопису християнської України : в 9 кн. Рим : ОО. Василіян, 1971–1977.
- Нарис історії Василіянського Чину Святого Йосафата. Рим : ОО. Василіян, 1992. 640 с.
- Статут Василіянського Чину Святого Йосафата. Жовква : Місіонер, 2010. 368 с.
- Голомідова Х.-М., сестра МЧСВВ. Мирянський Чин Святого Василія Великого — динаміка розвитку // The Carpathians: populace, ethnos, civilization. 2017/2018. Vol. 7–8. С. 201–220.
- Онисько Фр. о. Історія Василіянського Чину Святого Йосафата // Провінція Св. Миколая. Василіянський Чин Святого Йосафата в Україні. 2017. URL: https://www.osbm.org.ua/index.php/publikatsiyi/istoriya/4020-2014-03-28-11-26-40
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Недавня О. В. Василіяни // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Василіяни (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 05.10.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
