Права людини

Права людини.jpg

Права́ люди́ни — комплекс природних і непорушних свобод і юридичних можливостей, що обумовлені фактом існування людини в цивілізованому суспільстві; іманентні можливості людини поводитися відповідно до своїх свідомих волевиявлень та робити все, що не заборонено законом і не спричиняє невиправданої шкоди правам і свободі інших людей.

Загальна характеристика

Людина від народження отримує певні невід’ємні загальновизнані права, які іменуються природними правами (право на життя, волю, свободу думки, право людської гідності тощо). Такі права засновуються на принципі природної рівності людей та мають універсальний і невідчужуваний характер.

Права і свободи людини та їхні гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Здійснення основних прав, свобод і виконання обов’язків гарантується державою всією сукупністю матеріальних, політичних, ідеологічних і юридичних засобів.

Загальна декларація прав людини закріплює основні права людини та окреслює головні механізми їхнього захисту. Вона стала фундаментальним джерелом права загальносвітового значення для всіх сфер правозастосовної діяльності.

Ратифікація Україною 17.07.1997 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод і Протоколів до неї стала важливим кроком на шляху утвердження європейських цінностей у правовій системі України. Положення Конвенції увійшли в систему права України як її важливий елемент. Норми Конвенції можуть застосовуватися як норми права на території України, якщо вони не суперечать Конституції України.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має назву «Право на справедливий суд» і містить низку фундаментальних положень, які повністю чи частково увійшли в тексти конституцій та інших законів європейських держав, застосовуються та набувають розвитку в рішеннях Європейського суду з прав людини.

Класифікація

Система прав і свобод людини за чинним законодавством України містить особисті, екологічні, природоресурсні, гуманітарні, економічні, соціальні та громадянсько-політичні права і свободи людини, а також правозахисні права і можливості громадян.

  • Особисті права і свободи людини — права людини, що за своїм сенсом є правовою основою можливостей фізичного, духовного та інтелектуального розвитку людини: право на життя та захист людяності; право на волю; свободу та особисту недоторканність; право на недоторканність житла, повага до гідності та право на честь; свобода думки, слова, світогляду і віросповідання; право на невтручання в приватне життя; таємниця листування, телефонних переговорів, телеграфної та іншої кореспонденції (статті 3, 21, 27, 28, 30, 31, 32, 33, 35, Конституції України).
  • Екологічні права — права людини на безпечне екологічне середовище: право на чисте довкілля, свіже повітря, незабруднену землю, доброякісну воду та якісні продукти харчування.
  • Природоресурсні права — права людини користуватися спільною власністю народу на землю, надра, водні й природні ресурси, багатствами рослинного, тваринного та рибного світу відповідно до конституційних норм і галузевого законодавства України.
  • Гуманітарні права — можливості збереження і розвитку своїх духовних інтересів і здібностей, індивідуального образу та національної самобутності, доступу до освіти, духовних здобутків людства, їхнє засвоєння, використання та участь в їхньому подальшому розвитку, право на людяність та захист в умовах гуманітарних катастроф (статті 53, 54 Конституції України).
  • Економічні права — можливості людини здобувати своєю працею та наданим доступом до природних багатств засоби для гідного існування, реалізувати свої знання та здібності, беручи участь у виробництві матеріальних цінностей та інших благ. Економічні права людини закріплені в нормах Конституції України (статті 41–45).
  • Соціальні права — можливості людини і громадянина щодо забезпечення належних умов життя та соціального захисту, які закріплені у статтях 46–49, 51, 52 Конституції України.
  • Громадянські та політичні права — можливості здійснення народовладдя, доступу до участі в управлінні державою та в політичному і соціальному житті, формуванні політики, стратегії та концепцій розвитку держави, створенні таких взаємовідносин людини, влади і громади, за яких існуючі гілки влади та їх інституції виражають інтереси людини і громадянського суспільства. Ці права реалізуються через систему окремих прав людини, зокрема правом людини на свободу думки, слова (цензура заборонена законом); правом людини і громадянина брати участь у громадському і державному житті, брати учать у референдумах, вільно обирати і бути обраним, право мирних зібрань, правом на інформацію тощо (статті 5, 15, 25, 26, 34, 36–40 Конституції України).
  • Правозахисні права і можливості — право на правничу допомогу та захист, право на необхідну оборону та будь-якими незабороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань, право на судовий захист, реабілітацію та право на захист прав і свобод в Європейському суді з прав людини.
  • Забезпечення захисту прав і свобод людини — здійснення державою своєї діяльності в такому порядку, формі та режимі, за яких втручання в гарантовані законом права і свободи людини зовсім не відбувалося б або здійснювалося б лише у передбачених законом випадках, в умовах граничної необхідності, коли іншими засобами вирішити завдання правосуддя неможливо. Своєю чергою, кожна людина має поважати права і свободи інших та реалізовувати свої права і свободи без завдання невиправданої шкоди правам і свободам інших людей і суспільству.

Система гарантій прав і свобод людини містить такі концепти:

  • юридичне визначення самих прав і свобод;
  • недопустимість звуження існуючих прав і свобод як за обсягом, так і за змістом;
  • визначення процедури їхньої реалізації;
  • належне оприлюднення та ознайомлення людиною з гарантованими їй правами і свободами та порядком їхньої реалізації;
  • надання реальної можливості людині для самореалізації;
  • покладання обов’язку на владу і громадян утримуватися від порушень прав і свобод людини;
  • покладання обов’язку на владу здійснення заходів попередження порушень прав і свобод людини;
  • захист прав і свобод — встановлення перешкод, які б виключали їх порушення;
  • відновлення порушених прав і свобод та відшкодування завданої шкоди.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Здійснення основних прав, свобод і виконання обов’язків гарантується державою, всією сукупністю матеріальних, політичних, ідеологічних і юридичних засобів.

Джерела

  1. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України № 776/97-ВР від 23 грудня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. 1998. № 20. Ст. 99. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/776/97-вр#Text
  2. Конституція України: чинне законодавство станом на 01 січня 2020 р. Київ : Норма права, 2020. 100 с.
  3. Європейська конвенція з прав людини // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004
  4. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р. // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043#Text
  5. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права від 16 грудня 1966 р. // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_042#Text

Література

  1. Туниця Ю. Екологічна конституція Землі. Ідея. Концепція. Проблеми : в 2 ч. Львів : Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка, 2002. Ч. 1. 298 с.
  2. Ващук О. М., Мазурок І. О., Навроцький В. В. та ін. Конституційна держава та права людини й основоположні свободи: Україна та європейський досвід. Ужгород : Мистецька лінія, 2008. 347 с.
  3. Колодій А. М., Олійник А. Ю. Права, свободи та обов’язки людини і громадянина в Україні. Київ : Правова єдність, 2008. 352 с.
  4. Петрецька Н. І., Бисага Ю. М., Бєлов Д. М. та ін. Права людини в національному та європейському контекстах. Ужгород : Видавничий дім «Гельветика», 2018. 482 с.
  5. Молдован В. В., Чулінда Л. І. Конституційні права, свободи та обов’язки людини і громадянина: навчальний посібник. Київ : Центр учбової літератури, 2020. 206 с.
  6. Тертишник В. М. Права і свободи людини. Київ : Алерта, 2022. 432 с.

Автор ВУЕ

В. М. Тертишник


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Тертишник В. М. Права людини // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Права людини (дата звернення: 3.05.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
14.11.2022

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶