Вірменський собор у Львові
Вірме́нський собо́р у Льво́ві — комплекс пам’яток архітектури та містобудування національного значення, складник пам’ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Львів — ансамбль історичного центру», Україна.
Кафедральний храм Української єпархії Вірменської апостольської церкви.
Зміст
Загальні відомості
Міститься в північній частині історичного центру міста) у прямокутному в плані кварталі між вулицями Краківською, Вірменською і Лесі Українки (вул. Вірменська, 7, 7/9). Собор є архітектурним центром комплексу, навколо якого згруповано інші споруди (дзвіниця, будинки архієпископа, капітулу з вірменським банком), утворюючи три замкнені дворики — південний, східний і північний. Архітектурною домінантою є дзвіниця, акцентом — собор. Південний дворик відділений від вулиці Вірменської огорожею з арками, брамою і залізними ґратами. Цей дворик з’єднано зі східним брамою у стилі бароко. У центрі східного дворика стоїть кам’яна пам’ятна колона св. Христофора 1726. Усі споруди комплексу муровані з каменю і цегли.
Історична довідка
Собор Діви Марії (Успіння Пресвятої Богородиці) збудував 1363–1370 зодчий Дорінг (Дорхе; початок 14 ст — 1374; тепер Україна) коштом вірменських купців Якова з Кафи і Паноса з Гайсараца. 1364 собор став кафедральним вірмено-григоріанської архієпископії. У 15 ст. прибудовано бічні апсиди. 1437 до собору з трьох боків прибудовано аркаду-галерею, яка збереглася тільки з півдня у зміненому вигляді: після 1527 її перебудували в стилі ренесанс. 1630 архітектор А. Келар (кінець 16 — 17 ст.; тепер Німеччина — тепер Україна) замість західної галереї прибудував до собору зал-наву. Галерею з північного боку 1670 перебудовано на захристію (ризницю). 1723–1726 собор зазнав найґрунтовнішої реконструкції у стилі бароко. 1908–1927 його реставровано з видаленням значної частини нашарувань 17–18 ст. 1908–1910 за проектом архітектора Ф. М. Мончинського (1874–1947; Польща) для розширення собору знесено два прилеглі будинки на вулиці Краківський, проте завершенню робіт перешкодила Перша світова війна. Новий декор інтер’єру включив мозаїки та вітражі за проектом художника Ю. Мегоффера (1869–1946; тепер Україна — Польща), фрески й орнаменти художника Я. Г. Розена (1891–1982; тепер Польща — США).
Надбрамну дзвіницю з боку вулиці Вірменської збудував 1571 архітектор П. Красовський коштом Андрія з Кафи. Перебудови після пожеж 1676 і 1778 змінили її вигляд. Сучасне завершення зроблено у 19 ст. Реставровано 1958. Будинок (палац) вірменського архієпископа, звернений фасадом на вулицю Вірменську, збудовано поряд із дзвіницею наприкінці 17 ст. Після пожежі 1778 відбудовано і 1802 розширено. У глибині двору в другій половині 17 ст. споруджено будинок капітулу з вірменським банком (засновано 1640), перебудований 1799. 1877 збудовано муровані огорожі з брамами південного і північного двориків, у яких встановлено скульптури роботи Т. Дикаса (1850–1910; тепер Польща — тепер Україна): у південному — «Христос, що несе хрест» 1889; у північному — «Богоматір» 1881.
Протягом радянської доби в соборі було фондосховище Львівського музею українського мистецтва (тепер Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького). 25.06.2001 в соборі молився Папа Римський Іван Павло ІІ. 2003 Верховний Патріарх і Католікос усіх вірмен Гарегін ІІ (1951 р. н., Вірменія) освятив храм як кафедральний собор Вірменської апостольської церкви.
Характеристика
Вірменський собор збудовано відповідно до традицій вірменської сакральної архітектури: пам’ятка має спільні риси з монастирською церквою Сурб Аствацацин у Одзуні (Вірменія). Це характерна для візантійського культурного кола хрестовокупольна тринавова, триапсидна, чотиристовпна, однокупольна споруда з широкою середньою навою і вузенькими бічними. Зовні підвищені середня нава і трансепт виділені трикутними щипцями. Дванадцятигранний світловий підбанник над середохрестям несе ребристий купол, мурований із пустотілих керамічних горщиків і накритий наметовим дахом. В інтер’єрі збережено й реставровано дві фрески кінця 14 — початку 15 ст. у віконних відкосах. На центральних стовпах збереглися характерні для вірменської культури різьблені хрести-хачкари, найдавніші з них датовано 14–15 ст. Стіни з білого тесаного каменю мають товщину 1,4 м.
Дзвіниця триярусна: нижні яруси в плані квадратні, горішній восьмигранний з круглими наріжними вежами. Завершена банею з ліхтарем і маківкою та чотирма наріжними декоративними верхами. У ній поєднано стильові риси готики і ренесансу. В інтер’єрі першого ярусу зберігся ренесансний портал з датою 1570.
Будинок вірменського архієпископа Г-подібний у плані, двоповерховий з боку вулиці Вірменської, а з двору триповерховий. Головний фасад розчленовано лопатками й завершено хвилястим фронтоном з ліпною гірляндою.
Галерея
|
Значення
Комплекс Вірменського собору був громадським і релігійним центром львівських вірмен протягом багатьох сторіч. Це унікальна пам’ятка вірменської архітектури в Україні.
Література
- Трегубова Т. Комплекс Вірменського собору // Вечерський В. В., Годованюк О. М., Тиманович Є. В. та ін. Пам’ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання. Київ : Техніка, 2000. С. 144–146.
- Архітектура Львова: Час і стилі. ХІІІ–ХХІ ст. Львів : Центр Європи, 2008. С. 60–61.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Вірменський собор у Львові // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Вірменський собор у Львові (дата звернення: 7.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.04.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
