Буцманюк, Юліан
Буцманю́к, Юліа́н (03.07.1885, с. Сморжів, тепер Червоноградського району Львівської області, Україна — 30.12.1967, м. Едмонтон, провінція Альберта, Канада) — живописець, іконописець, художник-монументаліст, педагог, громадський діяч.
|
Буцманюк, Юліан | |
|---|---|
| Народження | 03.07.1885 |
| Місце народження | Сморжів |
| Смерть | 30.12.1967 |
| Місце смерті | Едмонтон |
| Alma mater | Львівський фаховий коледж декоративного і ужиткового мистецтва ім. І. Труша |
| Напрями діяльності | образотворче мистецтво, педагогіка |
Життєпис
Народився в сім’ї сільського вчителя. Після смерті батька переїхав з матір’ю у м. Львів.
Навчався у Львівській художньо-промисловій школі (приблизно1896–1902; тепер Львівський фаховий коледж декоративного і ужиткового мистецтва ім. І. Труша). На початку 20 ст. брав участь в оздобленні нової будівлі читального залу Львівського Університету [тепер Наукова бібліотека ЛНУ імені Івана Франка; спільно із Т. Рибковським (1848, тепер Польща — 1926, тепер Україна)] та Кафедрального костелу у Львові. Творчу діяльність розпочав у співпраці із М. Сосенком, брав участь у розписі церкви в с. Коню́хах (1906, Тернопільська область; церква не збереглась).
Навчався у Краківській академії мистецтв (1908–1914) у педагогів: Т. Аксентовича, Л. Вичулковського (1852–1936; тепер Польща). Спілкувався з Андреєм Шептицьким, митрополитом, сприянням якого отримав можливість здобути освіту в академії мистецтв у м. Кракові.
Під час Першої світової війни служив у лавах Українських січових стрільців (УСС), був одним з організаторів Пресової Кватири (культурно-просвітня формація УСС), фоторепортером і художником.
Перебував у таборах для інтернованих у Чехословаччині, брав участь у табірному виданні «Український скиталець» (мистецьке видання у чеських таборах; 1921–1923).
1923–1927 студіював малярство у Празькій академії мистецтв (тепер Академія образотворчих мистецтв у м. Празі).
1939 із родиною переїхав у м. Краків, працював в «Українському Видавництві». Після закінчення Другої світової війни переїхав у м. Відень, пізніше — у м. Мюнхен.
27.06.1950 сім’я Буцманюків на запрошення єпископа Едмонтонського Української греко-католицької церкви (УГКЦ) Ніла Саварина (1905; тепер Україна — 1986; Канада) переїхала до Канади. У м. Едмонтоні художник разом із дружиною та сином виконав розпис (1951–1956) стін катедри (див. Кафедральний собор) священномученика Йосафата (Йосафат Кунцевич, єпископ).
1957–1967 вів малярську студію, керувався власною спрощеною методою навчання. Шість виставок учнів студії, які проходили у цокольних приміщеннях катедри священномученика Йосафата і мали позитивні відгуки, переконливо свідчили про необхідність цього першого мистецького закладу в історії українського поселення в Західній Канаді.
Брав участь у виставковому, громадському та культурному житті українців Канади, виступав у пресі як мистецтвознавець, писав критичні статті, був доповідачем на численних конференціях.
Входив до Української спілки образотворчих митців у Канаді (УСОМ) та Об’єднання митців-українців Америки (ОМУА). Був співзасновником Братства УСС у м. Едмонтоні, багато років очолював його.
Від 02.11.1951 — член Наукового товариства імені Тараса Шевченка (НТШ) в Канаді, з 1955 — член Едмонтонського осередку НТШ в Канаді.
Похований на українському цвинтарі в м. Едмонтоні.
Творчість
У церковному малярстві знаний як художник-монументаліст, який виразно проявився у створенні стінописів першої половини 20 ст. Мав власний авторський стиль у настінному малярстві. Буцманюк є одним із мистців, які заклали підвалини українського вітражного мистецтва. Працював як іконописець та портретист.
Єдина монументальна робота Буцманюка в Україні — розпис церкви Пресвятого Христового Серця з монастиря Різдва Христового василіян у м. Жовкві (1910–1911 та 1932–1939). У стінопису переплелись давні традиції українського фрескового малярства і модернові течії мистецтва першої третини 20 ст. (див. Модерн український). Поряд із традиційними релігійними темами автор увів сцени з історії УГКЦ — «Покликання» і «Мученицька смерть» священномученика Йосафата. У композиціях «Берестейська унія» (див. Берестейська церковна унія 1596) і «Покрова» представив галерею постатей політичних, релігійних і культурних діячів України: Іпатія Потія, митрополита, Михайла Рогозу, Йосифа Велямина Рутського, митрополита, Кирила (Терлецького), І. Вишенського, Петра (Могилу); Т. Г. Шевченка, І. С. Мазепу, Б-З. М. Хмельницького, П. Д. Дорошенка, П. К. Конашевича-Сагайдачного. Фрески церкви з монастиря василіян у м. Жовкві увійшли в історію національної культури як твори з глибоким теологічним змістом, історико-суспільним підтекстом і високопрофесійним виконанням.
Завершив стінопис церкви святого Юрія (див. Георгій Переможець) у м. Раві-Руській (1938), стінопис катедри священномученика Йосафата в м. Едмонтоні (1951–1956).
Станковий живопис Буцманюка зберігається у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького та Львівській національній галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького, приватних колекціях.
Визнання
Буцманюк входить до переліку художників-монументалістів, причетних до становлення та розвитку українського вітража у 20 ст.
Додатково
У фондах Альберти українсько-канадського архіву-музею зберігаються рукописні матеріали Буцманюка під назвою «Мистецтво на терені Канади», тексти доповідей «Мистецтво як виразник доби» та «Мистецтво як виховний чинник», машинопис доповіді «Шевченко-маляр», записки про історію церковної архітектури в Україні, українську культуру та мистецтво. Історичний інтерес становлять численні матеріали з особистого архіву, що стосуються Братства УСС.
Праці
- Відгук напасти на оо. Василіян і мадяря їхньої церкви // Діло. 1938. № 20. С. 7.
- Мій життєпис // Юліян Буцманюк / За заг. ред. М. Хом’яка. Едмонтон : Канадське Наукове товариство ім. Шевченка, 1982. С. 14–22.
Література
- Юліян Буцманюк / За заг. ред. М. Хом’яка. Едмонтон : Канадське Наукове товариство ім. Шевченка, 1982. 120 с.
- Юліян Буцманюк. Стінопис Жовківської церкви Христа-Чоловіколюбця / Автори-упоряд. І. Гах, О. Сидор. Львів : Місіонер, 2006. 164 с.
- Гах І. Живописна спадщина Юліяна Буцманюка (1885—1967) (з фондів Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького) // Буття в мистецтві. Львів : Львівська національна наукова бібліотека України імені Василя Стефаника, 2007. С. 151–156.
- Українські січові стрільці у б оях та міжчасі. Мистецька спадщина / Упоряд.: І. Завалій, О. Кіс-Федорук, Т. Лозинський та ін. Львів; Київ : Поліграфічна фірма «Оранта», 2007. 192 с.
- Лозинський М. Юліян Буцманюк — великий майстер релігійного живопису // Вісник Львівського університету. Серія історична. 2012. Вип. 47. С. 17–21.
- Купчинська Л. Буцманюк Юліян // Наукове товариство імені Шевченка: енциклопедія. 2015. URL: https://encyclopedia.com.ua/entry-472
- Гах І. Епоха Митрополита. Українське образотворче мистецтво першої половини ХХ століття. Львів : Манускрипт, 2017. 192 с.
- Гах І. Західноукраїнський вітраж ХХ: минуле, сучасне, майбутнє. Львів : Манускрипт, 2017. С. 41–47.
- Садова-Мандюк О. Життєпис Юліана Буцманюка та етапи його творчого шляху // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті. 2019. Вип. 3. С. 45–58.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Гах І. С. Буцманюк, Юліан // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Буцманюк, Юліан (дата звернення: 8.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 22.09.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
