Єлецький Успенський монастир
Єле́цький Успе́нський монасти́р — пам’ятка архітектури національного значення. Міститься на Єлецькій горі правого берега р. Десни, на захід від давньоруського дитинця м. Чернігова. Монастирський ансамбль є однією з провідних містобудівних домінант м. Чернігова.
Зміст
Історична довідка
Монастир заснував 1060 чернігівський князь Святослав ІІ Ярославич на місці об’явлення чудотворної ікони Єлецької Богородиці. Найімовірніший час побудови мурованого Успенського собору монастиря — 1160-ті. Зазнав руйнувань і перебудов: ремонт (1445) за князя Івана Андрійовича Можайського (до 1430–1485); 1618 під час штурму м. Чернігова польською армією пожежа зруйнувала склепіння і бані собору. У процесі відбудови 1668–1670 відновлено три первісні бані та поставлено нову над середньою апсидою; бані увінчані високими багатоярусними верхами. 1698 з півдня до собору прибудовано теплий храм апостола Якова.
Єлецький монастир завдяки чудотворній іконі в 17 ст. мав широку славу: 1676 його обдарували московські царі Олексій Михайлович і Федір Олексійович; гетьман Д. Многогрішний видав кілька універсалів на користь монастиря, а І. Мазепа 1687 надав йому нові маєтності. Серед фундаторів і покровителів монастиря є й інші історичні діячі Гетьманщини, зокрема чернігівський полковник і генеральний обозний Василь Касперович Дунін-Борковський (1640–1702), який профінансував 1676 спорудження трапезної церкви святих Петра і Павла та келій.
Тут трудилися діячі українського національно-культурного відродження 17 — поч. 18 ст.: К. Транквіліон-Ставровецький, котрий 1625 (за іншими відомостями 1618) перевіз сюди власну мандрівну друкарню і 1646 видав перший чернігівський друк «Перло многоцінноє». К. Транквіліон-Ставровецький 1626 перейшов в унію і 1628 став греко-католицьким архімандритом Єлецького монастиря.
1648–1669 монастирем, який повернувся у православ’я, керував безпосередньо Лазар Баранович. Він 1669 висвятив на Єлецького архімандрита Йоанникія Галятовського. Його наступником став св. Феодосій Углицький (1630–1696), котрий 1696 висвятив на Єлецького архімандрита Іоанна Тобольського (Максимовича, 1651–1715).
1697–1699 архімандритом Єлецьким був Дмитро Ростовський. Ці архієреї перебудували дерев’яний монастир на мурований. У радянську добу в спорудах монастирського ансамблю містилися різні установи, собор був зачинений для богослужіння.
Значних руйнувань монастир зазнав під час Другої світової війни. Відреставровано всі будівлі (1950–1953, 1977) за винятком будинку настоятеля, який лишився в руїні.
Архітектурний ансамбль монастиря входить до складу Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній». З 1991 — жіночий монастир Української православної церкви Московського патріархату.
Характеристика
Архітектурний ансамбль монастиря склався поступово упродовж 12–18 ст. Головною його домінантою є Успенський собор, висотним акцентом — надбрамна дзвіниця (1670–1675) заввишки 36 м. Монументальність головних споруд підкреслюють низенькі одноповерхові корпуси келій (північні — кін. 16 — поч. 17 ст., східні — 1670-х; південно-західні — кін. 17 ст.), Петропавлівська церква з трапезною 1670-х, руїни будинку настоятеля 17–18 ст. Територію оточує мур 17 ст. периметром близько 1 км і 4,5 м заввишки, з західною брамою. Між собором і дзвіницею зберігся дерев'яний одноповерховий житловий будинок (1688), у якому жив архімандрит монастиря св. Феодосій Углицький. Під монастирським ансамблем у товщі Єлецької гори є печерний комплекс 12–17 ст.
Успенський собор хрестовокупольний, тринавовий, триапсидний, шестистовпний, з низеньким нартексом і хорами над ним. Незвичайною в архітектурній композиції собору є наявність невеличкої хрещальні з півкруглою апсидою в південно-західному куті нартекса. Питання про первісну кількість бань собору є дискусійним. Собор зберіг первісні архітектурні форми — перспективні портали, обриси вікон, романську аркатуру, монументальні півколони на фасадах. Фасади первісно були укриті тонким шаром тиньку, розчленованого на квадри. У давньоруські часи собор в інтер'єрі мав фресковий розпис, який майже весь загинув.
З півдня міститься двоповерхова прибудова, зведена коштом чернігівського полковника Якова Кіндратовича Лизогуба (1620–1698), героя Азовського походу 1696, — теплий храм апостола Якова.
Внутрішній вигляд собору змінився 1668–1670, коли коштом Василя Касперовича Дуніна-Борковського постав липовий позолочений п'ятиярусний іконостас у стильових формах українського відродження, знищений у 1920-х. Собор мав 3 престоли: головний — Успіння Богородиці, з півдня — на честь собору Архангела Михаїла, на хорах — св. Георгія. До 1834 існував приділ Різдва Іоанна Предтечі. У соборі поховані: В. Дунін-Борковський, Леонтій Артемович Полуботок (1635–1695, батько П. Полуботка), Йоанникій Галятовський.
Двоярусна монастирська надбрамна дзвіниця — оборонного типу, «восьмерик на восьмерику», з вишуканим бароковим двоярусним верхом. Стоїть над брамою в північному пряслі монастирського муру, де був первісно головний вхід до монастиря. Стіни першого ярусу дзвіниці прорізано бійницями, на другому — великі аркові отвори дзвону. Нижній ярус 1670–1675 зведений над залишками давнішої споруди. Він ділиться на 3 поверхи: в 1-му — брама з кордегардією (приміщенням для караулу) і сходами на верхні поверхи, у 2-му і 3-му зберігався архів. Верхній ярус дзвону побудований у 18 ст.
Північний корпус келій (старий будинок настоятеля) займає центральне місце в ансамблі між дзвіницею і Успенським собором. Будівля Н-подібна в плані, простої камерної структури, одноповерхова з підвалами. В інтер'єрах — дерев'яні різьблені сволоки й печі та груби з полив'яних різнобарвних кахлів. Ця унікальна мурована споруда кін. 16 ст. відреставрована 1954–1958 на основі детальних архітектурно-археологічних досліджень. Східний братський корпус келій замикає зі сходу монастирський двір. Споруда лінійно-камерного типу довжиною 71 м, секційного розпланування: кожна секція тридільна, складається з двох келій із сінями між ними. Головний західний фасад має декор у стилі бароко. Це класичний зразок монастирських житлових будівель в українській архітектурі. До того ж будівельного періоду і архітектурного типу належать новий корпус настоятеля (тепер зруйнований) та південно-західний корпус (келії скарбника і комори). Споруда неодноразово добудовувалася і перебудовувалася, зокрема у 1882 та 1898. Під нею міститься підвал-льодівня. Пам'ятка цікава як споруда, що поєднує в собі житлові й господарські функції.
Значення
Єлецький монастир є найдавнішим і найповніше збереженим монастирем Чернігово-Сіверщини. Завдяки багатоярусним вежоподібним завершенням собору та дзвіниці в архітектурі ансамблю переважають стилістичні риси бароко. Монастирський Успенський собор є найдовершенішою в мистецькому й технічному відношенні спорудою Чернігівської архітектурної школи 12 ст., що справила вплив на розвиток церковної архітектури України, Росії й Білорусі впродовж 12–17 ст. Будинок св. Феодосія Углицького — найстаріша дерев'яна житлова будівля, що збереглася на території Лівобережної України.
Додатково
Я. Лизогуб похований у теплому храмі, про що свідчить тогочасна меморіальна таблиця на фасаді з коротким віршованим панегіриком на честь «сего града градителя, Азова й многих міст кріпкого побідителя».
Література
- Чернігівщина: Енциклопедичний довідник. Київ : УРЕ ім. М.Бажана, 1990. С. 225, 246-247, 629, 824.
- Пам'ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання. Київ : Техніка, 2000. С. 291-292.
- Вечерський В. В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: виявлення, дослідження, фіксація. Київ : Вид. дім А.С.С., 2005. С. 39-46.
- Вечерський В. В. Українські монастирі. Київ : Наш час, 2008. С. 181-196.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Єлецький Успенський монастир // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Єлецький Успенський монастир (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 21.01.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
