Брама
Бра́ма (пол. brama від чеськ. brana, з праслов. borniti — боронити), ворота — широкий проїзд або прохід в огорожі, мурі, фасадній стіні, що зачиняється стулками або ґратами і з’єднує внутрішній простір з зовнішнім.
Терміни брама і ворота в Україні вживають паралельно.
Зміст
Загальні відомості
Брама поєднує такі базові елементи сприйняття людиною навколишнього простору як територія, межа і шлях. Межа (будь-яка — рів, вал, стіна, огорожа тощо) відділяє одну територію як частину простору від іншої: внутрішню від зовнішньої, сакральну від профанної, захищену від загроженої, свою від чужої. Там, де шлях перетинав межу території, влаштовували браму як амбівалентне місце переходу: брама належить одночасно до двох розмежованих між собою територій; є частиною і межі, і шляху; відкрита й захищена водночас. У всіх культурах народів світу брама була репрезентативною спорудою, мала символічне й нерідко сакральне значення, її прикрашали зображеннями-апотропеями. За фізичними розмірами брама більша ніж двері, оскільки розрахована на прохід значної кількості людей, проїзд вершників і транспортних засобів.
Історична довідка
Брами відомі з доби неоліту. У Стародавньому Єгипті брами храмових комплексів споруджували в пілонах, тобто арки проходу фланкували двома баштами. Таке саме вирішення мали брами єгипетських фортець, а також брами міст, оборонних і храмових комплексів у стародавніх Вавилоні, Ассирії, Персії, Мідії тощо (Брама Іштар у Вавилоні). Брами символічно охороняли скульптури сфінксів, фараонів, міфічних тварин і птахів (грифони, шеду чи ламасу — крилаті п’ятиногі леви та бики з головами бородатих чоловіків), інші апотропеї, які мали захищати від сил зла.
В егейській культурі поширені два типи брам: оборонні (перекриті балками прямокутні проходи в оборонних мурах — Левова брама в Мікенах) та як відкриті пропілеї з колонадами, що стануть характерними для архітектури Давньої Греції (пропілеї Акрополя в Афінах).
У Стародавньому Римі брами влаштовували у формі клинчастої арки в мурі, часто фланкованої баштами. У великих столичних містах головні брами мали триаркову композицію з колонами, антаблементом і аттиком, що підкреслювало їх символічне значення як тріумфальної арки (Золоті ворота в м. Константинополі, тепер м. Стамбул, Туреччина).
У середньовіччі брами влаштовували в першому ярусі чотиригранної або круглої надбрамної башти; нерідко їх ззовні захищала система додаткових башт і мурів, що утворювала барбакан. Півциркульний або стрільчастий отвір арки брами закривали двостулкові полотнища воріт, одна або дві герси і звідний міст через рів, що в разі небезпеки піднімався на ланцюгах і додатково захищав арку брами. З метою сакрального захисту на горішніх ярусах надбрамних башт влаштовували надбрамні дзвіниці, каплиці й церкви (Золоті ворота в м. Києві).
В епоху Відродження з послабленням оборонних чинників зросла символічна роль брам як головних в’їздів до міст, монастирів, палаців, вілл та інших резиденцій. Їх фасади почали прикрашати пілястрами, колонами й напівколонами, картушами, гербами в стилістиці, послідовно: ренесансу, бароко, класицизму, історизму (брама вілли Джулія в Римі, Італія). Таке декоративне оформлення арки брами називають порталом (брама замку у Жовкві).
У 17–18 ст. брами великих палацово-паркових ансамблів набувають відкритого й суто декоративного характеру, втрачають аркову конструкцію і перетворюються на низку пишно декорованих скульптурою пілонів, до яких на завісах підвішені ажурні стулки металевих воріт з вензелями та гербами (брама палацу Верхній Бельведер у Відні, Австрія). Антична версія пропілей відродилася в архітектурі класицизму під час зведення репрезентативних споруд державного значення (Бранденбурзькі ворота в Берліні, Німеччина).
В Україні в народній архітектурі брами, як головний в’їзд з вулиці на подвір’я, були дерев’яними, складалися з 2–3 стовпів під двосхилим дашком, до яких кріпилися на завісах стулки воріт і хвіртки (брама селянського двору в Музеї народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини в м. Переяславі Київської області). Складнішими й розвиненішими були брами при вході на церковне подвір’я — у вигляді квадратної в плані вежі, одно- або двоярусної, на горішньому ярусі якої могли міститися дзвони. З цього розвинулися окремі типи споруд — надбрамні дзвіниці, каплиці й церкви. В елітарній мурованій архітектурі України 16–19 ст. відомі як окремо розташовані споруди замкових, фортечних, монастирських, палацових брам (Київська брама Глухівської фортеці, Брама Заборовського в Києві), так і брами у складі оборонних комплексів (Микільська брама з казармою на пересипі Київської фортеці), а також надбрамні дзвіниці (Мовчанського монастиря в Путивлі), церкви (Надбрамна церква-дзвіниця Кирилівського монастиря в Києві), каплиці. У палацово-паркових і садибних комплексах 19 ст. брами набувають суто репрезентативного значення і декоративного характеру (Маріїнський палац у Києві). У сучасній архітектурі брами й ворота відіграють переважно функціональну роль.
Характеристика
Брами споруджують із будь-яких будівельних матеріалів — дерева, каменю, цегли, глини, металу. Конструктивне вирішення може бути монолітним, каркасним, збірним. Головними конструктивними елементами брами є бічні опорні пілони й арка або балка (архітрав, антаблемент), що перекривають прогін. До нерухомих бічних пілонів кріплять рухомі конструкції, які закривають проїзд брами для захисту від вторгнення. Це дерев’яна або металева рама, на яку встановлюють полотнища воріт (зазвичай двостулкові) або іншу плоску рухому конструкцію — дерев’яну чи металеву, суцільну чи ґратчасту (ґрати, герса).
За способом відчинення ворота бувають розпашними, одно- і двостулковими, обертальними, розсувними та звідними. У полотнищі воріт для проходу людей влаштовують хвіртку, яку можна відкривати тоді, коли брама замкнена. Ворота замикають ізсередини на масивний засув. У цивільній архітектурі ґратчасті ворота виконують з оригінальним металевим декором, а суцільні дерев’яні стулки декорують фільонками, різьбленням, карбованими (див. Карбування) декоративними накладками.
Значення
В історії людства брами виконували найважливіші соціальні функції: оборонні — як захищені в’їзди в міста, фортеці, замки, садиби, на мости і шляхи; сакрально-символічні — в культурах Японії, Індії, Китаю; економічні — як місця збирання митних платежів на торговельних шляхах; представницько-символічні — як парадні в’їзди до міст, монастирів, храмових комплексів, резиденцій, палаців. У середньовіччі міська брама уособлювала все місто як захищену спільноту, що відображено в міській геральдиці: брама є головним елементом гербів міст Праги (Чехія), Кракова (Польща), Братислави (Словаччина), Егера і Секешфегервара (обидва — Угорщина), Львова, Івано-Франківська, Чернівців, Рівного, Херсона, а також Городка і Стрия Львівської області (усі — Україна).
Література
- Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 63–64.
- Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва ; Головкиївархітектура, 2002. С. 70; 100–101.
- Тарас Я. Українська сакральна дерев'яна архітектура: словник-довідник. Львів : Інститут народознавства НАН України, 2006. С. 62–63; 90–91.
- Клименюк Т., Проскуряков В., Ковальчук Х. Ілюстрований словник архітектурних термінів. 3-тє вид., допов. і перероб. Львів : Львівська політехніка, 2019. С. 140.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Брама // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Брама (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 01.06.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
