Старий академічний корпус Києво-Могилянської академії
Стари́й академі́чний ко́рпус Ки́єво-Могиля́нської акаде́мії — пам’ятка архітектури та історії національного значення у м. Києві, Україна.
Зміст
Історична довідка
Навчальний заклад започатковано 1632 унаслідок об’єднання школи Києво-Печерської лаври з Київською братською школою. З 1633 називається Києво-Могилянським колегіумом на честь протектора — Київського митрополита Петра Могили. Навчання відбувалося в дерев’яних корпусах на Подолі в межах Богоявленського Братського училищного монастиря. 1701 колегії надано статус академії. Муровану двоповерхову споруду зведено 1697–1702. Вона мала на першому і другому поверхах фасадні галереї з аркадами і високий дах з люкарнами (як свідчить теза ректору П. Колачинському гравера І. Щирського 1698). Цей корпус 1704 ґрунтовно реконструйовано (див. Реконструкція), ймовірно, архітектором Й. Старцевим, коштом гетьмана І. Мазепи: розібрано приземкуватий другий поверх і натомість надбудовано ще два, так що споруда стала триповерховою. На східному кінці постала висока баня академічної (конгрегаційної) Благовіщенської церкви. Наступна реконструкція, виконана архітектором Й. Ґ. Шеделем 1732–1740 стараннями митрополита Київського Рафаїла (Заборовського) за підтримки гетьмана Д. Апостола, дещо змінила стилістику й архітектурні форми, але не заторкнула основних характеристик споруди. Вона збереглася у тих формах, яких їй надав Й. Ґ. Шедель.
У літературі поширені версії про те, що корпус до 1732 був одноповерховим або з мурованим першим і дерев’яним другим поверхом.
Тут навчалися, викладали видатні діячі: А. Ведель, М. Бантиш-Каменський, О. Безбородько, М. Березовський, Д. Бортнянський, В. Григорович-Барський, І. Григорович-Барський, П. Гулак-Артемовський, Рафаїл (Заборовський), Георгій (Кониський), М. Ломоносов, І. Нечуй-Левицький, Феофан (Прокопович), Д. Самойлович, Г. Сковорода, Д. Трощинський (1749–1829; тепер Україна), Стефан (Яворський) та інші.
1780 значну частину розміщеної тут академічної бібліотеки знищено пожежею. 1786 російська імператриця Катерина ІІ скасувала монастир і намагалася закрити академію (безуспішно, оскільки на її захист виступив П. Румянцев-Задунайський). 1811 споруду значно пошкоджено пожежею. !817 академію скасовано і 1819 замість неї відкрито Київську духовну академію. 1824 за проєктом архітектора А. Меленського споруду відбудовано. При цьому змінено форму даху, арки галереї нижнього поверху укріплено додатковими пілонами. 1837 під час капітального ремонту влаштовано нові сходи. 1863–1864 за проєктом архітектора П. Спарро арки галерей обох поверхів замуровано й утворено довгі коридори, чим спотворено бароковий головний фасад. У приміщеннях горішнього поверху розміщено бібліотеку, нижнього — експозицію Музею церковних старожитностей (з 1873). 1914 та 1929 виконано ремонт. З початку 1920-х споруду передано Всеукраїнській академії наук (ВУАН) і в ній зберігалася бібліотека закритої Київської духовної академії на 158 тис. томів. 1930 тут мали відкрити Музей міста Києва (не реалізовано). Під час Другої світової війни баню конгрегаційної церкви зруйновано вибухом снаряду. 1950 виконано ремонтно-реставраційні роботи (архітектор Р. Бикова, 1928–1999; Україна); 1970 відреставровано північний та південний фасади. З 1993 це один із корпусів Національного університету «Києво-Могилянська академія».
Характеристика
Мурована триповерхова споруда стоїть у північно-західному куті подвір’я колишнього Богоявленського Братського училищного монастиря (тепер територія Національного університету «Києво-Могилянська академія») на розі вулиці Г. Сковороди з Контрактовою площею. Є архітектурним акцентом у комплексі історичної забудови площі.
Мурований із цегли й потинькований будинок галерейного типу прямокутний у плані, дуже видовжений із заходу на схід. Головним є південний фасад, звернений до Богоявленського собору, який не збережено. Нижній поверх складається з 9 розташованих у ряд прямокутних у плані приміщень, перекритих склепіннями. Їх об'єднує поздовжня аркадна галерея (тепер замурована), з якої влаштовано входи в усі приміщення, згруповані по троє: між двома класними кімнатами розміщено значно менші рекреації. Розпланування будівлі відображено в ритмі аркади першого поверху, яка має через кожні дві арки великого прогону одну меншу. Архітектурне вирішення — у стилі українського бароко з використанням римо-доричного ордера в оформленні галереї другого ярусу. Її спарені колони, поєднані арками, вищі в центральній частині корпусу і значно нижчі по боках. Приміщення другого поверху (класи й конгрегаційний зал) мають плоскі стелі. Вінчав будівлю мансардний дах з заломом і люкарнами (тепер — простий чотирисхилий). Скромніше вирішені північний та західний фасади розчленовано пілястрами. Вікна облямовано наличниками; над ними в рівні другого поверху влаштовано барокові орнаменти в техніці барельєфу. На західному фасаді встановлено меморіальні дошки Г. Сковороді (1964), М. Ломоносову (1973), Гальшці Гулевичівні (1992), Петру (Могилі) (1997).
Значення
Старий академічний корпус Києво-Могилянської академії — найвизначніша навчальна будівля Гетьманщини, зразок для інших аналогічних будівель у містах Чернігові, Переяславі, Харкові. Це одна з небагатьох збережених у м. Києві пам'яток, безпосередньо пов'язаних із перебуванням Г. Сковороди та інших діячів української освіти й науки.
Додатково
Головне іконографічне джерело — теза П. Колачинському гравера І. Щирського — датовано, орієнтовно, 1698. З ним пов’язано два принципові питання, які є дискусійними:
- що саме зображено на цій гравюрі — вже збудовану споруду, чи тільки проєкт її?
- коли саме первісно одноповерхова споруда стала дво- і триповерховою?
У звязку з цим є розбіжності у датуванні корпусу в хронологічних рамках 1697–1704.
Цитата
Ф. Ернст:
«Про перетворення в університет клоплочеться перед Катериною козацька старшина й К. Розумовський. Замість того російський царат провадить послідовне знищення освітнього значіння академії, провадиться нещадне російщення (наказано всі науки «изъяснять на российском языке с наблюдением выговора, каков употребляется в Великороссии»).»Цит. за: Київ: Провідник / за редакцією Ф. Ернста. Харків : Савчук О. О., 2019. С. 580.
Література
- Шероцкий К. Киев: Путеводитель. Киев : Издательство В. С. Кульженко, 1917. С. 158–176.
- Апанович О., Богдалова Н., Горбенко Є., Дорофієнко І., Федорова Л. Старий академічний корпус з Благовіщенською церквою // Звід пам’яток історії та культури України: Енциклопедичне видання: У 28 т. / Київ. Кн. 1. Ч. 1. Київ : Головна редакція Зводу пам'яток історії та культури при видавництві «Українська енциклопедія» ім. М. Бажана, 1999. С. 200–203.
- Годованюк О. Старий академічний корпус Києво-Могилянської академії // Пам'ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання. Київ : Техніка, 2000. С. 39–40.
- Селюк Р. До історії проектування та будівництва староакадемічного корпусу Києво-Могилянської академії // Українська академія мистецтва: Дослідницькі та науково-методичні праці. Вип. 7. Київ, 2000. С. 169–175.
- Вечерський В. Архітектурні фундації гетьмана Івана Мазепи // Культурна спадщина Києва: дослідження та охорона історичного середовища. Київ : АртЕк, 2003. С. 36–43.
- Київ : Провідник / за редакцією Ф. Ернста. Харків : Савчук О. О., 2019. С. 574–584.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Старий академічний корпус Києво-Могилянської академії // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Старий академічний корпус Києво-Могилянської академії (дата звернення: 2.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 14.09.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
