Сельський, Роман Юліанович

Роман Сельський.jpg

Се́льський, Рома́н Юліа́нович (21.05.1903, м. Сокаль, тепер Червоноградського району Львівської області, Україна — 03.02.1990, м. Львів, тепер Україна) — художник, педагог, професор (1966); заслужений художник УРСР (1982), народний художник УРСР (1989). Чоловік М. Райх (див. М. Сельська).


Сельський, Роман Юліанович

Народження 21.05.1903
Місце народження Сокаль
Смерть 03.02.1990
Місце смерті Львів
Alma mater Краківська академія мистецтв
Напрями діяльності Образотворче мистецтво, педагогіка


Відзнаки

Почесні звання Заслужений художник УРСР (1982), Народний художник УРСР (1989)


Життєпис

Батько був правником, перекладачем. 1905 родина переїхала до м. Львова. Від 1918 — слухач Вільної академії мистецтв (м. Львів); паралельно відвідував вечірні заняття у майстерні К. Сіхульського (1879–1942; тепер Україна) та майстерню О. Новаківського. 1921–1922 вчився у Львівській державній промисловій школі (тепер Львівський фаховий коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені І. Труша). 1922–1927 — навчався в Академії красних мистецтв у м. Кракові (тепер Краківська академія мистецтв) у класах К. Сіхульського, Ю. Мегоффера (1869–1946; тепер Польща), Ю. Панкевича (1866–1940; тепер Польща — Франція) і Ф. Коварського (1890–1948; тепер Польща).

1925 Сельський взяв участь у Міжнародній виставці декоративного мистецтва і промисловості в м. Парижі з проєктом килима за мотивами рослинності настінних вавельських гобеленів.

1925–1926 студіював у м. Парижі, відвідував художню школу Ф. Леже та А. Озанфана.

Від 1929 проживав у м. Львові. Співзасновник та перший президент (1929–1930) мистецького об’єднання «Aртес» (м. Львів). 1932 став членом Асоціації незалежних українських митців (АНУМ, існувала у м. Львові 1931–1939).

1939 — член Спілки художників УРСР.

Від 1966 — професор.

Педагогічна діяльність

На початку 1930-х працює як приватний викладач. Далі викладав 1934–1939 у Львівській державній промисловій школі; 1939–1941 у Львівському інституті прикладного і декоративного мистецтва (тепер Львівська національна академія мистецтв); 1944–1947 у Львівському державному художньо-промисловому училищі (тепер Львівський фаховий коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені І. Труша). Від 1947 — завідувач кафедри живопису, доцент Львівського інституту прикладного і декоративного мистецтва.

Сельський викладав живопис, композицію, роботу в матеріалі — вивчення технік монументального мистецтва: фрески, мозаїки, темпери, сграфіто, керував дипломними роботами на кафедрі декоративного живопису, а після її закриття на інших відділах (художнього текстилю, скла, кераміки). Художник здійснив 22 випуски митців — малярів, монументалістів, керамістів, художників із текстилю і скла. Своїм учням Сельський передавав глибокі знання мистецтва, пояснював теорію гармонії кольорів на прикладах полотен колористів європейського малярства. Серед учнів — М. Андрущенко (1935; тепер Україна), А. Бокотей, К. Звіринський (1923–1997; тепер Україна), Д. Довбошинський (1924–2012; тепер Україна), П. Маркович (1937–2008; тепер Польща — США), І. Литовченко, О. Мінько (1938–2013), В. Патик (1926–2016; тепер Україна), Б. Сойка (1938–1918), З. Флінта, М. Шимчук (нар. 1949; тепер Україна) та ін.

Уплив малярських засад художника поширювався на молодих митців і на все мистецьке середовище м. Львова.

Творчість

У творчості художника помітний вплив постімпресіонізму, містичного реалізму, сюрреалізму, авангарду, колоризму. Створював пейзажі, натюрморти, портрети, декоративні композиції.

У ранніх роботах переважають мотиви порожніх інтер’єрів та натюрмортів у середині них [«Двері» (1932), «Натюрморт з каталогом» (1926), «Натюрморт з глечиком» (1926)]; сюрреалістичні мотиви із захаращеними берегами, та морськими атрибутам [«На узбережжі Гелю» (1932), «Гель» (1932), «Різні предмети біля борту. Гель» (1931) та ін.].

Від середини 1940-х до середини 1950-х художник працює у реалістичній манері, що поступово переходить у постімпресіоністичну стилістику [«Натюрморт. Польові квіти», «Ламають кукурудзу», «Поле на околиці Жовкви», «Повернення з пасовиська. Жовква», «Збирання картоплі» (усі — 1946), «На колгоспному полі», «Птахоферма» (обидві — 1951), «Микуличин» (1952), серії пейзажів міст Жовкви, Микуличина та околиць м. Львова].

1942–1943 розписував костел Святого Миколая у с. Вижняни (тепер Львівська область), спільно з М. Сельською та С. Тейсейром (1905–1988; тепер Україна — Польща); 1943 — Домініканський костел у м. Чорткові (Тернопільська область).

Улюбленим мотивом творчості були українські Карпати — краєвиди, оселі та побут гуцулів. Особливу атмосферу мають карпатські краєвиди: «В Чорногорi» (1968), «Бурелом» (1968), «Пiзнi квiти» (1971), «Карпатський мотив» (1970-ті), «З вікна» (1974), «В гуцульській хаті» (1981) та ін.; гуцульські натюрморти вирізняються теплою гамою та народним колоритом; часто створював композиції з народних побутових предметів [«Дзембронський натюрморт» (1965), «Натюрморт» (1967), «Інтепретація на тему Косівський цвинтар» (1970-ті) та ін.].

Подорожуючи півднем України, художник надихався морськими краєвидами, тематика полотен яких вирізняється синьо-фіолетовою гамою моря, червоними налитими сонцем дахами будинків, архітектурними пам’ятками у призахідному освітленні [«Краєвид з фортецею» (1960), «Кримський домик» (1962), «На березі моря» (1969), «Призахідне освітлення» (1961–1962) та ін.].

Від 1970-х років з’являються керамічні роботи — декоративні тарілки та пласти, в яких художник повторює мотиви своїх живописних творів, зокрема «Пень і ліс», «Ялинки», «Пляж», «Пні і камені», «Бурелом» та ін.

Учасник понад 40 колективних виставок (1918, 1929 — виставки Товариства прихильників красних мистецтв у м. Львові; 1930–1932, 1969 — виставки об’єднання «Артес»; 1933, 1935–1939 — виставки Львівського професійного союзу артистів-пластиків; 1933–1934, 1936–1937 — виставки АНУМ; 1937 — Варшава-Львів «Салон живопису»; 1939 — виставка сучасних художників м. Львова у м. Варшаві; 1940–1975 — виставки Спілки художників УРСР).

16.12.1976 — перша персональна виставка у Львівській картинній галереї (тепер Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького). 1982 — друга персональна виставка з нагоди власного 80-ліття в Музеї українського мистецтва у м. Львові.

На грунті досягнень європейського мистецтва, створив своєрідний варіант українського колоризму. У творчості митець поєднав український поетичний світогляд із європейською культурою та властивою їй системою образного мислення. Колекції його творів знаходяться у Львівській національній галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького, Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького, Національному художньому музеї України, Харківському художньому музеї, Чернігівському обласному художньому музеї імені Григорія Галагана, Музеї мистецтв Прикарпаття (м. Івано-Франківськ) та ін. Твори Сельського зберігаються також у збірках Національного музею у м. Вроцлаві та Національного музею у м. Варшаві, у приватних колекціях в Україні та за її межами.


Нагороди та визнання

Нагороджений срібною медаллю за проєкт килима на Міжнародній виставці декоративного мистецтва і промисловості (м. Париж; 1925).

Заслужений художник УРСР (1982).

Народний художник УРСР (1989).

Додатково

Вдруге одружився з А. Бачинською (нар. 1942; тепер Україна).

Література

  1. Волошин Л. Світоглядні та формальні аспекти пізньої творчості Романа Сельського // Образотворче мистецтво. 2004. № 4. С. 34–37.
  2. Сусак В. Українські мистці Парижа. 1900–1939. Київ : Родовід, 2010. 408 с.
  3. Павельчук І. А. Інспірації постімпресіонізму в краєвидах Романа Сельського // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. 2011. № 10. С. 100–104.
  4. Москалюк М. Морський пейзаж у творчості Романа Сельського // Вісник Львівської національної академії мистецтв. 2013. Вип. 24. С. 212–221.
  5. Пінчевська Б. М. Творчість єврейських художників Східної Галичини 1900–1939 років. Корсунь-Шевченківський : Корсунський видавничий дім «Всесвіт», 2013. 220 с.
  6. Звіринський К. Все моє малярство — то молитва. Спогади, інтерв’ю, роздуми, статті / Упоряд. Х. Звіринська-Чабан. Львів : Манускрипт-Львів, 2017. 280 с.
  7. Роман та Марґіта Сельські // Мистецький альманах АРТЕС. 2017. URL: https://artes-almanac.com/roman-ta-margit-selski/
  8. Король С. Розписи у костелі св. Миколая у Вижнянах і питання сакрального мистецтва Романа Сельського: спроба реконструкції й аналізу // Народознавчі зошити. 2019. № 6 (150). С. 1626–1639.
  9. Сельський Роман // Ukrainian Unofficial. URL: http://archive-uu.com/ua/profiles/sel-s-kij-roman

Автор ВУЕ

М. І. Максимів


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Максимів М. І. Сельський, Роман Юліанович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Сельський, Роман Юліанович (дата звернення: 28.04.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
01.02.2023

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶