Ассирія
Асси́рія, Ассирійська імперія — держава в Месопотамії, існувала у 2–1 тис. до н. е.
Зміст
Столиці
Перша столиця Ассирії — м. Ашшур (від сер. 2 тис. до н. е.; тепер — південна околиця м. Шергата, Ірак). Назва держави та її першої столиці походить від імені верховного божества давніх ассирійців Ашшура (Ассура).
Близько 864 до н. е. столицю перенесено до м. Кальху (поблизу с. Селамія, бл. 20 км від м. Мосула, Ірак). 707 до н. е. (за ін. обчисленнями — 713 до н. е.) цар Ассирії Саргон II заснував нову столицю Ассирії — м. Дур-Шаррукін (ассир. «Фортеця Саргона», тепер — поряд із селищем Хорсабад [Хорсабат], Ірак). Після його смерті 705 до н. е. столицю перенесено до м. Ніневії (тепер — поряд із м. Мосулом).
Останньою столицею Ассирії (фактично — місцем перебування царя без формального статусу столиці) після зруйнування м. Ніневії
612 до н. е. і приєднання переважної частини території Ассирії до Вавилонського царства було м. Харан (611–609 до н. е.).
Територія
У період максимального розширення територія Ассирії охоплювала землі від м. Ура й узбережжя Перської затоки на Південному Сході до Південного Кавказу на Півночі, а також східного узбережжя Середземного моря; тримала у прямій залежності від себе Вавилонське царство та Єгипет.
Мова
Урядовою мовою Ассирії був ассирійський діалект вавилоно-ассирійської мови, що сформувався у процесі еволюції аккадської мови. У пізній період існування Ассирії ассирійський діалект на її території значною мірою витіснено арамейською мовою.
Культура
Культура Ассирії є близькоспорідненою з вавилонською культурою, її найважливіші пам’ятки — руїни палацових комплексів, оборонних і культових споруд міст Ніневії, Ашшура, Дур-Шаррукіна, Ашшурбанапала бібліотека у м. Ніневії та ін. (Див. Ассирійське мистецтво).
Історія
Міста Ашшур і Ніневію засновано бл. 25–24 ст. до н. е. У ранній період своєї історії вони перебували під владою Аккаду. Унаслідок занепаду Аккадської державиви близько 2000 до н. е. почала формуватися Ассирійська держава з центром у м. Ашшурі, яка контролювала територію довколанього. Завдяки поступовому піднесенню Ассирії у 19–18 ст. до н. е. під її владу потрапила північ Аккаду та північна частина Месопотамії.
Близько 1757 до н. е. Ассирію захопив вавилонський цар Хаммурапі (див. Вавилон), однак контроль вавилонян над Ассирією був короткотривалим. У 17 ст. до н. е. Ассирія потрапила під владу хуритської держави Мітанні, що зберігала контроль над цією територією до кін. 15 ст. до н. е. (формально до початку 14 ст.). Унаслідок занепаду Мітанні контроль останньої над Ассирією послабився. Правитель м. Ашшура Еріба-Адад І (1390-ті–1360-ті до н. е.) у приватних документах вживав щодо себе титул «цар», хоч і уникав його в офіційних написах та фактично не підкорювався Мітанні. Син Еріба-Адада І Ашшур-убалліт І (бл. 1365 – бл. 1329 до н. е.) оголосив себе царем, підтримував дипломатичні відносини з Єгиптом і дружні стосунки з Вавилонією. Ассирія стала однією з наймогутніших країн регіону. Під час правління Салманасара І (бл. 1274 – бл. 1244 до н. е.) війська Ассирії знищили державу Мітанні. Під час правління Тікульті-Нінурти І (бл. 1244 – 1207 до н. е.) Ассирія завоювала Вавилонію (бл. 1223 до н. е.), а до титулатури царів Ассирії додано титул «цар Шумеру й Аккаду». Проте Касситська династія зберегла формальну владу над м. Вавилоном. Уже під час правління вавилонського царя Адад-Шум-Уцура (1219–1188 до н. е.) Вавилонія звільнилася від прямого контролю з боку Ассирії.
Під час правління Тіглатпаласара І (бл. 1115–1076 до н. е.) до Ассирії приєднано Північну Сирію та Північну Фінікію (Ассирія отримала вихід до Середземного моря). Після його смерті розпочався занепад Ассирійської імперії, посилений вторгненням кочових племен, зокрема арамейців. Наслідком цього стала втрата всіх завойованих територій за межами власне ассирійської частини Північної Месопотамії.
Наприкінці 10 — на поч. 9 ст. до н. е. розпочалося відродження Ассирії та зростання її могутності. Ассирійський цар Адад-Нірарі ІІ (бл. 912–891 до н. е.) розбив кочові племена у північно-східній частині Ассирії, армію Вавилонії та встановив контроль над Середньою Месопотамією. Проте наприкінці 9 ст. до н. е. внаслідок економічної кризи, викликаної численними завойовницькими походами, Ассирія втратила контроль над Вавилонією та іншими захопленими землями.
Завойовницькі походи відновили під час правління Тіглатпаласара ІІІ (745–727 до н. е.). Ассирійські війська перемогли армію Урарту й Північно-Сирійського союзу; він присвоїв титул царя Вавилонії, встановив контроль над частиною міст Фінікії. Його наступник Саргон ІІ приєднав до Ассирії Ізраїльське царство (10 північних колін Ізраїлю виведено в ассирійський полон і поступово асимільовано, т. з. втрачені коліна). Під час правління Сінаххеріба (740 до н. е. — 681 до н. е.; Ірак) територія Ассирії досягла максимальних розмірів, придушено повстання у Вавилонії (причому м. Вавилон зруйновано й затоплено) та в низці міст Сирії й Фінікії, здійснено похід проти коаліції військ Еламу, Персії (див. Іран) та арамейців. Після вбивства Сінаххеріба і приходу до влади його сина Асархаддона (713 до н. е. — 669 до н. е.; тепер Туреччина) м. Вавилон відновлено. Поновлено контроль над Сирією, Фінікією, встановлено контроль над Юдеєю, укладено мир із Еламом. Під час правління Ашшурбанапала ассирійські війська придушили постання в Єгипті, фінікійському м. Тірі та перемогли війська Еламу. Ассирія мирним шляхом отримала контроль над Табалом і Кілікією.
Близько 660 до н. е. правитель Єгипту Псамметіх відмовився визнавати владу Ассирії. 652–648 відбулося повстання вавилонського царя Шамаш-шум-укіна проти влади Ассирії. Вавилон отримав підтримку від арабських племен, Еламу та Єгипту. Ассирійські війська змогли завдати поразки силам антиассирійської коаліції, 648 до н. е. Вавилон було взято. Після поразки постанців Ассирія розгорнула бойові дії проти Еламу, наслідком яких стало знищення Еламу як держави (639 до н. е.).
Занепад
В останні роки правління Ашшурбанапала розпочався занепад Ассирії. На межі 630–620-х до н. е. усередині Ассирії розпочалися збройні зіткнення між правителями окремих провінцій. 626 до н. е. від Ассирії від’єдналася Вавилонія, на території якої проголошено окреме царство. На межі 620–610-х на сході Ассирії почалися зіткнення з Мідією. Після взяття м. Ніневії (612 до н. е.) військовою коаліцією Мідії й халдеїв царем Ассирії оголошено Ашшур-убалліта ІІ, збройну допомогу якому надавав Єгипет. Свою останню столицю (м. Харран) він втратив 609 до н. е. У 605 до н. е. союзну армію Ассирії та Єгипту остаточно розгромлено за межами Ассирії військом Вавилонії у битві біля Каркемиша (тепер околиці м. Каркамиша, Туреччина); Ассирію як державу ліквідовано.
Джерела
Wallis Budge E. A. Annals of the Kings of Assyria: The Cuneiform Texts with Translations and Transliterations from the Original Documents. London; New York; Bahrein, 2005.
Література
- Smith G. Assyria from the Earliest Times to the Fall of Nineveh. London, 1875.
- Садаев Д. Ч. История древней Ассирии. Москва, 1979.
- История Древнего Востока. Москва, 1983. Т. 1.
- Ascalone E. Mesopotamia: Assyrians, Sumerians, Babylonians. Berkeley, 2007.
- Düring B. S. The Imperialisation of Assyria: An Archaeological Approach. Cambridge, 2020.
Автор ВУЕ
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 24.06.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
