Безбородько, Олександр Андрійович
.jpg)
Безборо́дько, Олекса́ндр Андрі́йович (25.03.1747, м. Глухів, тепер Шосткинського району Сумської області, Україна — 17.04.1799, м. Санкт-Петербург, тепер Росія) — бунчуковий товариш, дипломат і державний діяч Російської імперії. Князь, сенатор, канцлер (усі — з 1797). Син А. Безбородька, брат І. Безбородька.
|
Безбородько, Олександр Андрійович | |
|---|---|
| Народження | 25.03.1747 |
| Місце народження | Глухів |
| Смерть | 17.04.1799 |
| Місце смерті | Санкт-Петербург |
| Місце поховання | Олександро-Невська лавра |
| Alma mater | Національний університет «Києво-Могилянська академія» |
| Напрями діяльності | державний діяч |
Зміст
Життєпис
Отримав домашню початкову освіту, навчався в Києво-Могилянській академії (тепер Національний університет «Києво-Могилянська академія»). Мав феноменальну пам’ять, міг цитувати цілі сторінки текстів.
1765 в чині бунчукового товариша вступив на службу до канцелярії президента Другої Малоросійської колегії П. Румянцева-Задунайського, від 1767 — управитель канцелярії. Брав участь у Генеральному описі Лівобережної України 1765–1769.
Під час російсько-турецької війни 1768–1774 (див. Російсько-турецькі війни) командував Ніжинським, Лубенським та Миргородським полками. Згодом київський полковник.
Від 1775 статс-секретар імператриці Катерини ІІ. Член Державної ради. 1779 нагороджений чином бригадира та земельними маєтностями.
Директор Поштового департаменту (від 1782), здійснив низку реформ поштової служби. Був долучений до розв’язання фінансових питань у Російській імперії.
1784 отримав чин генерал-майора, титул графа, ввійшов до складу Колегії іноземних справ.
Після смерті Катерини ІІ (1796) імператор Павло І залишив Безбородька на державній службі у званні фельдмаршала. Безбородько домігся від імператора видання указу 1796 про часткове відновлення на Лівобережній Україні адміністративно-судових установ ліквідованої Гетьманщини.
Від 1790 — дійсний таємний радник, 1793 — обер-гофмейстер, 1797 — сенатор, канцлер, князь.
1799 подав у відставку.
Похований на території Олександро-Невської лаври (м. Санкт-Петербург, тепер Росія).
Не залишив заповіту. Згодом серед його паперів знайшли «Записку для укладення духовного заповіту», датовану 1799, згідно з якою все майно успадкував брат І. Безбородько. Заповідав спрямувати відсотки від щорічних вкладів капіталу на утримання притулків для пристарілих і калік. І. Безбородько виділив частину коштів на заснування Гімназії вищих наук у м. Ніжині (тепер Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя).
Діяльність
Вправний політик і дипломат. Знав латинську та грецьку мови, вивчав італійську, німецьку та французьку.
Підготував і уклав близько 30 міжнародних договорів. Власноручно писав акти законодавства 1770–1780, які видавали від імені Катерини ІІ.
Один з ініціаторів підготовки та реалізації другого (1793) та третього (1795) поділів Польщі, укладенні Ясського мирного договору 1791.
Великий землевласник. На кінець царювання Катерини ІІ мав 16 тис. кріпаків.
Навколо Безбородька гуртувалися особи, які прагнули обійняти високі посади, серед них державні діячі П. Завадовський (1738; тепер Україна — 1812; тепер Росія), Г. Милорадович (1765–1828), Д. Трощинський (1749–1829; обидва — тепер Україна), племінник В. Кочубей (1768; тепер Україна — 1834; тепер Росія) та ін. Неодноразово клопотав перед імператрицею за майбутнє свого брата І. Безбородька.
Представляв інтереси найпоміркованішого крила в українському автономістському русі 18 ст.
Літературна діяльність
Автор кількох творів з історії України, Молдови та російсько-турецьких воєн.
Уклав список гетьманів та генеральної старшини України для видання В. Рубана «Короткий літопис Малої Росії з 1506 до 1776 року» (рос. «Краткая летопись Малой России с 1506 по 1776 год»; 1777).
За гіпотезою М. Слабченка, є імовірним автором «Історії Русів».
Зібрав колекцію картин, бронзи й порцеляни. 330 оригінальних полотен зі збірки Безбородька зберігають в Ермітажі та Державному Російському музеї (обидва — м. Санкт-Петербург, Росія), частину — у Ніжинському державному університеті імені Миколи Гоголя.
Протекцією Безбородька користувались діячі культури: Г. Державін, О. Радіщев, Д. Фонвізін та ін.
Нагороди та визнання
Кавалер орденів: Святого князя Володимира І ступеня (1782), Святого Олександра Невського (1784), Святого апостола Андрія Первозваного (1797). Нагороджений хрестом Святого Іоанна Єрусалимського (1797) та ін.
Член Російської академії (з 1784), почесний аматор Академії мистецтв імператорської.
Додатково
Безбородько був головним розпорядником під час коронації імператора Павла І.
Будинок Безбородька в м. Санкт-Петербурзі (вул. Поштамська) із картинною галереєю вважали однією з найрозкішніших садиб міста.
Не був одружений, але мав позашлюбну дочку («вихованку») Н. Верецьку (1790–1826; тепер Росія).
Література
- По поводу столетия со времени смерти А. А. Безбородька // Киевская старина. 1839. № 5. С. 77–78.
- Григорович Н. Канцлер Князь Александр Андреевич Безбородко в связи с событиями его времени : в 2 т. Санкт-Петербург : Типография В. С. Балашева, 1879–1881.
- Карнович Е. П. Замечательные и загадочные личности 18 и 19 столетий. Санкт-Петербург : Издание А. С. Суворина, 1884. 520 с.
- Хижняк З. І. Безбородько Олександр Андрійович // Києво-Могилянська академія в іменах XVII–XVIII ст. / Відп. ред. В. С. Брюховецький; упоряд. З. І. Хижняк. Київ : ВД «КМ Академія», 2001. С. 62–63.
- Симоненко Р. Безбородько Олександр Андрійович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / Гол. ред. В. А. Смолій. Київ : Наукова думка, 2003. Т. 1. С. 211–212.
- Кучерявець В. «Перший видатний державний муж з Росії з українських уродженців»: князь Олександр Андрійович Безбородько // Ніжинська старовина. 2010. Вип. 9 (12). С. 15–24.
- Половець В. Олександр Андрійович Безбородько (1747–1799) // Сіверянський літопис. 2018. № 1–2. С. 322–331.
- Жадько В. Болять Україні могили її поколінь. Київ : [б. в.], 2020. 359 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Безбородько, Олександр Андрійович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Безбородько, Олександр Андрійович (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 21.12.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
