Міжнародне гуманітарне право

Міжнародне гуманітарне право Актуально.png

Міжнаро́дне гуманіта́рне пра́во — галузь міжнародного публічного права, яка застосовується під час збройних конфліктів із метою обмеження засобів та методів ведення воєнних дій; система юридичних норм і принципів, що застосовуються як у міжнародних, так і у внутрішніх збройних конфліктах, встановлюють взаємні права та обов’язки суб’єктів міжнародного права щодо заборони або обмеження застосування певних засобів і методів ведення збройної боротьби, забезпечення захисту жертв конфлікту під час цієї боротьби і встановлення відповідальності за порушення даних норм і принципів.

Історична довідка

У правовій літературі, в міжнародних документах ООН використовують терміни «право збройних конфліктів», «право війни». Уперше термін «міжнародне гуманітарне право» було запропоновано у 1950-х юристом Ж. Пікте (1914–2002; Швейцарія) і набув широкого вжитку в юридичній літературі, а згодом увійшов до назви Женевської дипломатичної конференції 1974–1977 із питань підтвердження й розвитку міжнародного гуманітарного права, що застосовується у період збройних конфліктів.

Характеристика

Предметом регулювання міжнародного гуманітарного права є полегшення участі жертв збройних конфліктів, хоча Женевські конвенції про захист жертв війни 1949 і Додаткові протоколи до них 1977 і 2005 суттєво розширили сферу його дії. Порівняно з деякими іншими галузями міжнародного права норми міжнародного гуманітарного права чітко закріплюють обов’язки кожного, хто бере участь у збройному конфлікті.

Основою формування сучасного міжнародного гуманітарного права є взаємодія двох його джерел — гаазького та женевського прав, які все більше переплітаються між собою у процесі їхнього розвитку.

Гаазьке право встановлює обмеження стосовно способів ведення війни, особливо щодо деяких видів зброї та методів ведення воєнних дій. Воно було започатковане під час міжнародних конференцій миру в м. Гаазі (Нідерланди) в 1899 і 1907 (див. Гаазькі конвенції з міжнародного гуманітарного права 1899 і 1907).

Конвенціями, які справили вплив на подальший розвиток цього напряму міжнародного гуманітарного права, були:

  • Гаазька конвенція про захист культурних цінностей на випадок збройного конфлікту 1954;
  • Конвенція про заборону військового або будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище 1976;
  • Конвенція про заборону або обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї, які можуть вважатися такими, що завдають надмірних ушкоджень або мають невибіркову дію 1980;
  • Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї та про її знищення 1993;
  • Конвенція про заборону застосування, нагромадження, виробництва і розповсюдження протипіхотних мін та про їхнє знищення 1997;
  • Конвенція про касетні боєприпаси 2008.

Женевське право спрямоване на захист осіб, які не беруть безпосередньої участі або припинили брати участь у воєнних діях. Правовою основою женевського права є:

  • Женевська конвенція (I) про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях 1949;
  • Женевська конвенція (ІІ) про поліпшення долі поранених, хворих та осіб, які зазнали корабельної аварії, зі складу збройних сил на морі 1949;
  • Женевська конвенція (ІІІ) про поводження з військовополоненими 1949;
  • Женевська конвенція (ІV) про захист цивільного населення під час війни 1949;
    • Додатковий протокол (І), що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів 1977;
    • Додатковий протокол (ІІ), що стосується захисту жертв збройних конфліктів неміжнародного характеру 1977;
    • Додатковий протокол (ІІІ), шо стосується прийняття додаткової відмітної емблеми 2005.

Женевські конвенції 1949 становлять систему норм, спрямованих на захист людини під час збройного конфлікту, зокрема поводження з пораненими, хворими, військовополоненими та цивільним населенням, що перебуває на окупованій території. Ці конвенції забороняють щодо зазначених осіб:

  • насильство над життям й особистістю, зокрема всі види вбивств, завдання каліцтва, жорстоке поводження й тортури;
  • захоплення заручників;
  • наругу над людською гідністю, зокрема образливе та принизливе поводження;
  • засудження та застосування покарання без попереднього судового рішення, винесеного судом, який створено належним чином і який надає судові гарантії, визнані цивілізованими народами як необхідні.

Конвенції зобов’язують підбирати поранених і хворих, осіб, які зазнали корабельної аварії та надавати їм допомогу.

Додаткові протоколи 1977 та 2005 розширили сферу дії міжнародного гуманітарного права. У них збройна боротьба народів проти колоніалізму, расизму та іноземної окупації визнана міжнародним збройним конфліктом. За учасниками національно-визвольних війн визнається статус комбатантів (учасників бойових дій). У Додатковому протоколі I забороняються напади на об’єкти, життєво необхідні для цивільного населення (ст. 54); напади на установки і споруди, греблі, дамби, атомні електростанції (ст. 56). Визначено перелік незаконних дій ворожої сторони щодо цивільного населення, які визнані воєнними злочинами та злочинами проти людства. До них належать — насильство над життям, здоров’ям і фізичним або психічним станом осіб, наруга над людською гідністю, взяття заручників, колективне покарання, а також погрози вдатися до будь-якої із зазначених дій (ст. 75, п 2).

У міжнародному гуманітарному праві, що регулює правові відносини під час збройних конфліктів, закладено принципи пріоритету людської особистості та гуманізму.

Міжнародні угоди, які обмежують використання окремих видів озброєнь:

  • Конвенція про заборону або обмеження озброєнь, що завдають надмірних ушкоджень або мають не вибіркову дію (1980) та додаткові протоколи до неї — забороняють чи обмежують використання:
    • зброї, що наносить ураження осколками, які непомітні в рентгенівських променях (дерево, скло, пластмаса);
    • протипіхотних мін та мін-пасток;
    • запалювальної зброї;
    • лазерної зброї, що засліплює;
  • Конвенція про хімічну зброю (1993) — передбачає повну заборону виробництва, застосування та накопичення хімічної зброї, а також ліквідацію її запасів;
  • Оттавська конвенція про заборону протипіхотних мін (1997) — забороняє їх виробництво, накопичення, використання та передачу.

Джерела

  • Женевська конвенція про поводження з військовополоненими // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_153#Text
  • Конвенція про заборону застосування, накопичення запасів, виробництва і передачі протипіхотних мін та про їхнє знищення // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_379#Text
  • Конвенція про захист цивільного населення під час війни // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_154#Text
  • Конвенція про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_151#Text
  • Конвенція про поліпшення долі поранених, хворих та осіб, які зазнали корабельної аварії, зі складу збройних сил на морі // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_152#Text

Література

  1. Дмитрієв А. І. Міжнародне гуманітарне право: основи концепції. Київ : Логос ; Фахівець, 1999. 120 с.
  2. Міжнародне гуманітарне право // Юридична енциклопедія : у 6 т. / Відп. ред. Ю. С. Шемшученко. Київ : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. Т. 3. С. 664.
  3. Калугин В. Ю. Механизм имплементации международного гуманитарного права. Минск : Светоч, 2003. 336 с.
  4. Melzer N. Interpretive Guidance on the Notion of Direct Participation in Hostilities under International Humanitarian Law. Geneva : International Committee of the Red Cross, 2009. 91 p.
  5. Звичаєві норми міжнародного гуманітарного права. Одеса : Фенікс, 2017. 40 с. URL: http://fsfr.org/wp-content/uploads/2017/06/Zvich_Normi.pdf
  6. Мельцер Н. Міжнародне гуманітарне право / Пер. з англ. Київ : Делегація Міжнародного Комітету Червоного Хреста в Україні, 2021. 398 с. URL: https://blogs.icrc.org/ua/wp-content/uploads/sites/98/2021/05/Nils-Melzer-Comprehensive-introduction-to-IHL-UKR.pdf

Автор ВУЕ

В. М. Репецький, А. I. Дмитрієв


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Репецький В. М., Дмитрієв А. І. Міжнародне гуманітарне право // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Міжнародне гуманітарне право (дата звернення: 27.04.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
18.03.2022

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України


Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶