Кирилівська церква в Києві
Кири́лівська це́рква в Ки́єві — пам’ятка архітектури національного значення, Україна.
Зміст
Загальні відомості
Міститься на пагорбі стародавнього урочища Дорогожичі на північній околиці м. Києва і є архітектурною домінантою.
Історична довідка
У часи Давньої Русі Дорогожичі контролювали шлях до м. Києва із міст Вишгорода, Чернігова, Полоцька, Смоленська, Новгорода (тепер Великий Новгород, РФ). Представник чернігівської князівської династії Ольговичів Всеволод Ольгович, охрещений як Кирило, ставши великим князем Київським (1139–1146), заснував на Дорогожичах свій патрональний монастир на честь святого Кирила Александрійського, усі споруди якого були дерев’яними. Муровану церкву збудовано у середині 12 ст. (точну дату не з’ясовано) на замовлення вдови князя Марії Мстиславівни, яку тут поховано разом із чоловіком. Після монголо-татарської навали відомостей про церкву немає до 16 ст. У 1605–1608 її було занедбано. Тоді за ігумена Василя (Красовського) під час ремонту відновлено верх бані та замість зруйнованих первісних зведено нові, значно нижчі циліндричні склепіння. 1687–1697 за ігумена Інокентія (Монастирського) (?–1697; тепер Україна) споруджено чотири наріжні бані з бароковими (див. Бароко) верхами, зроблено карниз, зрубано напівколони на пілястрах, на західному фасаді побудовано два контрфорси. Після пожежі 1734 протягом 1740–1760-х під керівництвом архітектора І. Григоровича-Барського виконано значні роботи: оздоблено ліпним декором фасади, на західному зведено пишний бароковий фронтон, на місці довколишніх дерев’яних монастирських споруд збудовано дзвіницю (не збережено), трапезну, браму тощо. 1786 у зв’язку з секуляризацією монастирських маєтностей Кирилівський монастир скасовано і в ньому влаштовано інвалідний притулок, перетворений на початку 19 ст. на Кирилівську лікарню для психічно хворих. Кирилівська церква стала лікарняним храмом, її стіни всередині потиньковано (див. Тиньк) і побілено.
1860 в інтер’єрі церкви під тиньком виявлено фрески 12 ст. Протягом 1880-х під керівництвом мистецтвознавця професора А. Прахова фрески, що збереглися, розчистили від тиньку й «поновили» олійними фарбами (за винятком південної апсиди) викладачі та учні Київської рисувальної школи М. Мурашка І. Селезньов, М. Климанов, X. Платонов (1842–1907; тепер Росія — Україна), І. Їжакевич, С. Костенко, В. Замирайло С. Гайдук тощо. З 1884 у розмалюванні інтер’єру церкви брав участь М. Врубель. За проєктом А. Прахова на місці барокового іконостаса 18 ст. споруджено мармурову передвівтарну перегородку з іконами та мармурові парапети на хорах.
1929 Кирилівську церкву закрито й оголошеному музеєм-заповідником. З того часу проведено великі архітектурно-археологічні дослідження й реставрацію храмового живопису. Кирилівська церква входить до складу Національного заповідника «Софія Київська». З 1996 тут конфліктно співіснують музей і діюча церква Української православної церки Московського патріархату, священники якої вимагали знищити розписи М. Врубеля як «неканонічні» й «неблаголіпні».
Характеристика
Це тринавовий, шестистовпний, однобаневий, триапсидний хрестовокупольний храм, характерний для сакрального зодчества Давньої Русі другої половини 12 ст. Внутрішнє розпланування збережено з 12 ст., як і первісне порядове мурування з плінфи на вапняно-цем’янковому розчині, що йде по всьому периметру стін до основ закомар, включаючи апсиди, опорні стовпи, пандативи й частково підбанник. Фасади членувалися пілястрами з напівколонами. На рівні низу закомар проходив аркатурний (див. Аркатура) фриз, тонкі напівколонки прикрашали апсиди та підбанник. Основні розміри споруди: довжина — 31 м, ширина — 18,4 м, висота — 28 м. У давнину храм мав з трьох боків галереї або притвори, зведені одночасно з основним об’ємом (не збережено). Площини фасадів первісно мали фактуру цегляного мурування з затиранням швів; відкоси вікон і портали розмальовано фресками. Храм має нартекс, у стінах якого зроблено чотири ніші-аркосолії, де стояли князівські саркофаги. У південній частині нартексу була хрещальня, залишки якої знайдено під час археологічних досліджень. У західній частині храму є П-подібні в плані хори, куди ведуть вузькі сходи з нартекса в товщі північної стіни. Купол поставлено над перехрестям головної нави й трансепта. Циліндричний підбанник посаджено на овальне кільце, для чого з західного боку зведено додаткову арку. У південній апсиді також були невеликі хори, від яких збережено сходи в товщі південної стіни.
У Кирилівській церкві збережено 800 кв. м фресок 12 ст., розчищених реставраторами з-під пізніших малювань: у підбаннику — постаті апостолів і пророків, на пандативах — євангелісти, на підпружних арках — медальйони з зображенням мучеників, у центральній апсиді — «Євхаристія», на стовпах тріумфальної арки – «Стрітення», у трансепті – «Різдво Христове» на південній стіні та «Успіння Богородиці» на північній; у південній апсиді — житійний цикл, присвячений святим Кирилу та Афанасію Александрійським, у нартексі — «Страшний суд» тощо. Темперний живопис кінця 17 ст. представлено портретом ігумена Інокентія (Монастирського). З олійного живопису 1880-х найбільшу цінність мають твори М. Врубеля: «Зішестя Святого Духа на апостолів» на склепінні хорів, «Надгробний плач» у ніші аркосолія та ікони в передвівтарній перегородці («Богоматір», «Ісус Христос», «Святий Кирило Александрійський» і «Святий Афанасій Александрійський»).
Значення
Кирилівська церква є унікальною пам’яткою архітектури 12–17 ст. і монументального мистецтва 12, 17 та 19 ст. З огляду на це її з ініціативи України 2009 внесено до Попереднього списку (Tentative List) всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (див. Список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО).
Література
- Асєєв Ю. Архітектура Кирилівського заповідника // Архітектурні пам’ятники. Збірник наукових праць. Київ : Академія архітектури Української РСР, 1950. С. 73–85.
- Асєєв Ю. Архітектура Київської Русі. Київ : Будівельник, 1969. С. 120–126.
- Асеев Ю. Архитектура древнего Киева. Київ : Будівельник, 1982. С. 119–125.
- Ганзенко Л. Нове про стінопис Кирилівської церкви в Києві // Пам’ятки України. 1997. № 1. С. 29–34.
- Богдалова Н., Логвин Г. Кирилівська церква // Звід пам’яток історії та культури України: Енциклопедичне видання: У 28 т. / Київ. Кн. 1. Ч. 1. Київ : Головна редакція Зводу пам'яток історії та культури при видавництві «Українська енциклопедія» ім. М. Бажана, 1999. С. 460-462.
- Тоцька І. Церква Св. Кирила // Пам’ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання. Київ : Техніка, 2000. С. 42–43.
- Марголіна І., Ульяновський В. Київська обитель Святого Кирила. Київ : Либідь, 2005. 352 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Кирилівська церква в Києві // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Кирилівська церква в Києві (дата звернення: 2.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 23.02.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
