Гулак-Артемовський, Петро Петрович
Гула́к-Артемо́вський, Петро́ Петро́вич (27.01.1790, м. Городище, тепер Черкаської області, Україна — 13.10.1865, м. Харків, тепер Україна) — письменник, перекладач, педагог, громадський діяч. Писав українською, російською, французькою мовами.
|
Гулак-Артемовський, Петро Петрович | |
|---|---|
| Народження | 27.01.1790 |
| Місце народження | Городище, Україна |
| Смерть | 13.10.1865 |
| Місце смерті | Харків, Україна |
| Alma mater | Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна |
| Місце діяльності | Харків |
| Напрями діяльності | письменник, перекладач, педагог, громадський діяч |
Зміст
Життєпис
Народився в сім’ї священика, настоятеля Покровської церкви в м. Городищі. 1801 вступив до Києво-Подільської бурси, згодом до Київської академії (тепер Києво-Могилянська академія), 1813 залишив навчання. На цей час припадають перші спроби літературної творчості — здійснив переклад поеми Н. Буало-Депрео «Налой» («Le Lutrin»).
1814 виїхав до м. Бердичева, де впродовж трьох років викладав у приватному жіночому пансіоні і працював приватним учителем у кількох польських шляхетських родинах.
1817 зарахований до Харківського університету (тепер Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна) як вільний слухач. Статус випускника був необхідний для здобуття дворянського (не спадкового) стану. 1818 з ініціативи Гулака-Артемовського в університеті організовано курс польської мови. Паралельно працював у Харківському інституті шляхетних дівчат як викладач французької (понад 30 років).
1820 склав екзамен на звання кандидата, написав роботу «Про церковне красномовство від Феофана до Платона» і почав викладати історію, географію та статистику. Його висунули на посаду професора кафедри російської історії. 1821 захистив дисертацію на тему «Про користь історії взагалі й переважно вітчизняної та про спосіб викладання останньої», здобув ступінь магістра словесних наук.
1823 у званні ад’юнкта був призначений на кафедру російської історії. 1825 отримав посаду екстраординарного, а 1828 — ординарного професора.
1827 Гулака-Артемовського призначили інспектором класів Харківського інституту шляхетних дівчат. Від 1831 — завідувач навчальної частини Харківського й Полтавського інститутів шляхетних дівчат.
З 1829 тричі обирався деканом факультету словесності. 1841–1849 обіймав посаду ректора Харківського університету.
Творчість
Друкуватися почав 1817 у часописі «Український вісник», перша робота — переклад російською мовою оди Ж.-Ж. Руссо «Осліплення смертних». Згодом були опубліковані вільні переклади творів Горація, Дж. Мільтона, Ж. Расіна та ін. 1819 надруковано перші оригінальні поезії Гулака-Артемовського: «Мудрість» («Мудрость») і «Ясновельможній графині Г. О. Г-вій» («Ее с-ву графине А. А. Г-вой»). У цих текстах він постає як послідовний симпатик ідей французького й польського класицизму. Перший відомий твір, написаний українською мовою, адресований Г. Квітці-Основ’яненку — «Справжня добрість» (1817).
Гулак-Артемовський писав байки езопівського типу, які сам називав «казками» або «приказками». Найвідомішу з них під назвою «Пан та Собака» (в основі сюжет твору польського письменника І. Красіцького «Пан і пес» («Pan і pies») опубліковано 1818 в журналі «Український вісник». У тому ж номері світ побачила поезія «Супліка до Грицька Квітки» з загальним зверненням до читачів «Люди добрі, і ви, панове громада!», у якому автор дав тлумачення окремих слів.
1820–1827 фактично полишив художню творчість через зайнятість в університеті. 1827 написав байки «Батько та Син», «Дві пташки в клітці», «Рибка». Тоді ж видав перші в українській літературі романтичні балади «Твардовський» (переспів «Пані Твардовська» А. Міцкевича) і «Рибалка. Малоросійська балада» («Рыбак. Малороссийская баллада»; за мотивом твору Й. В. Гете).
Наприкінці 1820–1830-х робить низку переспівів творів Горація: «До Пархома. І», «До Пархома ІІ» (обидві опубліковані 1827) та «XIV ода Горація, книга ІІ», «ІХ ода Горація, книга ІІ», «XXXIV ода Горація, книга І» (написані 1832, за життя не оприлюднені).
У 1830-х Гулак-Артемовський припинив активну літературну діяльність через політичні події (Декабристів повстання і Польське повстання 1830–1831), які призвели до посилення реакції в Російській імперії, а також особисті причини (хвороба дружини, донос, у якому його звинуватили в причетності до антидержавної змови). Серед написаних віршів у цей період — «Петро мужик непоказний…» (1833, опубліковано 1897).
До художньої діяльності повернувся після відставки з посади ректора Харківського університету. Написав низку оригінальних поезій, провідною рисою яких є автобіографізм: «Голився я на тиждень раз…» (1851), «В Полтаву, моей милой Полинашке» (1855), «Колись було…» (1857) та ін. Наприкінці 1850-х також здійснив низку українських перекладів псалмів.
Усі твори, написані після 1830-х, опубліковано після смерті письменника.
Визнання
2017 відкрито пам’ятник Гулаку-Артемовському біля Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (скульптор — О. Рідний).
К тебе возведох очи мои, живущему на небеси и проч.
До тебе, Господи, що там живеш на небі,
Звертаю очі я в пригоді і в потребі.
Як наймит з панських рук рятунку й ласки жде
Або як наймичка прохать до пані йде,
Щоб запобігла їй чим в нуждочці, небозі,
Так ми шукаємо добра й підмоги в бозі.
Ой, змилуйсь, Господи! Та змилуйся ж на нас!
Бо ворог дошкуля до сліз під інший час;
А гірш од всіх чваньки нам допекли ті пишні,
Що тільки, бач, вони святі, а ми всі грішні.
(Поетичні твори. Київ : Наукова думка, 1984. С. 102.).
Твори
- Сочинения. Киев : Типография Корчак-Новицкого, 1888. 26 с.
- Твори. Київ : Державне видавництво України, 1928. 434 с.
- Байки, балади, лірика. Київ : Радянський письменник, 1958. 210 с.
- Поетичні твори. Київ : Наукова думка, 1984. 272 с.
Література
- Айзеншток І. П. Гулак-Артемовський. Харків : Укрголовліт, 1927. 94 с.
- Борзенко О. І. Сентиментальна «провінція» (Нова українська література на етапі становлення). Харків : [б. в.], 2006. 322с.
- Матвіїшин В. Г. Петро Гулак-Артемовський — зачинатель українського художнього перекладу // Матвіїшин В. Г. Український літературний європеїзм. Київ : ВЦ «Академія», 2009. С. 111–119.
- Петляк А. Твори Ігнація Красіцького та Адама Міцкевича у вільних пе¬рекладах Петра Гулака-Артемовського // Проблеми слов'янознавства. 2011. Вип. 60. С. 123–130.
- Бакіров В. С., Безхутрий, Ю. М.; Бердута, М. З. та ін. Харківський університет і українська культура. До 210-річчя від часу заснування ХНУ імені В. Н. Каразіна. Xарків : Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2015. 296 с.
- Петро Гулак-Артемовський // Історія української літератури : в 12 т. / За ред. М. П. Бондар, Л. З. Мороз, І. В. Лімборський. Київ : Наукова думка, 2016. Т. 3. С. 395–412.
- Коляда І. А., Коляда Ю. І., Кирієнко О. Ю. та ін. Петро Гулак-Артемовський. Харків : Фоліо, 2019. 128 с.
Автор ВУЕ
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 27.01.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
