Шедель, Йоганн Готтфрід
Ше́дель, Йо́ганн Ґо́ттфрід (нім. Schеdel, Johann Gottfried; 1680, м. Вандсбек, тепер район м. Гамбурга, Німеччина — 21.02.1752, м. Київ, тепер Україна) — архітектор, представник бароко, автор низки споруд у м. Києві.
|
Шедель, Йоганн Готтфрід (Schеdel, Johann Gottfried) | |
|---|---|
| Народження | 1680 |
| Місце народження | Гамбург |
| Смерть | 21.02.1752 |
| Місце смерті | Київ |
| Місце діяльності | Україна, Росія |
| Напрями діяльності | архітектура |
Життєпис
Початкову фахову підготовку отримав у Німеччині, де на нього справила вплив стилістика нідерландського бароко та архітектурна творчість А. Шлютера (1662; тепер Польща — 1714; тепер Росія), у якого він, імовірно, навчався. 16.06.1713 О. Меншиков найняв Шеделя на російську службу і він переїхав до м. Санкт-Петербурга. У тамтешніх документах ім’я русифікували й стали писати як «Іван Іванович Шейден». 1713–1727 працював разом зі співавторами у м. Санкт-Петербурзі та його околицях, виконуючи архітектурні замовлення О. Меншикова. 1727–1729 був у штаті Будівельної канцелярії. 1729 атестований на архітектора й 1730 переїхав до м. Москви, де працював під керівництвом Б. Растреллі. 1731 на запрошення архімандрита Києво-Печерської лаври Романа (Копи; 1677–1736; тепер Україна) переїхав з родиною до м. Києва, де за підтримки митрополита Київського і Галицького Рафаїла (Заборовського) як головний архітектор митрополії створив свої найвизначніші споруди. З 1744 не отримував платні й неодноразово подавав прохання про дозвіл на повернення до Німеччини, однак не отримав його. 1748 вийшов у відставку з наміром мешкати разом з дружиною і дітьми на хуторі під м. Києвом, займаючись сільським господарством. Мешкав і помер у передмісті Києва Деміївці.
Творчість
Шедель як майстер пізнього європейського бароко спочатку працював над зведенням палацових ансамблів у містах Санкт-Петербурзі, Кронштадті, Стрєльні (обидва останні тепер — внутрішньоміська територія міста федерального значення Санкт-Петербурга, Росія), Оранієнбаумі, Москві (дерев’яний палац Анненгоф). Після переїзду до м. Москви запроєктував і розпочав будівництво там сакральних споруд — церков (Микільська церква у с. Домодєдові; тепер місто Московської області, Росія) і дзвіниці Донського монастиря.
У м. Києві талант Шеделя проявився повною мірою у створенні споруд, які дотепер визначають характер української національної архітектури, в якому загальноєвропейське бароко поєднано з місцевими архітектурно-мистецькими традиціями (див. Українське бароко). З 23-х відомих його творів 16 виконано в м. Києві. Споруди Шеделя надали мистецької завершеності визначним архітектурним ансамблям Києва — Софійського і Києво-Братського Богоявленського монастирів, Києво-Печерської лаври. Слушно вважав Велику лаврську дзвіницю Києво-Печерської лаври не тільки головним своїм твором, а й однією з найвизначніших споруд Європи. Завдяки 17-річній праці Шеделя на Наддніпрянщині розвинувся осередок своєрідної барокової архітектури європейського класу, а центром архітектурного процесу в Україні знову (як і в добу Давньої Русі) став Київ. Шедеври Шеделя стали блискучим підсумком розвитку української національної стилістики в елітарній архітектурі.
Серед архітектурних творів Шеделя:
- палац О. Меншикова на Василівському острові у м. Санкт-Петербурзі 1713–1726;
- палац О. Меншикова в м. Оранієнбаумі з брамою і церквою 1713–1725;
- палац О. Меншикова в м. Стрельні 1716;
- палац О. Меншикова в м. Кронштадті 1720–1724;
- церква Благовіщення на Житному дворі у Московському кремлі 1731 (не збережено);
- Велика лаврська дзвіниця Києво-Печерської лаври 1731–1744;
- реконструкція з надбудовою старого академічного корпусу Києво-Могилянської академії 1732–1740;
- мур Софійського монастиря у Києві з брамою Заборовського 1744–1746;
- реконструкція і надбудова другого і третього ярусів дзвіниці Софійського монастиря у Києві 1746–1748;
- реконструкція будинку намісника Києво-Печерської лаври 1740-х.
Визнання
Належне визнання київська творчість Шеделя отримала тільки на початку 20 ст. у працях істориків архітектури, котрі досліджували українське бароко — І. Грабаря, Ф. Ернста, Г. Лукомського та ін.
|
Додатково
- Вивченню архітектурної діяльності Шеделя присвячено кандидатську дисертацію 1975 мистецтвознавиці Є. Горбенко (1914–2005; Україна). Проте весь тираж її монографії про Шеделя, виданої на основі дисертації, з невідомих причин було знищено.
- Шеделю приписують авторство Кловського палацу, надбудови Будинку митрополита Софійського монастиря (обоє — у м. Києві), деяких прибудов у Києво-Печерській лаврі, проте ці гіпотези не підтверджено історичними джерелами.
- 1744 на виконання указу імператриці Єлизавети Петрівни Шедель розробив і надіслав до м. Санкт-Петербурга проєкт будівництва Андріївської церкви у м. Києві. 1747 до м. Києва з м. Санкт-Петербурга повернули переопрацьований проєкт за підписом Б. Растреллі, у якому було використано авторські інженерні й конструктивні рішення Шеделя. Це спонукало його відмовитися від подальшої професійної діяльності.
Цитата
Переклад
«І треба сказати, що якщо він і не цілком відчув, не зовсім угадав той напрям, у якому можна було б воскресити національне українське мистецтво, то все ж таки він безперечно вдихнув у нього нове життя і воно ще раз, хоч і не надовго, пишно розквітло (…) Винуватець другого розквіту української архітектури безсумнівно дочекається колись докладнішого дослідження.»
Оригінал:
«И надо сказать, что если он и не вполне почувствовал, не совсем угадал то направление, в котором возможно было воскрешение национального украинского искусства, то всё же он бесспорно вдохнул в него новую жизнь и оно ещё раз, хотя и не надолго, пышно расцвело (…) Виновник второго расцвета украинского зодчества несомненно дождется когда нибудь более подробного исследования.»(Цит. за: Грабарь И. Готфрид Шедель // История русского искусства : в 6 т. Москва : И. Кнебель, 1914. Т. 3. С. 110–112. Переклад В. В. Вечерського)
Література
- Грабарь И. Готфрид Шедель // История русского искусства : в 6 т. Москва : И. Кнебель, 1914. Т. 3. С. 97–112.
- Горбенко Е. Архитектор И. Г. Шедель: к 300-летию со дня рождения // Строительство и архитектура. 1981. № 9. С. 26–29.
- Ковпаненко Н. Г., Липа К. А. Шедель Йоганн-Готфрід // Енциклопедія історії України : у 10 т. / Гол. ред. В. А. Смолій. Київ : Наукова думка, 2013. Т. 10. С. 625.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Шедель, Йоганн Готтфрід // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Шедель, Йоганн Готтфрід (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 01.01.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
