Григорович-Барський, Іван Григорович
Григоро́вич-Ба́рський, Іва́н Григо́рович (1713, м. Київ, тепер Україна — 10.09.1791, там само) — архітектор, представник бароко, автор низки споруд у м. Києві.
|
Григорович-Барський, Іван Григорович | |
|---|---|
| Народження | 1713 |
| Місце народження | Київ |
| Смерть | 10.09.1791 |
| Місце смерті | Київ |
| Alma mater | Києво-Могилянська академія |
| Напрями діяльності | архітектура |
Брат В. Григоровича-Барського.
Зміст
Життєпис
Народився в заможній купецькій сім’ї, яка перебралася на Київщину з м. Бара, тепер Вінницької області, Україна. Батько був церковним старостою церкви Успіння Богородиці Пирогощі в Києві. Від 1724 до початку 1730-х навчався у Києво-Могилянській академії, після чого був підприємцем і служив у київському магістраті, зокрема й інстигатором (наглядав за дотриманням у місті містобудівної дисципліни: меж домоволодінь, пожежної безпеки тощо). Упродовж тривалого часу був райцею (ратманом) — обраним членом магістрату згідно з Магдебурзьким правом. Архітектурну діяльність розпочав 1748 з прокладення водогону на Поділ і спорудження там водорозбірного фонтану. Працював переважно у м. Києві, іноді виїжджаючи на будівництво у Козелець (тоді — адміністративний центр Київського козацького полку) та Красногірський монастир біля м. Золотоноші. Від відрядження для архітектурної праці до м. Глухова відмовився, посилаючись на завантаженість роботою у м. Києві. Співпрацював з архітектором А. Квасовим. Був виробником і постачальником будівельних матеріалів на різні київські будови, мав два власні цегельні заводи. Мешкав на Подолі у власному будинку, збудованому за своїм проєктом (не збережено). Протягом 1780-х зумів документально підтвердити своє шляхетство (дворянство, див. також Шляхта), успадковане нащадками.
Діяльність
Збудував понад 30 мурованих споруд — житлових, громадських, господарських, інженерних, церковних. Серед них: зерносховище Київського магістрату, старий гостиний двір, магістратський поштовий двір, корпуси келій Києво-Братського Богоявленського та Грецького монастирів на Подолі, трапезна, келії і будинок архімандрита Кирилівського монастиря, дзвіниця церкви Успіння Богородиці Пирогощі, Воскресенська церква (усі в м. Києві). Найвизначнішим твором архітектури поза межами м. Києва є собор Різдва Богородиці та дзвіниця в Козельці. Тут архітектор працював разом із А. Квасовим і, за власним визнанням, збудував дзвіницю, а в соборі «штукатурію тинькував» (тобто виконував бароковий скульптурний декор фасадів та в інтер’єрі).
Його ж авторству належать репарації (реконструкції, відбудови) низки старовинних споруд: трапезної Софійського монастиря в Києві, дзвіниці церкви Миколи Доброго, Кирилівської, Петропавлівської й Успіння Богородиці Пирогощі церков, житлового будинку Биковського тощо.
Кілька визначних будівель і споруд приписують Григоровичу-Барському на підставі ідентичності архітектурних форм і стилістики, хоча документальних підтверджень його авторства не виявлено. Це: церква Святих Константина та Єлени на Подолі у м. Києві, Воскресенська церква та дзвіниця у м. Чернігові, Михайлівська церква у Воронежі. Водночас Трьохсвятительську церкву в Лемешах та церкву Святого Іоанна Богослова у м. Ніжині приписують Григоровичу-Барському безпідставно, оскільки автором їх був А. Квасов.
Архітектурна творчість Григоровича-Барського розвинула ті стилістичні тенденції прикінцевого етапу українського бароко, які ґрунтувалися на творчій спадщині Й. Г. Шеделя (звідси й походить гіпотеза про можливе учнівство Григоровича-Барського у Й. Г. Шеделя): це пластичне й вигадливе пізнє бароко, в якому традиції місцевого зодчества поєднано з європейськими досягненнями та деякими рисами прийдешнього стилю класицизму.
Серед витворів Григоровича-Барського:
- дзвіниця Петропавлівської церкви на Подолі у м. Києві 1744-1750 (не збережено);
- міський водогін та фонтан «Самсон» у Києві 1748–1749 (не збережено; відбудовано 1981–1982);
- огорожа, брами, вежі й Надбрамна церква-дзвіниця Кирилівського монастиря в Києві 1748–1760, 1760–1773 (збережено частково, крім церкви-дзвіниці);
- брама Іллінської церкви на Подолі у м. Києві 1755;
- собор Різдва Богородиці та дзвіниця в Козельці (разом з А. Квасовим) 1759–1770;
- бурса Києво-Могилянської академії на Подолі 1760–1778;
- Покровська церква в Києві 1766–1772;
- Покровський собор Красногірського монастиря біля м. Золотоноші Черкаської області 1767–1771;
- Братський корпус та Петропавлівська надбрамна церква-дзвіниця Межигірського Спасо-Преображенського монастиря 1764–1766, 1772–1774 (не збережено);
- церква Миколи Набережного у м. Києві 1772–1775;
- реконструкція житлового будинку Биковського у м. Києві 1780-і.
Визнання
Особиста архітектурна творчість Григоровича-Барського була дуже плідною: за 40 років він виконав значні інженерні роботи на Подолі, створив багато споруд у м. Києві та його околицях, на Лівобережній Україні. Його вважають найвидатнішим київським зодчим пізнього бароко, який не тільки лишив непересічні зразки власної творчості, а й надав нового стилістичного звучання старовинним архітектурним витворам (Кирилівська, Петропавлівська і Успіння Богородиці Пирогощі церкви у м. Києві). Усі збережені споруди його авторства тепер є архітектурними пам’ятками національного значення. З 1988 у м. Києві є вулиця І. Григоровича-Барського; з 2015 у м. Барі — вулиця Григоровичів-Барських.
Додатково
- Срібна монета «Родина Григоровичів-Барських» номіналом 10 гривень, випущена Національним банком України 2011, містить помилкову дату смерті архітектора, а пам’ятний поштовий конверт з маркою «Іван Григорович-Барський» 2013 містить помилкове зображення архітектора, яке насправді є портретом письменника Д. Григоровича (1822–1899; тепер Росія).
- Існує версія версія, що І. Григорович-Барський народився у с. Літковичі, тепер с. Великі Літки Броварського району Київської області.
- І. Григорович-Барський 15.01.1744 одружився з дочкою київського бурмістра (керівника магістрату) Д. Чишинича-Власенка Тетяною (1727–1792; тепер Україна). Вони мали 15 дітей. Їхні сини Олександр (1749–1794; тепер Україна) та Йоаким (Яким; 1751–1815; тепер Україна) були київськими бурмістрами; Олександр також очолював цехову управу, а Йоаким успадкував від батька 2 цегельні заводи — на Подолі й на р. Либеді. Поіменно відомо 544 нащадки І. Григоровича-Барського, з них понад 100 живуть тепер у різних країнах світу. Одна з нащадків І. Григоровича-Барського — художниця Г. Севрук.
Галерея
|
Цитати
Історик архітектури В. Січинський:
«Вихований в українських барокових традиціях, архітект І. Барський творив свої проекти в переходовому стилі від бароко до клясицизму з елементами стилю рококо. Одначе, будови нашого мистця визначаються своєрідним стилем на основі цілої культури української архітектури і народного мистецтва. Факти з діяльности І. Барського і самі його споруди свідчать, що був він не тільки визначним мистцем, але також і добрим техніком-інженером.
Твори київського архітекта Івана Барського становлять собою важливий етап розвитку пізнього бароко. В нього помічаємо справжню творчість, вигадливу і оригінальну думку, плідне перетворення світових стилів і течій в характері української ментальности і власного народного вислову.»(Цит. за: Січинський В. Історія українського мистецтва : в 2 т. Нью-Йорк : Наукове товариство ім. Шевченка в Америці, 1956. Т. 1. С. 138-139.)
Література
- Архітект Іван Барський // Січинський В. Історія українського мистецтва : у 2 т. Нью-Йорк : Наукове товариство ім. Шевченка в Америці, 1956. Т. 1. С. 138–139.
- Крощенко Л. Гражданские постройки архитектора Ивана Григоровича-Барского // Строительство и архитектура. 1981. № 1. С. 29–30.
- Кілессо Т. Невідомі факти життя і творчості Івана Григоровича-Барського // Архітектура України. 1992. № 3. С. 52–54.
- Мойсеєнко З., Чепелик В. Співець українського бароко // Григорович-Барський Іван Григорович (1713–1791) / Уклад. О. В. Углова. Київ : Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека ім.В. Г. Заболотного, 2016. С. 7–17.
- Юрченко С. Маловідоме креслення Івана Григоровича-Барського // Сіверщина в історії України. 2016. Вип. 9. С. 101–103.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Григорович-Барський, Іван Григорович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Григорович-Барський, Іван Григорович (дата звернення: 7.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 22.02.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
