Колегіум і костел єзуїтів у Луцьку

Колегіум і костел єзуїтів у Луцьку.
Загальний вигляд
План
Вигляд зі сходу
Аксонометричне зображення костелу
Головний фасад костелу
План костелу
Головний фасад костелу
Інтер’єр костелу

Коле́гіум і косте́л єзуї́тів у Лу́цькуансамбль пам’яток архітектури й містобудування національного значення, Україна.

Муровані споруди костелу й прилеглого корпусу колегії містяться в історичному центрі міста на вулиці Кафедральній поблизу Верхнього замку (замку Любарта). Обидва ансамблі розділяє Замкова площа. Костел є архітектурною домінантою.

Історична довідка

Колегіум єзуїтів у м. Луцьку засновано 1604 коштом Луцького католицького єпископа Мартина ІІ Шишковського (1554–1630; Польща). 1609 король Сигізмунд ІІІ Ваза надав привілей на спорудження колегіуму й костелу. Будівництво костелу на території Окольного замку (одна з укріплених частин середньовічного м. Луцька) розпочато 16.07.1616 під наглядом єзуїтського архітектора Дж. Бріано (1586–1649; Італія), котрий керував роботами протягом 1616–1617, 1619–1620. 1627–1632, 1634–1642 нагляд здійснював єзуїтський будівничий Мацей Маїк (перша половина 17 ст.; Польща — Україна). 1639 костел освячено в ім’я Святих Апостолів Петра і Павла. 1642 завершено спорудження двох веж, які фланкують головний фасад. 1646 єзуїтський архітектор з м. Рима Б. Моллі (1597–1657; Італія) опрацював проєкт будівництва колегіуму (реалізовано з деякими змінами).

Поетапне спорудження мурованого двоповерхового корпусу тривало до 1724. У ньому містилися навчальні й житлові приміщення, бібліотека. Ансамбль колегіуму з костелом мав бойові галереї з бійницями і, замінивши значну частину замкового муру, посилив оборонні можливості Окольного замку. 14.06.1724 костел і колегіум потерпіли від пожежі. Їх відбудував 1724–1730 архітектор П. Гіжицький.

1773 орден єзуїтів скасовано і колегіум закрито. У його приміщеннях розмістили спершу повітову школу, потім російську гімназію (тому в середині 19 ст. надбудовано третій поверх. Ансамбль потерпів від пожеж 1774 і 1780, його відбудовано 1781–1787 під керівництвом архітектора Ю. Умінського (18 ст.; Польща). 1787 перетворено на кафедральний костел Святої Трійці та Святих Апостолів Петра і Павла. Під час цієї реконструкції костел утратив характерні риси стилю бароко й набув елементів стилістики класицизму. 1800 костел відремонтовано. Наступні пожежі сталися 1803, 1818. Реставрацію костелу й колегіуму виконано 1901–1911.

Рішенням Волинського обласного виконавчого комітету 1948 костел закрито. У корпусі колегіуму, відремонтованому 1955, розмішено навчальний заклад. 1951–1956 підвали костелу використовували як овочесховище. 1956 в костелі облаштували контори, майстерні та житлові приміщення. У 1970-х костел був торговельною базою. 1970–1976 виконано його реставрацію і 1980 відкрито обласний музей атеїзму. 1982 у реконструйованому пресбітерії влаштовано експозицію «Космос». 1990 костел повернули релігійній громаді. Тепер це кафедральний костел Луцької діоцезії Католицької церкви. У корпусі колегіуму міститься Волинський фаховий коледж Національного університету харчових технологій.

Характеристика

Костел і корпус колегіуму муровано з цегли й потиньковано (див. Тиньк), дахи й бані укрито покрівельною сталлю. Костел є великою (39 × 53 м) тринавовою купольною базилікою з трансептом, пресбітерієм і двома вежами. Вони фланкують головний фасад — традиційно для єзуїтських барокових костелів двоярусний, з масивним фронтоном, розчленований пілястрами, з п’ятьма нішами, прикрашеними статуями святих. Фасадні вежі, увінчані однаковими банями на циліндричних підбанниках, відрізняються за композицією: східна — четверик на четверику; західна — восьмерик на восьмерику. Сферичний купол над середохрестям увінчано світловим ліхтарем (загальна висота 40,25 м). Зовнішня форма бані параболічна. Нави перекрито циліндричними склепіннями на підпружних арках з розпалубками. Над бічними навами влаштовано емпори, які відкриваються арками у середню наву й трансепт і назовні у вигляді аркад на бічних фасадах. Зовні уздовж бічних нав проходять чотириярусні оборонні галереї, перекриті системою хрестових склепінь. Обабіч квадратного в плані пресбітерія прилягають прямокутні в плані ризниця (праворуч) і каплиця Найсвятіших Тайн (ліворуч). Інтер'єр костелу пишно декоровано в ордерних архітектурних формах (див. Ордер архітектурний) з застосуванням скульптури, барельєфів, живописних композицій. Під костелом є поховальна крипта та підвали завглибшки 6 м у кількох рівнях, перекриті склепіннями.

П-подібний у плані (70 × 55 м) корпус келій прилягає з тилу до пресбітерія костелу. Первісно двоповерховий, тепер — триповерховий. Має коридорне розпланування з однобічним розташуванням приміщень, які виходили вікнами у внутрішній двір. Широкі коридори й більшість приміщень перекрито хрестовими склепіннями. Приміщення бібліотеки зберегло декор інтер’єру в стилі пізнього класицизму. Під середньою частиною будівлі, прилеглою до костелу, є підвали. Фасади без декору. Південно-західний розчленований п’ятьма вузькими двоповерховими ризалітами, увінчаними трикутними фронтонами. На одному з фасадів помітні залишки замурованої аркадної галереї.

Значення

Колегіум та костел єзуїтів у Луцьку є рідкісним добре збереженим ансамблем споруд значного осередку ордену єзуїтів на території України, що мав сакральне, освітнє й оборонне значення. Особливий інтерес викликають його крипта й інші підземні приміщення та галереї, які з початку 21 ст. досліджено, реставровано й відкрито для відвідування.

Додатково

У літературі цей ансамбль помилково називають монастирем, а корпус колегії — келіями. Насправді орден єзуїтів, який вів активну місіонерську та освітню діяльність, не мав монастирів, а лише резиденції та колегії.

Після того, як у завершеному 1642 костелі єзуїтів розпочалися відправи, це не сподобалося римо-католицькому духовенству м. Луцька. Діоцезія організувала скарги, в яких звинуватила єзуїтів у спорудженні занадто великого і гарного костелу, влаштуванні в ньому надто пишних та артистичних літургій. Це відволікало вірних від богослужінь в інших луцьких костелях, особливо у Троїцькому кафедральному (стояв навпроти через вулицю; не збережено).

Література

  1. Колосок Б. Історіографія будівництва луцького комплексу єзуїтів // Архiтектурна спадщина України : в 5 вип. Київ : Українознавство, 1994. Вип. 1. С. 92–102.
  2. Колосок Б. Костел та колегіум єзуїтів // Вечерський В. В., Годованюк О. М., Тиманович Є. В. та ін. Пам'ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання. Київ : Техніка, 2000. С. 87.
  3. Ричков П. Українська архітектурна спадщина Товариства Ісуса // Архiтектурна спадщина України : в 5 вип. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування ; Головкиївархітектура, 2002. Вип. 5. С. 169–195.
  4. Колосок Б. Римо-католицькі святині Луцька. Київ : Техніка, 2004. С. 20–104.


Автор ВУЕ

В. В. Вечерський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Колегіум і костел єзуїтів у Луцьку // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Колегіум і костел єзуїтів у Луцьку (дата звернення: 29.04.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
30.05.2023

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України



Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶