Кальвінізм

Кальвіні́зм (фр. calvinisme, від імені засновника — Кальвіна, Жана) — християнська конфесія, один із провідних напрямів протестантизму. Виник в середині 16 ст. із не-лютеранських течій Реформації в Швейцарії. У сучасному світі має три основних різновиди: реформатство; пресвітеріанство; конгрегаціоналізм.

Історична довідка

Засновник кальвінізму як конфесії — один із провідних релігійних діячів Реформації Ж. Кальвін. Перші громади прихильників виникли 1530 у Франції та Швейцарії. Протягом 1541–1564 Кальвін лишався визнаним лідером протестантської громади м. Женеви, ініціатором церковних і політичних реформ, апологетом суворої релігійної та громадянської дисципліни.

Уґрунтовані на кальвінізмі віросповідання поширилися серед протестантів Франції (див. Гугеноти), Нідерландів; у деяких регіонах Німеччини. У Нідерландах з кін. 16 ст. Реформатська церква визнана державною.

Ідеї кальвінізму відіграли вагому роль для протестантського руху в Англії, який вимагав радикального «очищення» (див. Пуритани) Англіканської церкви. В Шотландії кальвінізм став панівною конфесією.

Від 1560-х напрям знайшов прихильників на теренах Угорщини, Чехії, Польщі, Литви.

З 1620-х кальвінізм (конгрегаціоналізм) поширився в Америці, де найбільшого впливу досяг в кін. 18 — першій пол. 19 ст.

У сер. 17 ст. разом із голландськими та британськими колоністами утвердився у Південній Африці та ін. колоніальних регіонах. Завдяки місіонерському руху 19–20 ст. кальвіністські громади виникли в країнах Африки, Сходу (Бірма, Китай, Корея, Японія), Латинської Америки.

1875 утворено першу міжнародну організацію кальвіністів — Всесвітній союз реформатських церков.

Сучасне поширення

На поч. 21 ст. реформатські, пресвітеріанські, конгрегаціоналістські церкви діють у багатьох країнах Європи, Америки, Азії та Африки. Частка пресвітеріанських та реформатських церков становить 7 % від світового протестантизму, конгрегаціоналістських — 0,5 %, сукупно бл. 60,5 млн вірян (2011, оцінка).

Поряд із тим, кальвіністські ідеї є значущими і для ін. протестантських деномінацій (зокрема, баптистів, методистів, п’ятидесятників тощо).

Характеристика

Джерела віровчення

Ж. Кальвін систематично опрацював християнське віровчення за принципом «Sola Scriptura» (тільки Святе Письмо) — для його послідовників Біблія стала абсолютним авторитетом. Йому належить концепція про наперед визначену Богом долю кожної людини (її спасіння чи засудження), розробка основ соціального вчення і соціальної етики, що склало підвалини кальвінізму.

Важливими джерелами кальвіністської традиції визнають «Гайдельберзький катехизис» (1563), «Галліканське сповідання» (1559), Перше (1539) і Друге (1566) «Гельветичні сповідання», а також соборні визначення церков кальвіністської традиції — Канони Дортського синоду (1618) і «Вестмінстерське віросповідання» (1648).

На відміну від лютеранства, в кальвінізмі немає загальнообов’язкового Символу віри. Поряд із положеннями Нікео-Константинопольського Символу віри (4 ст.), для теологів і проповідників кальвінізму зберігають авторитет укладені Кальвіном «Настанови у християнській вірі» (1536–1559); «Церковні установлення» (1541), «Женевський катехізис» (1545), а також «Шотландське віросповідання» (1560).

Особливості віровчення і культу

Основами віровчення кальвінізму є примат Святого Письма та визнання абсолютної істинності Біблії як Слова Божого; ідея «суверенітету Бога» — Його верховної влади, всемогутності, святості й величі; вчення про Божий Промисел і абсолютне передвизначення всіх подій та доль усіх людей; учення про Завіт благодаті, укладений через Ісуса Христа (ідеї «вибірковості» Христової жертви, що спокутує гріхи не всіх людей, а лише обраних, і передвічного обрання до спасіння особливо характерні для ортодоксального кальвінізму); уявлення про всеохопну місію Церкви на землі, актуалізація питань соціальної етики й політико-правового статусу Церкви. Найхарактерніша риса кальвінізму — особлива сотеріологія, згідно з якою люди, обрані до спасіння є обраними «безумовно»; таке обрання неможливо нічим заслужити (боговгодними вчинками, благочестям абощо) й від нього неможливо відмовитися, позаяк воно є виявом передвічної Божої благодаті. При цьому, обраним одночасно даровані схильність і здатність до добра (останнє не є природною рисою чи людською заслугою).

Обрядовість кальвінізму значно спрощена. Серед християнських таїнств визнаються два — хрещення і причастя, які сприймають більшою мірою як символічні обряди. Проповідь — центральний елемент богослужіння, яке супроводжується співами псалмів і молитвами. Зовнішня атрибутика релігійного культу (ікони, свічки, культ святих, мощей і т. п.) відкинута. Вирізняють три основні обряди: женевський (переважно континентальна Європа), шотландський (англо-американські та корейські церкви) і змішаний. Харизматичні та модерністські тенденції в культі не заохочують.

Кальвінізму властиві заперечення чернецтва, повчання щодо «мирського покликання» і «мирського аскетизму». Життя розуміється як виконання обов’язків і рух до мети, визначеної Богом. Ознакою виправдання у кальвінізмі є не так глибина покаяння (як в лютеранстві), як енергійні зусилля та їхні результати, що засвідчують можливу обраність. Успіх у підприємництві, професійна кар’єра, продуктивна праця, чесне партнерство вважають Божим дарунком і гарантією спасіння.

Церковна рганізація

Єдина модель організації церкви в кальвінізмі відсутня. Реформатські і пресвітеріанські церкви передбачають регіональні, провінціальні й національні органи управління (синоди, асамблеї), натомість конгрегаціоналісти є прибічниками цілковитої автономії громад. Громади очолюють виборні пресвітери і пастори, які складають консисторії та пресвітерії. Кальвіністи Англії та Шотландії вимагали ліквідації єпископату, натомість деяка частина кальвіністських спільнот дозволяє єпископальне управління. Для всіх напрямів вагоме значення має церковна дисципліна, неухильне додержання етичних приписів і норм.

Кальвінізм в Україні

Реформатське християнство поширилося на українських землях під владою Речі Посполитої в 1-й половині 16 ст. Покровителями кальвінізму стали представники тогочасних аристократичних родин. Частка шляхтичів на Холмщині, Санацькій і Перемишльській землях, які прийняли кальвінізм, сягала 25–30 %. Вплив течії був відчутним також на Поділлі, Волині, Київщині. Наприкінці 16 ст. конфесія стала найвпливовішою протестантською течією Закарпаття.

Після періоду розквіту у 1550–1560-х кальвінізм з кін. 16 ст. опинився в стані стагнації, а згодом — кризи. Національно-визвольна боротьба, очолена Б. Хмельницьким, та ін. політичні події припинили подальший розвиток цієї конфесії в Україні.

У 1-й пол. 20 ст. на західноукраїнських землях під владою Польщі відбувся ренесанс ранніх протестантських течій. Серед них особливою активністю відзначався кальвінізм, який поступово набув виразно національних рис. Союз українських євангельсько-реформованих громад (Українська євангельсько-реформатська церква) складався з трьох пресвітерій: Галицької (з центром у м. Львові), Покутської (в м. Коломиї), Волинської (у м. Рівному). 1936 він налічував 17 зареєстрованих в органах польської влади громад, які охоплювали 2760 дорослих вірян. Євангельсько-реформована ідейна програма конфесії поєднувалася з духом українського релігійно-культурного відродження. Це спричинило переслідування кальвіністів польською владою, арешти та ув’язнення у концентраційному таборі Береза Картузька.

Після приєднання Західної України до УРСР (1939) протестантський рух був розгромлений; більшість його керівників і послідовників репресовано.

Нове відродження діяльності кальвіністських громад припало на добу незалежності України. Станом на 01.01.2019, за даними Департаменту у справах релігій і національностей зареєстровано 129 реформатських громад (з них найбільше у Закарпатської реформатської церкви — 114 громад); 60 релігійних організацій пресвітеріан (також 2 духовні заклади освіти); діє 138 недільних і загальноосвітніх шкіл.

Додатково

  • Історично кальвінізм сприяв поширенню книгодруку, перекладів Біблії національними мовами, надавав виняткове значення освіті (ще в 16 ст. засновані Женевський та Лейденський університети). Найвідоміший серед мережі сучасних кальвіністських закладів вищої освіти — Вільний університет Амстердама.
  • На думку М. Грушевського, реформатське християнство, що поширилося в 16 ст. на українських землях під владою Речі Посполитої, справило глибокий і корисний вплив на розвиток найперше польської культури, політичної думки і громадського життя: покликало до життя польську літературу, змусило письменників перейти з латинської на польську мову тощо. Разом із тим, реформатський рух мав важливе значення і для українського життя, надавши йому певні взірці, що були використані Православними церквами і національними діячами.

Джерела

  • Кальвін І. Інституція або Навчання християнської релігії / Пер. з гол. Атланта; Торонто : Harmony Printing, 1986. 238 с.

Література

  1. Порозовськая Б. Д. Иоганн Кальвин, его жизнь и реформаторская деятельность. Санкт-Петербург : Типография Ю. Н. Эрлих, 1891. 104 с.
  2. Alston W., Welker M. Reformed Theology: Identity and Ecumenicity. Grand Rapids : Eerdmans Publishing, 2003. 448 р.
  3. Benedict Ph. Christ's Churches Purely Reformed: A Social History of Calvinism. New Haven : Yale University Press, 2004. 704 р.
  4. Calvin and His Influence, 1509–2009 / Ed. by I. Backus, Ph. Benedict. New York : Oxford University Press, 2011. 368 p.
  5. Global Christianity — A Report on the Size and Distribution of the World’s Christian Population // Pew Research Center. 2011. URL: https://www.pewforum.org/2011/12/19/global-christianity-exec/
  6. Balserak J. John Calvin as Sixteenth-Century Prophet. Oxford : Oxford University Press, 2014. 208 р.
  7. Макґрат А. Небезпечна ідея християнства. Протестантська історія від шістнадцятого до двадцять першого століття / Пер. з англ. О. Панича. Київ : Дух і Літера, 2017. 664 с.
  8. Реформація в Україні / За ред. А. Колодного, П. Яроцького. Київ : Саміт-Книга, 2017. 416 с.

Автор ВУЕ

П. Л. Яроцький


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Яроцький П. Л. Кальвінізм // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Кальвінізм (дата звернення: 2.05.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
03.07.2020

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶