Окупація
Окупа́ція (лат. occupatio — оволодіння, зайняття, від occupare — захоплювати, займати) — у міжнародному праві тимчасове зайняття збройними силами території противника в мирний чи воєнний час.
Режим окупації регулюється 4-ю Гаазькою конвенцією про закони і звичаї війни на суходолі (1907), Женевською конвенцією про захист цивільного населення під час війни (1949), Гаазькою конвенцією про захист культурних цінностей на випадок збройного конфлікту (1954) тощо. За 4-ю Гаазькою конвенцією, окупація розпочинається зі встановлення фактичного контролю над окупованою територією й утворення окупаційної адміністрації, а припиняється — з моменту втрати фактичного контролю над територією. Окупаційні війська мають право стягувати на свою користь установлені податки, але зобов’язані покривати з них витрати на управління. Вони можуть встановити реквізицію та контрибуцію для своїх потреб. Окупаційна влада має право вимагати від населення беззаперечного підкорення, неучасті у ворожих діях. Водночас окупант не має права вимагати від населення активно сприяти своїм військовим операціям супроти його вітчизни. Окупаційна держава повинна вживати заходів для впорядкування господарського і громадського життя на захопленій території.
Окупація — тимчасове явище, що не передбачає переходу суверенітету над окупованою територією до агресора. Включення окупованої території до складу окупаційної держави заборонено нормами міжнародного права. Важливим елементом режиму окупації є забезпечення безпеки окупаційних військ, їхнього майна й комунікацій. Окупаційні війська зобов’язані поважати основні права людини, а також права, визначені нормами міжнародного гуманітарного права. На окупованій території зберігаються цивільні закони і приватні, особисті та майнові права, що регулюються ними. Міжнародні акти передбачають, зокрема право населення окупованої території, зберігати вірність своїй державі, забороняють колективні покарання та вигнання населення. Також залишається чинним місцеве кримінальне законодавство, але окупант має право посилити кримінальне покарання, а за необхідності — ввести свої кримінальні закони, спеціально призначені для охорони його безпеки.
Порушення окупантом норм міжнародного права, які стосуються окупації, тягнуть за собою політичну, матеріальну або моральну відповідальність за вчинення воєнних злочинів, що expressis verbis (лат. — рішуче, категорично) становлять особливу небезпеку, чи кримінальну відповідальність винних фізичних осіб. Така відповідальність може настати не тільки за порушення законів та звичаїв війни, а й за злочини проти миру і людства, якщо окупація є наслідком агресивної війни.
Особливим видом окупації є післявоєнна окупація як засіб забезпечення виконання зобов’язань державою, що несе відповідальність за агресію військову. Прикладом може слугувати окупація території Німеччини та її сателітів військами антигітлерівської коаліції на основі відповідних домовленостей.
Література
- Swinarski Chr. Principales nociones e institutos del derecho internacional humanitario como sistema internacional de proteccion de la persona humana. San Jose : Instituto Interamericano de Derechos Humanos, 1990. 102 p.
- Oppenheim L. Oppenheim's International Law : in 2 vol. Oxford : Oxford University Press, 2008.
- Benvenisti E. The International Law of Occupation. 2nd ed. Oxford : Oxford University Press, 2012. 416 p.
- Размєтаєв А. Поняття «окупаційний режим» у сучасному міжнародно-політичному дискурсі // Evropský politický a právní diskurz. 2020. Т. 7. № 2. С. 13–23. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/evpopr_2020_7_2_4
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бабкін В. Д. Окупація // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Окупація (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 30.03.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
