Собор Святого Юра у Львові
Собо́р Свято́го Ю́ра у Льво́ві — ансамбль пам’яток архітектури й містобудування національного значення, складник пам’ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, Україна.
Зміст
Загальні відомості
Собор із прилеглими мурованими спорудами поставлено на горішній терасі Святоюрської гори — найвищого пагорба, що панує над західною частиною міста. Є архітектурною домінантою в забудові. З південного боку територія ансамблю виходить до площі Святого Юра, на якій встановлено пам’ятник митрополитові Андрею Шептицькому. Звідси організовано головний вхід до собору. Навпроти його головного східного фасаду стоїть двоповерховий митрополичий палац. Собор із трьох боків оточено П-подібним у плані будинком капітулу з дзвіницею. Ансамбль має огорожу з парадною брамою з боку площі Святого Юра. Схематичність регулярного розпланування пом’якшено відхиленнями в розташуванні будівель, спричиненими особливостями ландшафту. Прямокутне в плані східне подвір’я перед собором (Соборна площа) з північного боку обмежено огорожею саду, з південного — бічним корпусом будинку капітулу. Господарський двір з півдня прямокутний, обмежений бічним корпусом будинку капітулу та колишніми стайнями. На схід від митрополичого палацу вниз по схилу Святоюрської гори облаштовано Верхній і Нижній сади.
Історична довідка
За часів Галицько-Волинського князівства тут стояла позаміська дерев’яна церква. 1363 замість неї закладено мурований храм, згаданий у хроніці «Потрійний Львів» Б. Зиморовича (1597–1677; тепер Україна) разом із Вірменським собором у Львові як творіння архітектора Дорінга (Дорхе; початок 14 ст. — 1374; тепер Україна). 1732–1738 на північ від старої церкви споруджено муровані келії монастиря ордену василіян, які згодом включено до складу великого капітульного будинку. 1744 старовинну церкву розібрано, на її місці розпочато будівництво нового храму за проєктом архітектора Б. Меретина. Після смерті Б. Меретина 1759 будовою до 1764 керував С. Фесінгер (рік народження невідомий; тепер Німеччина — 1768; тепер Україна). Оздоблювальні роботи тривали до 1772. 1761–1762 архітектор К. Фесінгер (рік народження невідомий; тепер Німеччина — 1815; тепер Україна) звів митрополичий палац, реконструйований 1772–1774. Інтер’єри палацу оздоблено 1775–1776. 1774 зведено корпуси капітульного будинку, 1777 — одноповерхові стайні. 1770–1772 споруджено огорожу з двома брамами. 1828–1829 збудовано вежу дзвіниці на північно-західному розі капітульного будинку, 1865 її реконструйовано. 1817 собор став кафедральним, а будинки довкола нього перетворено на резиденцію греко-католицьких митрополитів. Реставрацію митрополичого палацу виконували 1885, 1922, 1999–2000. 1946 собор передано православним, 1990 повернуто Українській греко-католицькій церкві.
Характеристика
Усі споруди вирішено в стилі пізнього бароко (рококо), що об’єднує їх у єдиний ансамбль. Його пірамідальна композиція створена з точним урахуванням рельєфу місцевості. Характерною для доби бароко рисою ансамблю є театральність його зорового сприйняття. Шлях до собору веде крізь парадну браму, увінчану алегоричними скульптурами «Віри» та «Надії» скульптора М. Філевича (до 1750 — 1804; тепер Україна). Вище по схилу розташовано муровану огорожу з ажурними вазами і другою брамою з розірваним сегментним фронтоном, оздобленим М. Філевичем символічними зображеннями католицької та православної церков. Головні осі собору й митрополичого палацу перпендикулярні до осі парадного в’їзду. Завдяки цьому, а також рельєфу, що підвищується до собору, головні споруди сприймаються при вході збоку в ефектних ракурсах.
Собор Святого Юра — головна складова ансамблю. Його поставлено на високій мурованій терасі з дещо незвичною орієнтацією: вівтарем на захід, а головним входом — на схід. На терасу перед головним входом ведуть пластичні двобічні сходи. Собор має центричну композицію, своєрідність якої полягає в орієнтації на взірці українських хрещатих багатоверхих храмів (проект Б. Меретина передбачав улаштування, крім центральної, ще й бічних бань). В основу побудови об'ємів собору покладено хрещатий дев'ятидільний план з видовженими раменами вівтаря і бабинця на поздовжній осі. При цьому храм тринавовий, чотиристовпний, з підвищеними середньою навою і трансептом, перекритими хрещатими склепіннями, й пониженими приміщеннями між ними, перекритими куполами на пандативах. Нави однакової ширини. У центрі здіймається баня на світловому підбаннику. Оригінально вирішено підпружні арки подвійної кривизни, завдяки яким центральну баню зроблено значно більшою, ніж вона мала би бути на такому плані.
Пірамідальність силуету споруди та розрахунок на круговий огляд її, характерні для православного храмобудування, поєднано з західною традицією ордерного (див. Ордер архітектурний) оздоблення фасадів із застосуванням алегоричної скульптури. Стилістика собору демонструє основні прикмети рококо як пізньої фази бароко, зокрема в характері архітектурного ордера пілястр на фасадах, де застосовано композитний ордер як найбільш декоративний серед п'яти класичних ордерів, з рокайлевими (див. Рокайль) завитками. Закруглені стіни та верх споруди опоряджено розкріпованими (див. Розкріповка) пілястрами, що завершуються скульптурними вазами та ліхтарями над хвилястою лінією розвиненого карнизу. Їх доповнюють оригінальні за формами балюстради та аттики. Скульптура органічно пов’язана з архітектурою. Постаті крилатих геніїв на сходах символізують християнські чесноти. Над порталом входу встановлено постаті василіанських святих Афанасія та Лева роботи І. Г. Пінзеля. Пірамідальний аттик над головним фасадом увінчано динамічною кінною групою «Юрій Змієборець» 1759 того ж майстра, яка належить до найкращих зразків монументальної скульптури доби бароко в Україні.
Як і назовні, в інтер’єрі храму поєднано автохтонні та західноєвропейські принципи висотного й глибинного розкриття внутрішнього простору. Інтер’єр добре освітлено двома ярусами вікон і світловим підбанником, що підтримує параболічної форми купол з живописною композицією «Христос-Пантократор» роботи художника Ф. Смуглевича (1745–1807; Польща — Литва). Він же виконав композицію «Проповідь Христа» у вівтарі. Головний вівтар виконали 1768–1770 С. Фесінгер і М. Філевич. Постаті Аарона та Мельхіседека у вівтарі вирізьбив М. Філевич. Низку ікон і великі композиції «Архієрей» та «Поява апостолів» створив у 1770-х художник Ю. Радивиловський (початок 18 ст. — після 1770-х; тепер Україна). В оздобленні різьбленого іконостасу брав участь художник Л. Долинський (1745–1824; тепер Україна). Його пензлю належать намісні ікони, овальні зображення пророків і 16 сцен празників. Решту монументального живопису в інтер’єрі виконано 1876 художником Е. Р. Фабіянським (1826; тепер Україна – 1892; тепер Польща).
Вишуканість і ускладненість архітектурних форм собору контрастують зі стриманим характером архітектури будинку капітулу та митрополичого палацу.
Митрополичий палац — двоповерховий, прямокутний у плані. Фасади розчленовано міжвіконними лопатками, прикрашеними замість капітелей рокайлевими гірляндами. Первісне внутрішнє оздоблення палацу втрачено під час реставрації, яку виконав 1885 архітектор С. Гавришкевич (1833–1911; тепер Україна). В архітектурному вирішенні будівлі присутні риси класицизму — трикутні фронтони триярусного центрального ризаліту, колонні портики.
Будинок капітулу з коридорною системою розпланування складається з поперечного та двох бічних прямокутних дво- та триповерхових корпусів, які оточують собор із трьох боків. Фасади ритмічно розчленовано лопатками з гірляндами. Східні частини дахів із заломами оздоблено овальними люкарнами та ступінчастими аттиками, підкресленими кам’яними вазами.
Значення
Ансамбль, вигідно розташований у міському просторі на Святоюрській горі, має вишуканий силует і є одним із історичних символів українського Львова. В архітектурному вирішенні органічно поєднано традиції українського та західноєвропейського сакрального зодчества. Цей видатний ансамбль є шедевром архітектури й містобудування світового рівня, формуючи окремо розташований осередок нерухомої культурної спадщини, що входить до складу об’єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 1998 «Львів — ансамбль історичного центру».
Додатково
Архітектурне вирішення собору є унікальним для українського зодчества. Цей храм поєднав різні культурні традиції (східного й західного християнства). Проте хрещаті дев’ятидільні храми, скомпоновані за принципом нерівнораменного (латинського) хреста, поширені у католицькій Центральній Європі з кінця 17 ст. Вони походять від ренесансних італійських костелів. Найближчим прототипом львівського собору Святого Юра є Університетський костел у м. Зальцбурзі (Австрія).
Цитата
В. Січинський:
«Плян катедральної церкви св. Юра є інтересним прикладом поєднання центрального і базилікального типу храму, відомого в українській архітектурі з найстарших часів, але зі значно розчлененими формами рококової доби. Згідно тому стилю в стінах і окремих частинах майже нема пласких, прямолінійних площ і форм, все має складну профільовку, кожна лінія біжить вибагливо-вишуканими формами, вона переривається виступами, пілястрами і різними заокругленнями, переважно еліпсової форми. Ця вітьєватість і динаміка ліній доведена тут до максімума.»Цит. за: Січинський В. Історія українського мистецтва. Архітектура. Т. 1. Нью-Йорк : НТШ в Америці, 1956. С. 134.
Література
- Січинський В. Архітектура катедри св. Юра у Львові. Львів : Накладом Богословського наукового товариства, 1934. 96 с.
- Трегубова Т. Комплекс собору Св. Юра // Пам’ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання Київ: Техніка, 2000. С. 150–151.
- Вуйцик В. Вибрані праці // Вісник інституту Укрзахідпроектреставрація. 2004. № 14. С. 17–35.
- Архітектура Львова: Час і стилі. ХІІІ–ХХІ ст. Львів : Центр Європи, 2008. С. 134–136.
- Александрович В., Ричков П. Собор святого Юра у Львові. Київ : Техніка, 2008. 232 с.
- Чень Л. Архітектура монастирів Чину святого Василія Великого в Україні XVII–XX ст. Львів : Львівська політехніка, 2020. С. 125–129, 219–220, 232.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Собор Святого Юра у Львові // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Собор Святого Юра у Львові (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 16.03.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
