Квітка-Основ’яненко, Григорій Федорович
Кві́тка-Основ’я́ненко, Григо́рій Фе́дорович (Квітка, Григорій Федорович; псевдоніми: Фалалей Повинухін, Грицько Основ’яненко, Аверіан Допитливий, Земляк; 29. 11. 1778, с. Основа, тепер у межах м. Харкова, Україна — 20. 08. 1843, м. Харків, тепер Україна) — просвітитель, прозаїк, публіцист, драматург. Писав українською і російською мовами.
|
Квітка-Основ’яненко, Григорій Федорович | |
|---|---|
| Псевдоніми | Фалалей Повинухін, Грицько Основ’яненко, Аверіан Допитливий, Земляк |
| Справжнє ім’я | Григорій |
| Справжнє прізвище | Квітка |
| Народження | 29.11.1778 |
| Місце народження | Основа |
| Смерть | 20.08.1843 |
| Місце смерті | Харків |
| Місце діяльності | Україна |
| Напрями діяльності | літературна творчість, драматургія, громадська діяльність |
| Традиція/школа | Сентименталізм |
Життєпис
Походив із давнього слобожанського старшинського роду, за яким було визнано права дворянства. Здобув домашню освіту. Номінально був зарахований на військову службу (1793–1797), але фактично її не проходив. 1804–1805 був послушником у Курязькому Преображенському монастирі (тепер у с. Подвірки Харківського району Харківської області, Україна). Належав до найдіяльніших учасників громадського життя м. Харкова 1810–1830. Брав участь у заснуванні Харківського театру, Благодійного товариства, Харківського інституту шляхетних дівчат, Харківської публічної бібліотеки, виданні журналу «Український вісник» («Украинский вестник»). Був предводителем дворян Харківського повіту (1817–1828), суддею совісного суду (1832–1840), головою Харківської палати кримінального суду (1840–1843). 1821 одружився з А. Вульф (1800–1852), яка мала помітний вплив на його творчість.
Творчість
Чільний представник українського сентименталізму. 1816 вперше опублікував жартівливі вірші в журналі « Харківський Демокрит ». Помітний суспільний резонанс викликали гумористичні твори, написані у формі листів обмеженого провінціала Фалалея Повинухіна. Використав іронічну самохарактеристику автора листів для утвердження просвітницьких ідеалів.
Звертався до драматургійної творчості. У сатиричній комедії «Приїжджий зі столиці, або Шарварок у повітовому місті» («Приезжий из столицы, или Суматоха в уездном городе»; 1827, опубліковано 1840) висміяв вади місцевого чиновництва. Продовжив цю тему в дилогії «Дворянські вибори» («Дворянские выборы»; 1829), у якій з’явився образ спритного сільського писаря Шельменка. Згодом він став центральним персонажем п’єс «Шельменко — волосний писар» («Шельменко – волостной писарь»; 1829) і «Шельменко-денщик» (1838).
Сентиментальною повістю «Маруся» (1832, опубліковано 1834) задекларував себе як український письменник. Протягом 1830-х з’явилася низка повістей і оповідань, у яких описав народні етичні ідеали, їхню реалізацію в ментальності українського селянина, естетику народного побуту. Неповторного колориту творам надав за допомогою образу оповідача — мудрого, іронічного й проникливого Грицька Основ’яненка.
Подолав стереотипи, що обмежували функціонування української мови сферою бурлеску, вдосконалив літературну мову. Присвятив алегоричне оповідання «Салдацький патрет» (1833) та публіцистичне послання «Супліка до пана іздателя» (1833) захистові перспектив національної культури. Критичне ставлення до застарілих форм суспільного устрою, консерватизму й забобонності втілив у повісті «Конотопська відьма». П’єса «Сватання на Гончарівці» (1835, першу редакцію опубліковано 1836) засвідчила письменницьку спостережливість автора та його ґрунтовне знання слобожанської етнографії. Беззмістовне животіння провінційних поміщиків сатирично описав у романі «Пан Халявський» («Пан Халявский»; 1839). Прикладом регіонального патріотизму та уваги письменника до власного родоводу стали оповідання «Заснування Харкова» («Основание Харькова»; 1843), історичні й етнографічні статті.
Визнання
У містах Києві, Харкові, Львові, Дніпрі, Рівному, Івано-Франківську, Чернівцях та ін. іменем письменника названі вулиці.
1993 в м. Харкові встановлено бронзове погруддя Квітки-Основ’яненка; робота скульптора С. Якубовича (нар. 1923; Україна), архітектора Ю. Шкодовського (1947–2020; Україна).
2008 Національний банк України випустив монету, присвячену письменникові (автор моделі В. Атаманчук ) в серії «Видатні особистості України»
Додатково
Листувався з Т. Шевченком. Т. Шевченко присвятив йому вірш.
П’єси Квітки-Основ’яненка ставлять в театрах України та за її межами. Твори перекладено польською та болгарською мовами. 1845 в м. Парижі опубліковано повість «Сердешна Оксана» французькою мовою.
Твори
- Письма к издателям // Украинский вестник. 1816. Ч. 1 (січень). С. 130–136; Ч. 1 (лютий). С. 255–262; Ч. 2 (квітень). С. 131–142; Ч. 3 (липень). С. 224–236; Ч. 4 (листопад). С. 250–263; 1817. Ч. 8 (жовтень). С. 121–127.
- Письма к Лужницкому старцу // Вестник Европы. 1822. № 4 (лютий). С. 306–314; № 7 (квітень). С. 232–235; № 9–10 (травень). С. 141–145.
- Шельменко, волостной писарь. Харьков : Унверситетская типография, 1831. 96 с.
- Шельменко денщик. Харків : А. Hестеpов, 1840. 179 с.
- Добре роби — добре й буде. Львів : Просвіта, 1874. 50 с.
- Салдацький патрет. Львів : Просвіта, 1931. 28 с.
- Пан Халявский. Киев : Держлітвидав України, 1950. 227 с.
- Твори : у 8 т. Київ : Дніпро, 1968–1970.
- Зібрання творів : у 7 т. Київ : Наукова думка, 1978–1981.
- Конотопська відьма. Сватання на Гончарівці та інші твори. Донецьк : БАО, 2008. 415 с.
- Маруся. Харків : Віват, 2017. 127 с.
- Сердешна Оксана. Київ : Центр учбової літератури, 2021. 224 с.
Література
- Гончар О. Г. Квітка-Основ'яненко: життя і творчість. Київ : Наукова думка, 1969. 365 с.
- Словник мови творів Г. Квітки-Основ’яненка : у 3 т. / Відп. ред М. А. Жовтобрюх. Харків : Харківський державний університет ім. О. М. Горького, 1978–1979.
- Борзенко О. І. Сентиментальна «провінція». Харків : Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2006. 322 с.
- Шепель Л. Ф. Квітка-Основ’яненко, Григорій Федорович // Енциклопедія історії України : в 10 т. / Гол. редкол. В. А. Смолій. Київ : Наукова думка, 2007. Т. 4. С. 165.
- Ушкалов Л. Григорій Квітка-Основ’яненко. Харків : Фоліо, 2012. 120 с.
- Парамонов А. Григорій Квітка-Основ’яненко: Від Основи до Харкова. Харків : Видавець Андрій Парамонов, 2023. 128 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Ісіченко А. І. Квітка-Основ’яненко, Григорій Федорович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Квітка-Основ’яненко, Григорій Федорович (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 27.11.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
