Підбанник

Світловий підбанник церкви Успіння Богородиці Пирогощі в Києві.
Фото Вечерського В. В.
Інтер'єр світлового підбанника Успенського собору Єлецького Успенського монастиря в м. Чернігові.
Фото Вечерського В. В.
Глухі підбанники (шиї) Спасо-Преображенського собору в Путивлі.
Фото Вечерського В. В.

Підба́нник, барабан, шия — центричне завершення споруди або її частини, що підтримує баню (купол, зімкнуте склепіння).

Має геометричну форму вертикальних циліндра або багатогранної призми. Основою може бути коло, еліпс, овал, квадрат чи прямокутник з заокругленими кутами, восьмикутник або багатокутник з більшою кількістю сторін. Шиєю називають підбанник, діаметр якого менший за діаметр бані. Може спиратися на стіни споруди чи на підпружні арки за допомогою додаткових конструктивних елементів — пандативів або тромпів (у дерев’яній споруді — на стіни й навскісні балки).

Підбанники зводять мурованими (з каменю, цегли) або дерев’яними. Підбанник, стіни якого прорізано вікнами, називають світловим, без вікон — глухим. Світлові підбанники, які широко застосовують у сакральній архітектурі, слугують основними джерелами денного світла в підкупольних просторах храмів. Підбанники відомі в давньоримській, ранньохристиянській, романській, візантійській, вірменській та грузинській архітектурі, а також у зодчестві Давньої Русі та ісламського світу. З епохи Ренесансу набули поширення у купольних спорудах усіх країн світу, особливо в архітектурі бароко, класицизму та історизму. Зовні стіни підбанника часто членували пілястрами, лопатками або напівколонами та прикрашали орнаментами, аркатурними (див. Аркатура) фризами, барельєфами, декоративними деталями.

Література

  1. Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 43.
  2. Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва ; Головкиївархітектура, 2002. С. 53–54.
  3. Тарас Я. Українська сакральна дерев’яна архітектура. Львів : Інститут народознавства Національної академії наук України, 2006. С. 48–49; 296.
  4. Клименюк Т., Проскуряков В., Ковальчук Х. Ілюстрований словник архітектурних термінів. 3-тє вид., допов. і перероб. Львів : Львівська політехніка, 2019. С. 77; 135.


Автор ВУЕ

В. В. Вечерський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Підбанник // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Підбанник (дата звернення: 27.04.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
14.06.2021

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України



Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶