Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького
Націона́льний музе́й у Льво́ві і́мені Андре́я Шепти́цького, НМЛ — осередок збирання, дослідження й популяризації національних духовно-мистецьких надбань України. Один із найбільших художніх музеїв країни. Понад 180-тисячне зібрання віддзеркалює еволюцію художньої культури України від Давньої Русі до епохи Постмодерну. Діє в м. Львові з 1905.
Історична довідка
1905 на території комплексу Собору Святого Юра у Львові за ініціативи митрополита Галицького УГКЦ Андрея Шептицького засновано Церковний музей у Львові, який містив його приватну колекцію. Комплектування зібрання продовжено під орудою І. Свєнціцького, першого директора (1905–1952) музею.
1911 заклад перейменовано на Національний музей у Львові. 13.12.1913 відбулося відкриття першої експозиції в новопридбаному будинку (тепер вул. М. Драгоманова, 42, м. Львів), під час заходу Андрей Шептицький оголосив про дарування музею українському народові.
Музей розвивався завдяки підтримці Андрея Шептицького, заходам І. Свєнціцького, кураторії та консолідованим зусиллям громади. З ініціативи благочинної громадської організації — Союзу прихильників Національного музею (1931–1939) започатковано неперіодичний науковий збірник «Літопис Національного музею у Львові» (1935–1939), поповнено колекції, продовжено збір коштів на розбудову.
1930–1935 за проєктом архітектора О. Пежанського (1892; тепер Україна ― 1972; США) поруч із музейним будинком зведено двоповерхову споруду в стилі функціоналізму. 1935 музей відзначив 30-ліття створення закладу та 70-річчя його засновника. З цієї нагоди 27.09.1935 на території музею урочисто відкрили пам’ятник Андрею Шептицькому (виконаний за проєктом С. Литвиненка; зруйнований 1947). Організовано ювілейну «Ретроспективну виставку українського мистецтва за останні ХХХ літ».
1939–1941, 1944–1950-х у межах реформування музеїв Львова до фондів НМЛ передали предмети з ліквідованих музеїв Богословської академії, Ставропігійського інституту, Народного дому, Наукового товариства імені Шевченка, а також Музею Любомирських, Національного музею Яна ІІІ Собеського, монастиря Святого Обручника Йосифа монахів студійського уставу («Студіон»), Музею «Бойківщина» (м. Самбір, Львівська область), Української жіночої учительської семінарії сестер василіянок. Поповнили зібрання з довоєнних депозитів товариства «Просвіта», Земельного банку іпотечного, кооперативних спілок «Народна торгівля» і «Маслосоюз», Кооперативного банку «Дністер». Завдяки цьому колекції давнього мистецтва, графіки, українського мистецтва зламу 19–20 ст., народного мистецтва набули більш цілісного характеру.
Після повторного вступу до міста Радянської армії та смерті Андрея Шептицького (1944) НМЛ утратив зв’язки з іншими європейськими інституціями. Працівники зазнали репресій. Тільки В. Свєнціцька повернулася до музею та продовжила наукову працю. У травні 1940 музей перетворили на український відділ Львівської державної картинної галереї (тепер Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького) і підпорядкували об’єднаній дирекції на чолі з І. Свєнціцьким.
Під час німецької окупації закладу повернули статус та історичну назву (1941–1944). Від 1944 — Львівський державний музей українського мистецтва; з 1965 — Львівський музей українського мистецтва.
1952 вилучено в «спецфонд» (фактично знищено) 1728 позицій, зарахованих до списку предметів «націоналістичного характеру». Це, зокрема, твори О. Архипенка, М. Бойчука, Ю. Буцманюка, С. Гординського, О. Грищенка, М. Івасюка, П. Ковжуна, Ф. Красицького, В. Кричевського, М. Кричевського, С. Литвиненка, Р. Лісовського, А. Манастирського, Г. Нарбута, О. Новаківського, М. Сосенка, І. Труша, К. Устияновича, П. Холодного й ін. Було спалено понад 4 тис. книг, серед яких нереалізовані залишки тиражів музейних видань (1913–1939), 138 томів і папок архівних матеріалів. 1953 перемістили понад 10-тисячну збірку давньоукраїнського мистецтва (іконопис, скульптуру, давній метал, дерев’яну різьбу) у непристосовані для зберігання приміщення Вірменського собору у Львові.
У 1960–1980-х відкрито відділи: Художньо-меморіальні музеї І. Труша, О. Новаківського, О. Кульчицької, Л. Левицького (їх організували в колишніх оселях і робітнях митців, які жили та працювали в м. Львові), та музей «Сокальщина» (м. Червоноград, Львівська область).
1990 відновлено історичну назву музею. 1991 закладу передано будівлю колишнього Міського промислового музею (пр. Свободи, 20; тепер Етнографії та художнього промислу музей Інституту народознавства НАН України), де представлено експозицію «Українське мистецтво ХІІ ― поч. ХХ ст.» і Богородчанський іконостас; в історичному комплексі (вул. М. Драгоманова, 42) — «Українське мистецтво ХХ ст.».
1993–2003 реалізовано комплексну програму підготовки й перенесення вилучених пам’яток в облаштовані фондосховища.
2000 відновлено видання наукового збірника «Літопис Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького».
Відповідно до указу Президента України в грудні 2005 закладу надано статус національного з подальшим іменуванням Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького.
До 150-річчя Андрея Шептицького працівники власним коштом на місці зруйнованого пам’ятника 2014 встановили бронзове погруддя засновника музею. Автор бюсту ― С. Литвиненко, архітектурно-просторове вирішення — В. Ярич (1951; тепер Україна).
Після повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну 24.02.2022 (див. Російсько-українська війна) музей зачинено для відвідування, експозиції демонтовано, експонати спаковано (перемістили у фондосховища й інші безпечні місця зберігання). 01.06.2022 частково відновлено виставкову діяльність у головній будівлі та у виставкових залах Художньо-меморіального музею О. Кульчицької.
Характеристика
НМЛ володіє найбагатшою збіркою середньовічного церковного мистецтва 14–18 ст., зокрема колекцією іконопису (понад 4 тис. пам’яток); зібранням графіки (понад 40 тис. од.); скульптури, народного мистецтва (понад 30 тис. од.), нумізматики, медальєрики, сфрагістики.
Фонд рукописів і стародруків (більш ніж 12 тис. найменувань) української та слов’янської писемної культури, кириличні та латинські стародруки, у тому числі інкунабули.
У фондах образотворчого мистецтва репрезентовано художню класику: М. Андрієнка-Нечитайла, Й. Бокшая, Є. Буковецького, С. Васильківського, Т. Копистинського, К. Костанді, Ф. Красицького, М. Кузнецова, О. Кульчицької, П. Левченка, М. Мурашка, О. Новаківського, М. Пимоненка, С. Світославського, М. Ткаченка, К. Устияновича, Т. Шевченка та ін.
Різнобічно представлено сучасне мистецтво: твори Є. Безніска, М. Глущенка, Я. Гніздовського, С. Гординського, О. Грищенка, Н. Дровняка (1895–1968; тепер Польща), А. Ерделі, К. Звіринського (1923–1997; Україна), А. Коверка (1893; тепер Україна ― 1967; тепер Молдова), М. Левицького (1913; тепер Україна — 1993; Канада), П. Мегика, О. Мінька, В. Одрехівського (1921; тепер Польща —1996; Україна), І. Остафійчука, В. Патика, М. Сельської, Р. Сельського, Б. Сороки (1940; тепер Україна ― 2015; Польща), В. Хмелюка, Г. Якутовича, Т. Яблонської, Я. Чайки (1918–1995; Україна) та ін.
Музей має вартісні архівні зібрання та наукову книгозбірню.
«Українське мистецтво кінця ХVІІ –– початку кінця ХVІІ ст.» Іван Руткович. Жовківський іконостас. 1697–1699. Фрагмент експозиції (до демонтажу 24.02.2022)
Експозиція портретного живопису
«Українське мистецтво ХVІ ст.». Фрагмент експозиції (до демонтажу 24.02.2022)
Значення
НМЛ — чільний центр мистецького простору регіону та України. У ньому проводять науково-дослідну, науково-фондову, науково-експозиційну, освітню, науково-видавничу та господарсько-адміністративну діяльність. Різноаспектні збірки є предметом інтересу поціновувачів і дослідників мистецтва в різних куточках України та світу.
Джерела
Статут Національного Музея імени Митрополита Андрея графа на Шептичах Шептицького у Львові. Жовква : Печатня ОО. Василіян, 1910. 11 с.
Література
- Свєнціцкий І. Про музеї і музейництво: нариси і замітки. Львів : Діла, 1920. 80 с.
- Двайцятьпять-ліття Національного музею у Львові / За ред. І. Свєнціцького. Львів : Наукова фундація Галицького Митрополита Андрея Шептицького, 1930. 124 с.
- Літопис Національного Музею у Львові за 1934, 1935, 1936, 1937, 1938 роки. 2-е вид., стер. Львів : Національний музей у Львові, 2001. 94 с.
- Гентош Л. Митрополит Шептицький: 1929–1939. Випробування ідеалів. Львів : ВНТЛ-Класика, 2015. 596 с.
- Семчишин-Гузнер О. Модест Сосенко (1875–1920). Львів : Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького, 2020. 468 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Забитівська А. А. Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького (дата звернення: 9.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 06.04.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
