Брама Заборовського в Києві
Бра́ма Заборо́вського в Ки́єві — пам’ятка архітектури національного значення, складник пам’ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Київ: собор Святої Софії з прилеглими монастирськими будівлями, Києво-Печерська лавра» (з 1990), Україна.
|
Брама Заборовського в Києві | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Місце розташування | Київ |
| Рік внесення | 1990 |
Міститься в західній частині Софійського монастиря у так званому Митрополичому саду. Головний західний фасад виходить на Георгіївський провулок. Найменша споруда ансамблю є водночас однією з найвизначніших в історії української архітектури.
Зміст
Історична довідка
Брама Заборовського — парадний в’їзд із боку Золотих воріт до західної частини Софійського монастиря, де містилася резиденція митрополита Київського і Галицького. Споруджено 1744–1746 архітектором Й. Г. Шеделем на замовлення митрополита Рафаїла (Заборовського). За пам’яткою історично закріплено назву, що увічнює замовника. Від Золотих воріт до брами йшла пряма вулиця, що зникла після перепланування м. Києва на початку 19 ст. Первісно це була мурована одноповерхова прямокутна у плані споруда розмірами 16,5 × 13,5 м у системі західного монастирського муру. Посередині був проїзд, орієнтований по осі захід — схід, перекритий циліндричним склепінням. Обабіч проїзду були кордегардії — приміщення для варти. Дах був мансардним (див. Мансарда) з переломом і масивними фронтонами із заходу і сходу. У першій чверті 19 ст. з огляду на розбудову цього району м. Києва вулиці змінили трасування, брама опинилася в глухому провулку, рівень ґрунту біля неї піднявся на 1 м, використання за прямим призначенням стало недоцільним. 1822–1823 арку брами замурували, кордергардії з дахом і східним фронтоном розібрали. Від первісного об’єму зберігся тільки західний фасад із порталом і фронтоном.
У 1920-х архітектор В. Г. Кричевський виконав першу реставрацію фасаду пам’ятки. Після Другої світової війни дослідженням й опорядженням пам’ятки займався архітектор Я. Штейнберг. Архітектор-реставратор Р. Бикова (1928–1999; Україна) опрацювала 1982–1983 проєкт реставраційного відтворення втрачених частин пам’ятки (не реалізовано за браком коштів). 2000 архітектор-реставратор В. Безякін (1951; тепер Україна) скоригував її проєкт. 2007–2009 пам’ятку відбудували в первісному вигляді, відкривши замуровану арку проїзду й понизивши перед нею рівень ґрунту на 1 м. Це дозволило повернути загальній архітектурній композиції її первісні гармонійні пропорції. Тепер у перекритих склепіннями приміщеннях колишніх кордегардій містяться виставкові зали й приміщення для роботи з дітьми.
Характеристика
Мур, що оточує територію Софійського монастиря, перед Брамою Заборовського відступає вглиб від лінії забудови Георгіївського провулка, утворюючи перед головним фасадом пам’ятки трапецієподібну в плані невелику аванплощу. Автентичний головний західний фасад пам’ятки — однопрогонова аркова композиція з архівольтом, фланкована фільончастими (див. Фільонка) лопатками і спареними приземкуватими колонами з базами та капітелями композитного ордера. Увінчує композицію широка трицентрова арка, над якою височить вишуканий за силуетом бароковий фронтон із волютами, пишно оздоблений барельєфним (див. Барельєф) декором із рослинними орнаментами. У центрі фронтону міститься овальний медальйон зі схрещеними пальмовими гілками й митрополичою митрою з панагією над ними. У тимпані над аркою проїзду в медальйоні — барельєфний герб митрополита Рафаїла (Заборовського): палалаюче серце з хрестом. Рослинний орнамент білий на блакитному тлі, поєднує два рослинні мотиви — аканта і виноградної лози з кетягами. Барокову (див. Бароко) стилістику підкреслюють розкріповки, розвинені карнизи та ускладнена архітектурна пластика.
Значення
Брама Заборовського — своєрідний мистецький підсумок архітектурно-пластичних пошуків української архітектури стилю зрілого бароко. Вона увібрала найхарактерніші форми, композиційні прийоми й орнаментальні мотиви, властиві архітектурі України доби Козаччини і Гетьманщини, та набула символічного значення, виявляючи нашу національну самобутність та нерозривний зв’язок із загальноєвропейським розвитком архітектури.
Додатково
У більшості праць, де згадано Браму Заборовського, помилково вказують архітектурний ордер колон, що фланкують арку проїзду, як коринфський, тоді як насправді — композитний.
Цитата
Доктор мистецтвознавства, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Г. Логвин:
«Але, мабуть, найповніше принципи українського бароко з його народною життєстверджуючою основою виявлені в так званій Брамі Заборовського (…). Яскраве блакитне тло, білі орнаменти і колони, вишуканий за рисунком фронтон вражали урочистістю і багатством».(Цит. за вид.: Логвин Г. Н. По Україні. Стародавні мистецькі пам’ятки. Київ : Мистецтво, 1968. С. 47).
Література
- Вечерський В. В., Годованюк О. М., Тиманович Є. В. та ін. Пам'ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання. Київ : Техніка, 2000. С. 38.
- Вечерський В. В. Українські монастирі. Київ : Наш час, 2008. С. 121–122.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Брама Заборовського в Києві // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Брама Заборовського в Києві (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 16.02.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
