Атеїзм
Атеї́зм (грец. ἄϑεος — безбожжя, від ἀ… — заперечний префікс і грец. ϑεός — Бог) — багатозначний термін.
Характеристика
1) Протилежність теїзму (антитеїзм), заперечення існування Бога, богів, надприродного, відкидання будь-яких форм традиційної релігії, її інституцій і практик. Зародки віднаходять у культурі Стародавнього світу (Стародавньому Єгипті, Греції Давній тощо). Нерідко термін вживався на позначення духовного бунту проти панівних уявлень, релігійного авторитаризму або ж заперечення конкретного релігійного учення або його засадничих догматів, а не віри в богів назагал (наприклад, заперечення пророцтв авгурівму Стародавньому Римі, антропоморфізму богів у Давній Греції, в дебатах між язичниками і християнами). Терміни «безбожний», «безбожник» уперше зринають у творах Піндара, Софокла, Есхіла. До атеїстів зараховували філософів Феодора із Кирени, Протагора, Продіка (бл. 465 — бл. 395 до н. е.), Критія з Афін, Сократа, Анаксагора як таких, що не шанують визнаних богів і святинь, або ж запроваджують нових богів, розбещують молодь.
У Новому Завіті термін вживається у посланнях апостола Павла на позначення людей «без Христа», «без Бога на світі» (Еф. 2). У Європі аж до Нового часу під атеїзмом розуміли заперечення християнства. Численні єретичні вчення середньовіччя (див. Єресь), а також протестантські рухи Реформації, що таврувалися як атеїстичні, безбожні, насправді були глибоко релігійними феноменами.
2) Складник послідовного матеріалістичного світогляду (див. Матеріалізм), система поглядів і переконань у природному характері всіх явищ, процесів, подій у Всесвіті, суспільстві, людському житті; відкидання релігійно-містичних уявлень про світ. Залежно від підходу, атеїзм характеризують як вищу, найрозвинутішу форму вільнодумства, або, навпаки, відрізняють від нього (як заперечення релігії — її вільному потрактуванню). Як спосіб філософського світорозуміння зорієнтовує людину на дійсне, «поцейбічне» буття та її власні зусилля, свідомий контроль над своїм життям, реалізацію особистої свободи.
Витоки простежують у філософських ученнях і школах Стародавнього світу (Ксенофан із Колофона, Демокрит, Евгемер Мессенський, софісти, чарвака-локаята тощо). Як порівняно цілісна система наукових і філософських поглядів уперше сформувався в добу Просвітництва; доктринального розвитку набув у марксизмі. Послідовному атеїзму притаманні переконаність у пануванні всезагальних природних закономірностей та гносеологічний оптимізм, обстоювання наукової картини світу, заперечення існування будь-яких надприродних явищ і сутностей, тлумачення релігії як «продукту» людської свідомості та соціальних відносин, захист світських цінностей і етики гуманізму, самоствердження й свободи особистості.
Як і кожна світоглядна система, атеїзм ставав складником політичних ідеологій (див. Анархізм; Марксизм-ленінізм; Маоїзм); набував різних форм — від нігілістичних, войовничо-нетерпимих щодо релігії до поміркованих, толерантних. Більшу частину історії термін «атеїзм» мав негативні конотації, означав конфлікт із панівними релігійними уявленнями, ототожнювався з духовним і соціальним протестом, аморальністю та анархізмом. У низці тоталітарних суспільств (зокрема і СРСР), навпаки, став змістом офіційної пропаганди, освіти й виховання, набув авторитарних і символічних ознак т. з. світської релігії (див. Науковий атеїзм).
У філософії, релігієзнавстві, соціології вироблені різні класифікації атеїзму: виявлений і латентний, «сильний» і «слабкий», стихійний і науковий, негативний і позитивний, теоретичний і практичний (прагматичний) тощо. Атеїзм відрізняють від індиферентності (байдужості) до релігії, невір’я, скептицизму, агностицизму.
Ставлення до атеїзму як вияву свободи совісті і усвідомленої світоглядної позиції формувалося разом із поширенням цінностей демократії. Сучасний атеїзм спрямований переважно на завдання широкого просвітлення суспільства, критику релігійних догм і доктрин із погляду наукових теорій і концепцій, обґрунтування природних джерел моралі й моральності; захист права людини на світоглядну свободу, самостійне вирішення питань про сенс життя, смерть і безсмертя.
3) Напрям сцієнтизму, який ставить за мету спростувати основні постулати релігії науковими аргументами, обґрунтувати негативний вплив релігії на розвиток цивілізації. Як ідейний рух у сучасному суспільстві з поч. 21 ст. відомий під назвою «новий атеїзм». Серед визнаних провідників — західні науковці та публіцисти С. Гарріс (Samuel Harris, нар. 1967; США), Р. Докінз (Richard Dawkins, нар. 1941; Велика Британія), К. Гітченс (Christopher Hitchens, 1949–2011; Велика Британія, США) Д. Деннет (Daniel Dennett, нар. 1942; США) та ін. Загальні теоретико-методологічні позиції: заперечення надприродної реальності, раціоналізм й раціональна критика основних догматів поширених у світі релігій, моральний реалізм, критика релігійної віри як причини гострих соціальних проблем сучасності (соціальних конфліктів, нетерпимості, екстремізму, тероризму, фобій тощо), пропаганда інтелектуальної, соціальної і моральної цінності наукового знання як альтернативи релігії. Вбачає завданням широке просвітництво через медіа-простір, соціальні мережі, оперте на популяризацію досягнень сучасного природознавства. Поєднує прибічників різних напрямів вільнодумства, науковців, громадських діячів та ін.
Додатково
- За даними Дослідницького центру П’ю (англ. Pew Research Center, м. Вашингтон, США), у 2010–2015 бл. 2 % світового населення декларували себе атеїстами, бл. 10 % — невіруючими (в Україні 3 % і 9 % відповідно). За підсумками міжнародного дослідження 2023, віднесли себе до атеїстів близько чверті дорослих у Франції, 18 % у Швеції, 17 % у Нідерландах, 12 % у Великій Британії, 4 % у США.
- За даними загальнонаціонального дослідження Центру Разумкова (2018, Україна) 3 % респондентів ідентифікували себе як «переконані атеїсти».
Джерела
Особливості релігійного і церковно-релігійного самовизначення українських громадян: тенденції 2010–2018 рр. Київ, 2018. URL: http://razumkov.org.ua/uploads/article/2018_Religiya.pdf
Література
- Бабій М. Ю. Свобода совісті: філософсько-антропологічне й релігієзнавче осмислення. Київ : ІПіЕНД, 1994. 359 с.
- Культура. Религия. Атеизм / Под ред. Колодного А. Н. Киев, 1991. 299 с.
- Климов В. В. Скептицизм й інакодумання як інтелектуальний поступ. Київ : Інститут філософії імені Г. С. Сковороди, 2013. 647 с.
- Слепцова В. В. «Новый атеизм» как феномен современного свободомыслия // Вестник Московского университета. Серия 7. Философия. 2015. № 1. С. 107–118.
- Рассел Б. Почему я не христианин / Пер. с англ. Москва : РИОР Инфра-М, 2016. 136 с.
- Smith G. Atheism: The Case Against God. Amherst : Prometheus, 2016. 336 р.
- Докінз Р. Ілюзія Бога / Пер. з англ. Харків : КСД, 2018. 432 с.
- Колодний А. М, Феномен релігієзнавства. Київ : Інтерсервіс, 2020. 248 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Атеїзм // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Атеїзм (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.09.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
