Собор (архітектура)
Собо́р — особливий статус християнської церкви як головної у помісній церкві, єпархії, місті, монастирі; богослужіння в ній зазвичай веде архієрей (предстоятель, єпископ, архієпископ, митрополит, кардинал).
Соборами є храми, в яких міститься (або містилася) єпископська кафедра. У православній, католицькій і протестантській традиціях такі храми називають кафедральними соборами. Крім того, соборами зазвичай називають головні (і часто — найстародавніші) церкви міста (Миколаївський собор у Ніжині), монастиря (Троїцький собор Троїцько-Іллінського монастиря у Чернігові) або ті, що мають особливе історичне значення.
Перші християнські храми, що виконували функції кафедральних соборів, відомі в Середземномор’ї з 4 ст. Правила, згідно з якими споруджували кафедральні, міські й монастирські собори, запроваджено у Католицькій церкві з 1 ст.
Тепер собори поширені:
- у Католицькій церкві (собор Святого Петра в Римі, архієпископський собор Святого Іштвана у м. Будапешті, Угорщина);
- у Православних автокефальних церквах церкві (Михайлівський Золотоверхий собор у м. Києві — див. Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир);
- у Вірменській апостольській церкві (Вірменський собор у Львові);
- у Католицьких церквах східного обряду (архикафедральний собор Святого Юра у Львові);
- у протестантизмі (лютеранстві, кальвінізмі) (Домський собор на Тоомпеа (Вишгороді) у м. Таллінні, Естонія ; собор Святого Петра в м. Женеві, Швейцарія);
- в Англіканській церкві (кафедральний собор Ісуса Христа у м. Кентербері, Велика Британія — див. Кентерберійський собор);
- спільним собором шести християнських конфесій є Храм Гробу Господнього в Єрусалимі.
У Католицькій церкві є також собори: архикафедральні (в яких містяться кафедри архієпископів); співкафедральні (в яких міститься друга кафедра єпархії); прокафедральні (в яких тимчасово перебуває єпископська кафедра, тож вони тимчасово виконують функції собору); протокафедральні (ті, з яких епископську кафедру перенесено в інший собор). Особливо шанованим соборам Папа Римський надає почесний титул малої базиліки.
У тих протестантських конфесіях, в яких відсутній інститут єпископства (зокрема у пресвітеріанстві), собор є умовною назвою великого храму.
Високий соціальний статус споруди собору визначає принципи її розташування у забудові населених пунктів (у центрах міст, на площах, на найвищих позначках рельєфу тощо), значні розміри й виразність архітектурного вирішення: зазвичай собори є архітектурними домінантами (собор Святого Віта у Празі).
Галерея
|
Література
- Вечерський В. Собор // Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 269–270.
- Дюбі Ж. Доба соборів. Мистецтво та суспільство 980–1420 років / Пер. з фр. Г. Філіпчук, З. Борисюк. Київ : Юніверс, 2003. 320 с.
- Ohler N. Die Kathedrale. Religion, Politik, Architektur. Düsseldorf : Patmos, 2007. 480 p.
- Клименюк Т., Проскуряков В., Ковальчук Х. Ілюстрований словник архітектурних термінів. 3-тє вид., допов. і перероб. Львів : Львівська політехніка, 2019. С. 77.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Собор (архітектура) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Собор (архітектура) (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 22.01.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
