Гайдельберзький катехизис
«Гайдельбе́рзький катехи́зис» [ нім. «Heidelberger Katechismus», повна назва — «Катехизис, або Християнське повчання, згідно з практикою церков і шкіл виборчого Пфальцу» (нім. «Catechismus oder christlicher Vnderricht, wie der in Kirchen vnd Schulen der Churfürstlichen Pfaltz getrieben wirdt»)], Пфальцський катехизис — один із найавторитетніших віроповчальних документів реформатських церков, виданий 1563 у м. Гайдельберзі.
Зміст
Історична довідка
Укладений богословами Гайдельберзького університету Захарією Урсином (1534; тепер Польща — 1583; тепер Німеччина) та, ймовірно, Каспаром Олевіаном (1536–1587, тепер Німеччина; безпосередню участь діяча у підготовці тексту часто піддають сумніву) з метою катехизації населення й навчання проповідників. Набув популярності, став найвідомішим викладом сповідання віри серед кальвіністських церков Німеччини.
Ініціатива укладання книги належить курфюрсту Пфальца Фрідріху ІІІ Побожному (правив у 1559–1576), котрий після навернення з лютеранства в кальвінізм провадив реформи церкви у кальвіністському дусі. Саме за наказом курфюрста на теологічний факультет Гайдельберзького університету були запрошені кальвіністські професори-богослови, а випускникам і викладачам доручено зорганізувати релігійне навчання молоді. Фрідріх ІІІ висунув вимогу випрацювати новий катехизис, уґрунтований на ідеях швейцарської Реформації, але компромісний і щодо «Аугсбурзького сповідання» та міцно базований на Біблії. У цьому вбачав шлях до діалогу й миру між різними протестантськими конфесіями курфюрства, основу для солідарних дій протестантів у сповіданні та захисті віри. Він же всіляко сприяв і поширенню катехизису у сусідніх землях.
Припускають, що серед джерел, якими користувався Урсин, були праці (зокрема, й катехизиси) Ф. Меланхтона, Ж. Кальвіна, Т. де Беза. 1562 текст катехизису було в основному укладено. 19.01.1563 затверджено Гайдельберзьким синодом та опубліковано в двох версіях — німецькою (перше видання) та латинською мовою (додано нумерацію запитань). Книга містила передмову самого Фрідріха ІІІ (окрім передмови, додав у текст біблійні цитати). Того ж року з’явилися два наступні видання німецькою мовою. Третє видання було включено курфюрстом у Церковний порядок (листопад 1563), що підтверджувало його офіційний статус у всьому Пфальці.
Схвалений Дортським синодом 1618–1619. Став важливим джерелом при укладанні «Вестмінстерського віросповідання».
Структура і зміст
У передмові Фрідріх наголошував на необхідності поширення серед підданих дисципліни, чеснот, християнських норм суспільного життя, важливості виховання й навчання молоді. Вбачав у цьому й умову політичної міцності курфюрства. Напучував керуватися настановами катехизису у церковних і шкільних справах, тоді Бог поліпшить життя кожного підданого, дарує земне й вічне благополуччя.
Текст катехизису складається зі 129 запитань і стислих, чітких відповідей (ствердного, а не полемічного характеру), що надані від першої особи (утім, перше видання містило 128 запитань і відповідей, а в другому, за розпорядженням Фрідріха ІІІ, було додано запитання № 80 — щодо різниці між Святим Причастям та папською месою).
Запитання систематизовані у 3 розділи: перший присвячено гріховності людини («Про нашу лиху долю», запитання 3–11), другий — [догматика[|догматиці]] (Апостольський Символ віри) й сотеріології («Наше спасіння», запитання 12–85), третю — релігійним практикам, етиці, переважно молитві та заповідям («Наша подяка», запитання 86–129). Крім того, запитання розподілені на 52 групи для вивчення щонеділі упродовж року (так, на першу неділю року відведено 2 запитання, на другу, третю й четверту — по 3 запитання, на п’яту — 4 запитання тощо).
Як і всі катехизиси, виконує подвійну функцію: є релігійною настановою для молоді, неофітів (своєрідним навчальним посібником з основ християнства) і одночасно — викладом Символу віри. З теологічного погляду, дослідники характеризують «Гайдельберзький катехізис» як певний синтез поглядів Меланхтона і Кальвіна. Контроверсійні для лютеран і кальвіністів питання еклезіології та передвизначення були в ньому свідомо усунуті.
Значення
Став підґрунтям для розвитку реформатської теології.
Перекладений більшістю європейських мов. Особливий вплив дотепер має серед протестантів Німеччини, Нідерландів, німецькомовних спільнот інших країн, а також реформатських церков Польщі та України.
450-й ювілей «Гайдельберзького катехизису» (у 2013) став нагодою для багатьох культурних подій, наукових заходів.
Джерело
Der Heidelberger Katechismus: Revidierte Ausgabe 1997. 8 aufl. Neukirchen-Vluyn : Neukirchener Verlag, 2022. 96 р.
Література
- Stahl J. Od wydawcy // Katechizm Heidelberski. Warszawa : Konsystorz Kościoła Ewangelicko-Reformowanego, 1988. 78 р.
- Bierma L. D. Introduction to the Heidelberg Catechism: Sources, History, and Theology. Grand Rapids : Baker Academic, 2005. 223 p.
- Mühling А. Der Heidelberger Katechismus im 16. Jahrhundert. Entstehung, Zielsetzung, Rezeption // Monatshefte für Evangelische Kirchengeschichte des Rheinlandes. 2009. № 58. Р. 1–11.
- Macht des Glaubens — 450 Jahre Heidelberger Katechismus / Hrsg. von K. Boersma, H. Selderhuis. Göttingen : Vandenhoeck & Ruprecht, 2013. 460 р.
- Баранський Л. Історичний контекст появи катехізисів Лютера та Гайдельберзького катехізису. Частина 2 // Німецька Євангелічно-Лютеранська Церква України. URL: https://nelcu.org.ua/heidelberg-baranskiy/
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Гайдельберзький катехизис // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Гайдельберзький катехизис (дата звернення: 30.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.07.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
